2. Модуль

1. Умови формування української культури др..Половини хiv- першої половини хvіі ст..

Татаро-монгольська навала на деякий час загальмувала духовний розвиток. Були зруйновані давньоруські міста і села, пам’ятки архітектурної майстерності ─ палаци, монастирі, а також твори живопису і літератури.

На півстоліття припинилося кам’яне будівництво через відсутність матеріальних засобів та майстрів-будівників. У вогні пожеж загинули величезні матеріальні та духовні цінності нашого народу .

Однак татаро-монгольське нашестя не змогло знищити всіх надбань духовної культури Київської Русі.

Процес формування культури України в др. пол. XIV – пер. пол. XVII ст.ст. був одночасно відображенням складного процесу остаточного формування української народності. Українська народність формувалася у межах князівств середнього Придніпров’я, Чернігово-Сіверської, Галицько-Волинської земель.

Тривалий час опір татаро-монгольським завойовникам чинило Галицько-Волинське князівство на чолі з Данилом Галицьким (1201-1264), яке, крім цього, змушене було вести війну з польсько-угорськими військами.

Галичина була окупована Польською державою. А Волинь і Наддніпрянщина потрапили до складу Великого князівства Литовського. Таким чином, Східна Україна з XIV ст. стала перебувати у складі Великого князівства Литовського, що поклало край монголо-татарській окупації цих земель.

Відчуваючи вищість української культури, литовці користувалися українською мовою в упорядкуванні, складанні законів і грамот. Дехто з литовської княжої сім’ї приймав православ’я і споріднювався з українськими князями. В побут литовців ввійшло багато звичаїв слов’янства.

Кревська унія викликала невдоволення серед українського населення, для якого вона означала посилення гніту з боку литовських феодалів і реальну загрозу поширення влади польських магнатів і шляхти на всю Україну. Спроби українських князів втримати якусь автономію, як це вони мали раніше, були безуспішними. Вони змушені були підкоритись Литві і Польщі і згодом перейшли в стан звичайних землевласників.

Московська держава зміцнювалася.Зтого часу почався агресивний наступ на укр.. народність,найагресивніша-Польща.

Таким чином, над Україною нависла реальна загроза, з одного боку, латинізації і ополячення, а з іншого ─ омосковлення.

Можна сказати, що саме з цього часу почався агресивний наступ на українську народність, яка формувалася, з різних сторін. Найагресивнішою серед них була шляхетська Польща.

2. Розвиток ренесансного гуманізму в Україні та його етапи.

Появі і поширенню ідей ренесансного гуманізму в Україні сприяла і сукупність факторів тогочасного соціально-економічного, політичного, культурного життя. Ці ж чинники позначилися і на характері функціонування філософських ідей. Починаючи від 2-ї половини XV ст. в Україні, яка входила до складу Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої, складаються реальні передумови для формування елементів ранньобуржуазної духовної культури, ренесансно-гуманістичної філософської і громадсько-політичної думки . Важливим чинником виникнення усіх цих передумов була поява значної кількості економічно незалежних міст із магдебурзьким правом, які ставали центрами не тільки ремісництва і торгівлі, але й соціально-політичного та культурного життя.

Таким чином, у розвитку ренесансного гуманізму в Україні можна виокремити три етапи. Перший,приблизно до середини XVI ст.. В цей час гуманістів цікавлять суспільно-політична та етична проблематика. Під час другого періоду (з другої половини XVI ст. — до початку XVII ст.) відбувається інтенсивна розробка ранньогуманістичних ідей у переплетенні з реформаційними, а також з ідеями візантійського Відродження. На цьому етапі з’явилися культурно-просвітницькі, наукові, літературні й освітні об’єднання, роль яких була навподіб італійських академій чи північноєвропейських учених товариств. Третій період — друга третина XVII — початок XVIII ст. — означився напрацюванням комплексу гуманістичних ідей, що розвивалися в контексті епохи бароко.