Основний зміст дисертації
У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, сформульовані мета і завдання дисертації, вказано матеріал та методи дослідження, розкрита наукова новизна, теоретична і практична цінність роботи, розглянуті форми апробації результатів проведеного дослідження.
1. У першому розділі “Історія вивчення внутрішньої форми слова” міститься аналіз історичного розвитку вивчення поняття внутрішньої форми слова. Наводиться характеристика найбільш ґрунтовних підходів до тлумачення цього питання, висвітлюються концепції В. фон Гумбольдта, В. Вундта, А. Марті. Основна увага приділяється різним підходам до розуміння внутрішньої форми, розробленим О.О. Потебнею.
1.1. Проблема співвідношення внутрішнього та зовнішнього цікавила вчених вже з античності (Аристотель, Платон). Аристотель, розглядаючи (в естетиці) діалектичний синтез внутрішнього та зовнішнього, виділяв декілька термінів, пов’язаних із внутрішньою формою. Перший — це ейдос, (дгр. ‘ідея’). Ейдос без матерії є лише розумовим (логічним) принципом, який не має ніякого конкретного вираження. Другий — це to ti en einai (дгр. ‘чтойность’ (за О.Ф. Лосєвим). Грецький філософ уживав цей термін для опису ситуації творення нерухомої картинності певної речі за допомогою великої кількості змістових енергій, які знаходяться в постійному русі.
Платон (у своїй праці “Кратіл”) зазначав, що номінація, крім свого значення і звукової форми, має “ідею, образ”. На думку вченого, це уявлення може через деякий час затемнюватись, що призводить до втрати словом своїх семантичних функцій. Філософ говорив, що зрозуміти образ або ідею первинних слів неможливо. Ця ідея знаходиться в трансцендентальному бутті, а тому не може бути повністю зрозуміла людині.
Крім античних мислителів, до питання внутрішньої форми слова звертався і Конфуцій, який вважав, що назва нерозривно пов’язана з предметом навколишнього світу і повинна відбивати його характерні особливості, тільки в такому разі можна говорити про правильність імен.
1.2. Концепція В. фон Гумбольдта про мову як світ, що лежить між зовнішніми явищами та людиною, стала початком вивчення внутрішньої форми в лінгвістиці. Теза вченого про єдність мови та мислення передбачає активну роль мови в процесі створенні позначень для реалій об’єктивного світу та закріплення назв у лінгвістичному тезаурусі. Це положення стало підґрунтям для самого виникнення категорії внутрішньої форми слова.
В. фон. Гумбольдт виступив із власним тлумаченням мови як діяльності духу, спрямованої на певну мету. Справжня основа відмінності різних мов полягає, на думку лінгвіста, у народному духові. Причиною створення мови є не лише необхідність у формуванні засобу комунікації між людьми. Мова закладена в самій природі людини як генетичний елемент, необхідний для подальшого духовного розвитку, розширення світогляду людства (В. фон Гумбольдт).
В антиноміях (взаємопов’язаних протилежностях) ученого знаходимо наступні протиставлення: мови і мислення; мови і мовлення; мовлення і розуміння; об’єктивного і суб’єктивного; колективного й індивідуального; необхідності і свободи; стабільності й руху; довільності і вмотивованості. З антиномією мови та мислення, а також довільності та вмотивованості пов’язане вчення В. фон Гумбольдта про форму в мові. Він розділяє зовнішню форму (звукову оболонку) та внутрішню форму. Зовнішня форма “створена мовою для вираження думки” (В. фон Гумбольдт). Вона вважається основною причиною відмінностей різних мов, адже “припускає значно більше розбіжностей, ніж внутрішня форма”. Остання ж, на думку вченого, є суто інтелектуальним явищем і має не менш вагоме значення для існування комунікації. Внутрішня форма – та сфера мови, що відповідає за творення думок та закріплення їх за матеріальним вираженням. Це явище розглядається, як продукт “діяльності духу” та модель мовного мислення, що пов’язує свідомість та мовну актуалізацію.
1.3. Дослідження В. фон Гумбольдта стали основою для теорії внутрішньої форми О.О. Потебні. За О. Потебнею, мова – не генетична потреба, не засіб вираження вже готової думки, а інструмент для її створення. Слово перетворює емпіричний образ, який виникає при пізнанні об’єкта дійсності, у поняття. Закріплення значення за певним звуком чи комбінацією звуків та їхнім графічним відповідником пов’язується дослідником із внутрішньою формою слова. Мовознавець тлумачить внутрішню форму як етимологічне значення, відношення думки до свідомості, центр образу, образ образу.
