Тема №2 Конституційно – правовий статус людини і громадянина

План:

1. Зміст інституту Конституційного права .

2. Конституційне право і Конституційні свободи і принципи їх закріплення. Види прав і свобод.

3. Конституційні обов’язки.

4. Громадянство і режим іноземців.

Зміст інституту Конституційного права:

1. Права і свободи і обов’язки

2. Принципи і способи формолювання прав і свобод.

3. Конституційна правосуб’єктність фізичних осіб.

4. Громадянство і режим іноземців.

5. Конституція гарантує права і свободи.

-2-

Констиуційні права і свободи – це визначенні Конституцією найважливіші можливості фіз. Особи по досягненні своїх інтересів в межах визначених Констиуцією або законами.

Два способи закріплення прав і свобод:

1. Позитивний – контитуція гарантує чи встановлює, що суб’єкт володіє певним правом ( має право «може»).

2. Негативний – являє собою конституційну заборону для будь – якого суб’єкта порушити або обмежити певне право.

Принципи правового статусу:

1. Для демократичних держава:

1. природне походження прав і свобод.

2. Рівноправність.

3. Принципи верховенства міжнародного права.

2. Для соціолістичних держав:

1. Класовий підхід до закріплення прав і свобод.

2. Відповідність прав і свобод будівництву соціалізма.

3. Мусульманським державам:

1. Принципи ісламу.

2. Особливість закріплення прав і свобод в Констиуціїє те що вони не є вичерпним.

-3-

Обов’язки – це найважливіші повинності, які підлягають виконанню в межах встановлених Конституцією або іншими законами.

Харктерними рисами є :

1. Конституційні обов’язки встановлюються виключно Конституцією або виключно законами.

2. Перелік обов’язків завжди є вичерпним.

3. Обов’язок в порівняні з правом і свободами є значно меншими.

4. Кожному обов’язку є юридична відповідальність за не виконання конституційного обов’язку.

-4-

Громадянин, відомий в древньому Римі, зустрічається в Біблії, в період феодалізму виник термін «піданний».

Зміст громадянства:

1. правовий стан особи, виражається в індивідуальному юридичному оформленні громадянства.

2. Постіний характер громадянства.

3. Громадянство – це двохстороній зв’язок між державою і фіз. Особою ( виражається в права і обов’язок і відповідальність ).

4. Розповсюдження на громадянина суверенної влади країни, де б він не знаходився.

Громадянство – це постійний політико – правовий зв’язок між людиною і державою, що виражається у сутності їх взаємин прав, обов’язків і відповідальності.

Інститут громадянства має 3 види норм:

1. Норми регулюють порядок набуття громадянства.

2. Норми регулюють право припинення громадянства.

3. Норми регулюють право розгляду справ з питань громадянства.

Набуття громадянства, підстави:

1. Філіація – за народження, визначається 2 принципи:

• право крові ( якого громадянство батьки)

• право грунту ( на території якої держави народився)

2. Натуралізація – набуття громадянства за законом, який діє в цій країні, шляхом прийняття і видачі індивідуального акта; може натуріалізуватися лише повнолітня особа, письмова заява, готовність відмовитись від іншого громадянства, знання державної мови, мінімальний строк проживання, відсутність певних хвороб, наявність законних засобів існування. Внаслідок правонаступництва держави.

3. Оптація ( вибір ).

4. Відновлення громадянства.

5. Репатріація – групове надання громадянства.

6. Дароване громадянство за особливі заслуги.

7. Усиновлення.

Підстави припинення громадянства:

1. Добровільна відмова.

2. Позбавлення громадянства, може позбавити лише набутого громадянства.

3. Автоматична втрата громадянства.

Режим іноземця ( є в демократичних країнах, крім КНР і Туркміністан ).

1. Національний режим іноземці = до громадян за деякими виключенями).

2. Режим найбільшого благосприйняття ( встановлюється лише до деяких категорій іноземців, лише до тих коли ін. країна встановлює такий режим).

3. Спеціальний режим.