Комунікаційні технології

1. Технологічні аспекти комунікації

Соціальні технології і процес соціалізації * Інформаційна концепція інтелектуалізації суспільства * Комунікаційні технології і соціальне середовище

Соціальна модернізація сучасного суспільства, побудованого на "економіці знань", потреба у формуванні особистості, здатної сприймати постійні зміни та виклики і, відповідним чином, реагувати на них орієнтує науково-освітню і виробничу сфери людської діяльності на інноваційний шлях розвитку. Йдеться про створення соціально-технологічної культури як окремої особи, так і суспільства в цілому середовищ - уміння аналізувати соціальні процеси, знати логіку їх розвитку, адаптуватися до нових умов і стратегій інформаційного середовища, реалій соціуму. Один із важливих чинників формування технологічної культури - оволодіння таким соціальним інструментарієм як комунікаційні технології, освоєння сукупності знань та умінь використовувати їх як у фаховій діяльності, так і в повсякденному житті.

1.1. Соціальні технології і процес соціалізації

Первісне поняття технологія (гр.: техно - мистецтво, логос - слово, вчення, знання) - мистецтво впливати словом. З цієї точки зору Тарас Шевченко був для українців найкращим, иайгеніальнішим технологом слова, бо його слово й досі має найсильніший вплив на нашу свідомість. У найширшому ж значенні під терміном технологія нині розуміють шляхи (способи, методи) організації ряду послідовних операцій (процедур, фаз, етапів) для досягнення певного наукового, технічного, виробничого або соціогуманітарного результату.

Роль технологій у сучасному світі - з позицій оптимізації, визначення адекватних шляхів, способів і методів досягнення результативності й ефективності в будь-якій сфері людської діяльності - надзвичайно важлива й необхідна. Недарма існує інтернаціональний вираз know how - знати як. Нації, які володіють сучасними технологіями є світовими лідерами в економіці й досягненні високих стандартів житгя.

Розрізняють два види технологій:

1) технології наукового, технічного і виробничого спрямування;

2) технології соціогуманітарного спрямування - соціальні технології.

Існують різноманітні класи і типи соціальних технологій (див. Табл. 1).

Таблиця 1

Класи	Типи
1	2
1. За видами спеціальних соціологічних теорій. 2. За сферами суспільного життя: - економічна; - політична; - соціальна; - духовна; - екологічна; - соціокультурна. 3. За рівнями соціологічного знання. 3.1. Макросоціологічні: - методологічні; - перехідні; - інноваційні; - креативні. 3.2. Мікросоціологічні: - громадська думка; - соціальні гарантії; - задоволення соціальних потреб; - формування ціннісних орієнтацій; - регулювання соціальної адаптації та ін. 4. За рівнями управління: - глобальні; - континентальні; - національні, - регіональні; - місцеві. 5. За призначенням: - навчальні; - інформаційні; - правоохоронні; - рееурсозберігальні. 6. Особистісні.	1. За характером дії: - стратегічні; - тактичні; - оперативні. 2. За часом дії: - довгострокові; - середньострокові; - короткострокові. 3. За рівнем соціальної зрілості об'єкта: - низький; - середній; - високий. 4. За рівнем соціального ефекту і практичної ефективності: - високоефективні з тривалим ефектом; - середньоефективні із середньостроковим ефектом; - низькоефективні з короткотривалим ефектом. 5. За методами: - прогнозування; - соціодіагностика; - моделювання; - проектування; - планування; - соціальний контроль. 6. За типом соціальної дії особистості: - самоосвіта; - самовиховання; - самоадаїпація; - самовияв. 7. За спрямуванням: - руйнівні; - творчі.

Соціальні технології сприяють процесові соціалізації особи, суспільства. У комунікавістику термін "соціалізація" прийшов з політекономії, його початковим значенням було "усуспільнення" землі, засобів виробництва. Соціалізація особи - це процес становлення особи на основі засвоєння нею елементів культури і соціальних цінностей. Соціалізація відбувається через вплив суспільства на людину, коли вона засвоює певні соціальні цінності, перебуваючи в певному соціальному середовищі й зазнаючи вплив різних соціальних інститутів - сім'ї, школи, трудового колективу, кола друзів і т.д.

У залежності від ролі самої людини вирізняються два підходи до процесу соціалізації. Перший підхід передбачає пасивну позицію людини в процесі соціалізації, а саму соціалізацію розглядає як процес адаптації індивіда до соціуму, його культурних орієнтацій. Прихильники другого виходять з того, що людина активно бере участь у процесі соціалізації, впливає на життя, що оточує, виявляє творчу ініціативу. Отже, соціалізацію можна трактувати як "розвиток і само змінювання людини в процесі засвоєння і відтворення культури, що відбувається у взаємодії людини із стихійними, відносно спрямовуваними і цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх вікових етапах".

Процес соціалізації можна подати як сукупність кількох складових (див. табл. 3): стихійна соціалізація людини, яка відбувається під впливом реальних обставин життя суспільтва; відносно спрямовувана соціалізація, коли держава застосовує певні економічні, законодавчі, організаційні заходи, які впливають на можливості і характер розвитку особи обов'язковий мінімум освіти, терміни служби в армії і т. ін.); відносно соціально контрольована соціалізація (виховання), що визначається створеням суспільством і державою правових, організаційних, матеріальних і духовних умов для розвитку людини; соціалізація, котра відбувається у процесі свідомого самозмінювання індивіда  самовдосконалення та самореалізації людини відповідно до індивідуальних умов та обставин життя (див.: Табл. 2.)

Таблиця 2

Соціалізація
Стихійна соціалізація.	Відносно спрямована соціалізація.	Відносно соціально контрольована соціалізація - виховання.
Свідоме самозмінювання людини

У реальному житті людини і суспільства мають місце усі ці типи соціалізації, але на кожному віковому етапі і в кожному конкретному випадку домінують ті чи інші з них. Стихійна соціалізація - процес безперервний, оскільки людина постійно взаємодіє із соціумом. Виховання - процес дискретний, тобто обмежений певним місцем і часом. В його основі лежить соціальне діяння, що передбачає суб'єктивне осмислення можливих варіантів поведінки осіб, з якими людина взаємодіє.

У сучасному глобалізованому світі формування соціалізованої особистості у значній мірі визначається рівнем та якістю комунікаційного середовища, дією засобів масової комунікації. Результати багатьох соціологічних опитувань дозволяють розглядати ЗМК як провідний фактор соціалізації. По-перше, засоби масової комунікації суттєво впливають на засвоєння людьми різного віку широкого спектру соціальних норм й, отже, на формування ціннісних орієнтацій у сферах політики, економіки, ідеології, права і т. д. По-друге, ЗМК є своєрідною системою неформальної освіти різних верств населення, поширення наукових і фахових знань.