1.3.1. Зміст, покладений в назву, і становить внутрішню форму (О.О. Потебня). Внутрішня форма, як елемент пам’яті мови, виступає історичною мотивацією слова, його найближчим етимологічним значенням. У його межах розділяють суб’єктивні та об’єктивні компоненти. Вони перебувають у русі і замінюють один одного з часом. Цікавий, насамперед, зв’язок між об’єктивною ознакою, що закладалась у первинну номінацію, та сучасним значенням слова. Внутрішня форма при виникненні притаманна кожному слову, але не завжди має прозорий характер у синхронії для носія мови. Етимологія – більш вузьке явище. Внутрішня форма, навпаки, слугує засобом вивчення етимології. Таким чином, при проведенні зіставного аналізу внутрішньої форми слів в англійській та українській мовах ми маємо керуватися синхронним підходом, звертаючись до етимології лише тоді, коли мотивація слова непрозора.
1.3.2. Внутрішня форма слова становить відношення змісту думки до свідомості; та показує, як людині уявляється її власна думка (О.О.Потебня). Це інструмент когнітивної лінгвістики та семантики, який дозволяє побачити, у які типи діяльності людина була заглиблена на різних етапах своєї еволюції та як модифікувалося її бачення світу.
Роль внутрішньої форми в семантичному аспекті не зводиться лише до етимологічного значення. Вона ілюструє значення, виконує прогностичну функцію, адже зміст знака виступає як прообраз можливих значень номінативної одиниці. Прикладом ефективного дослідження подібних ситуацій у природному середовищі стали експерименти Гарі Ліббена. Він намагався отримати інтерпретацію значення слова за його внутрішньою формою від людей, що страждали на афазію – хворобу, яка характеризується втратою можливості розуміти чуже мовлення. Наприклад, слово butterfly та dumbbell реципієнт інтерпретував, як “pretty yellow fly” (укр. “гарна жовта муха”) та “stupid weights … Arnold” (укр. “дурнуваті важкості … Арнольд”).
1.3.3. Внутрішня форма – центр образу (О. О. Потебня). Це ознака, яка переважає над іншими, що були закріплені під час номінації. Причина превалювання цієї ознаки полягає у її відтворенні при всякому новому сприйнятті слова. Оскільки “центр образу” притаманний внутрішній формі більшості слів, цю ознаку можна використовувати як параметр зіставлення. Наприклад, англ. wind ‘повітря в русі’ (< іє. we-nt-o- ‛той, що віє’ < we- ‛віяти, дути’) // укр. вітер ‛той, що віє’ (< псл. vetrъ < vejati ‛віяти’), англ. lady-bird (< lady ‛дівчина, дама’ + bird ‛пташка’) // укр. сонечко (< сонце), англ. woodcutter (<wood ‛ліс, дерево’ + cut ‛рубати, різати’) // укр. дроворуб (<дрова + рубати), англ. flat-bottom (<flat ‛плаский’ + bottom ‛дно’) та укр. плоскодонка (< плаский + дно + ‑ка). Важливість внутрішньої форми слова як центру образу для компаративістики полягає в тому, що вона виступає орієнтиром, котрий дозволяє виділити домінантну ознаку, на основі якої і проводиться міжмовне порівняння лексичних відповідників різних мов. Порівняймо: англ. midway (< middle ‘середина’+ way ‘шлях’) // укр. півдороги (< пів < половина + дорога), англ. breakwater ‛той, що розбиває воду, (< break ‛розбивати, + water ‛вода,) // укр. хвилеріз ‛той, що ріже хвилі’ (< укр. хвиля + різати), англ. snowfall ‛падає сніг’ (< snow ‛сніг’ + fall ‛падіння’) // укр. снігопад ‛падає сніг’ (< псл. snegъ < гот. snaiws ‛іде сніг’).
1.4. Внутрішня форма також стала предметом психологічних досліджень у ХІХ столітті (Х. Штейнталь, В. Вундт). Х. Штейнталь досліджував проблему внутрішньої форми, опосередковано торкаючись мовного матеріалу. Пояснення цього явища вчений намагався знайти завдяки психологічно-когнітивному аналізу. Він розмежовував предметне та мовне мислення, яке й називав внутрішньої формою. Категорію внутрішньої форми Х. Штейнталь вважає історичною та виділяє три основні ступені в її розвитку, пов’язані з різними рівнями сприйняття навколишнього світу людиною.
На думку В. Вундта, внутрішня форма стає тим чинником, що допомагає створити слово, яке було б прозорим та зрозумілим навіть людині, яка не знайома з реалією.
1.5. А. Марті вважав внутрішню форму співуявленням або співзначенням, яке поєднує звук та значення. Це образний засіб вираження того чи того змісту, зумовлений психологічними чи культурно-історичними особливостями середовища, епохи. За природою А. Марті розрізняв фігуральну та конструкційну внутрішні форми. Для фігуральної форми характерна значна кількість імплікативних перепон, що відділяють значення та зовнішню (графічну, звукову) форму слова. У межах фігуральної внутрішньої форми спостерігаємо наступні відношення: схожість/аналогія та суміжність. Обидва вони представлені в словах з непрямими значеннями: англ. nose ‛ніс (частина тіла)’, ‛нюх’, ‛донощик’, ‘шпигун’ // укр. ніс корабля, ніс людини. Конструкційна внутрішня форма заснована на значенні складників та методиці їх поєднання та співвідношенні в межах утвореного комплексу.
2. Другий розділ “Теоретичні аспекти зіставного дослідження внутрішньої форми слова в англійській та українській мовах” присвячений уніфікації поняття внутрішньої форми та побудові системи контрастивного аналізу цього явища.
2.1. Багата історія проблеми та суперечливість поглядів не дозволяє сформулювати загальноприйнятого тлумачення внутрішньої форми слова. Вона може характеризуватись за різними параметрами: структурно-семантичними, номінативними, когнітивними, метафоричними, експресивними. Внутрішню форму слова необхідно відмежовувати від подібних явищ: етимона, мотивованості, мотиваційної ознаки, лексичного значення, етимології.
Серед поглядів на поняття внутрішньої форми домінують етимологічний та морфологічний. Перший розглядає внутрішню форму як діахронне поняття, обмежуючись лише дослідженням історичного розвитку семантики слова. Другий передбачає синхронний підхід у світлі морфологічного значення номінації та диктує певні критерії щодо відбору матеріалу дослідження. Міжмовне зіставлення номінативів української та англійської мов у такому випадку здійснюється на підставі аналізу рельєфно вираженої внутрішньої форми слів, що відбивається у відповідних словотворчих матрицях.
Зіставний аналіз відібраної лексики порівнюваних мов проводиться насамперед за семантично активними частинами складеного слова або дериваційними основами похідних слів. Етимологічний аспект внутрішньої форми в межах представленого дослідження не є визначальним. До нього слід звертатися лише у випадках, коли компоненти не складають семантичної цілісності, тобто внутрішня форма затемнена.
2.2. У внутрішній формі закріплюється первісний погляд людини на світ загалом і на окремі реалії зокрема (Б.О. Плотников). Це робить її подібною до мотиваційної ознаки назви предмета, явища. Проте між внутрішньою формою та мотивованістю, мотивацією існують відмінності. Внутрішня форма, як невід’ємна семантична характеристика слова притаманна будь-якій змістовій лексичній одиниці. Вона слугує когнітивним образом, що вибудовується у свідомості завдяки структурним особливостям самого слова. Мотивованість, навпаки, притаманна далеко не всім лексичним одиницям та має певні межі, зумовлені тим, наскільки у внутрішній формі актуалізується зміст номінації. Вона безпосередньо залежить від семантичної прозорості центру образу та морфологічної структури слова. Розуміння внутрішньої форми слова мало що дає для розуміння значення слова. Мотивованість притаманна похідним утворення, де наочно помітний змістовий зв’язок між словами, що знаходяться в мотиваційних зв’язках.
У межах мови виділяють знакову, формальну та змістову мотивованість. Змістова вмотивованість майже дорівнює за функціями внутрішній формі. Вивчення цього типу мотивації дозволяє встановити зв'язок між особливостями слова та його лексичним значенням. До того ж, усі ці важливі характеристики слід ураховувати при зіставному вивченні мов, оскільки вони дають змогу чітко вирізняти збіги та відмінності, що існують у внутрішній формі слів.
2.3. Образний аспект внутрішньої форми слова передбачає дослідження образотворчих можливостей лексики та їх впливу на семантику. У світлі первинних образів не можна відділити внутрішню форму від значення, об’єм їхніх змістових характеристик збігається (Т.Р. Кияк). Внутрішня форма часто базується на принципах алегорії та порівняння, які є одними з основних характерних рис художніх стилістичних засобів. Її називають природним стилістичним засобом, — це троп, що здатний ожити в асоціативно-мовній пам’яті в певних ситуаціях (В.М. Телія). Образність внутрішньої форми слова має також і позитивний вплив на семантичну продуктивність. Вона сприяє виникненню декількох позначень для однієї вихідної реалії: англ. horseman (< horse ‛кінь’ + man ‛чоловік, людина’), англ. equestrian (< лат. equester ‛той, що належить вершнику’ < eques ‛вершник, лицар’ < equus ‛кінь’), англ. rider (< ride ‛їхати вверхи’ + -er) // укр. наїзник (< їздити), укр. вершник (< верхом), укр. їздець (< їздити).
Перехід від образного до прозаїчного та навпаки в слові пов’язується з розширенням значення на основі семантичних можливостей внутрішньої форми. Образність відбиває в мовній картині світу своєрідність національної свідомості. Вона притаманна будь-яким словам із вираженою внутрішньою формою і навіть тим лексичним одиницям, які її нібито позбавлені. Це робить неможливим її обрання в якості параметра для контрастивного аналізу лексичного матеріалу з різних мов.
2.4. Проблема співіснування внутрішнього та зовнішнього в мові була сформульована ще В. фон. Гумбольдтом. Зовнішня форма – це аудіовізуальне оформлення чуттєвого сприйняття, що містить графічну та фонетичну частину слова. Внутрішня форма – комплекс, у якому виділяються історичний, семантичний та структурний компоненти. Вона містить у собі людський досвід. Історична частина показує, як змінювалось, модифікувалось та мотивувалось значення окремої мовної одиниці. Семантична частина виявляє зв'язок з реальним змістом, закріпленим у лексикографічних виданнях та семантичним комплексом внутрішньої форми. У його межах можна визначити один головний (ядерний) компонент. Ним завжди є корінь – опора мотивування лексичного значення слова та показником зв’язку дериватів. Доповнення основ афіксами неодмінно супроводжується введенням додаткових значень (Г.О. Винокур). Структура внутрішньої форми – це усі складники слова (корінь, суфікс, префікс) та їхній уплив на значення номінації.
2.5. Розглядаючи поняття внутрішньої форми в семантичній площині, необхідно з’ясувати зв’язки цього явища з поняттями, які досліджуються в межах когнітивної лінгвістики, зокрема з поняттям “концепт”. Концепт одночасно є індивідуальним та загальним уявленням про дійсність, що зближує його з образом, бо він охоплює одразу й узагальнені та конкретно-чуттєві моменти. Концепт досліджується в межах дисертації не в плані інтеріоризації (А.М. Приходько), а в плані екстеріоризації. Його цікавить матеріалізація в мовній картині світу. При аналізі концепту та внутрішньої форми необхідно говорити не про тотожність цих понять, а скоріше про їхній взаємозв’язок. Концепт позначає загальне уявлення про предмет, у той час, як внутрішня форма – конкретне, вербалізоване. Досліджуючи семантику слова, що репрезентує один і той самий концепт в різних мовах, маємо спиратися на популярні в сучасній науці поняття – мовна картина світу (МКС) та національна мовна картини світу (НМКС).
2.6. Процес затемнення внутрішньої форми називають семантичною спрощеністю, або деетимологізацією. Прозора лексема може бути проаналізована та розділена на морфи-складники. Знання цих морфів достатньо для інтерпретації лексеми, коли вона вживається в контексті. Затемнення внутрішньої форми поширене явище, яке відбувається, коли слово починає пов’язуватися не з ідеєю про поняття чи з образом поняття, а з об’єктом номінації, стаючи, таким чином, “довільним знаком” (В.М. Русанівський).
Процес затемнення внутрішньої форми слова закономірний, так само як наявність внутрішньої форми – природна властивість слова. Нерідко затьмарення внутрішньої форми може означати поступове усунення іменника із широкого вжитку та заміну іншим словом із більш зрозумілою мотивацією: порівняйте рос. жалование (< жаловать) та рос. зарплата (<плата за роботу), яке з’явилося пізніше під впливом культурних змін. Іноді внутрішня форма може заново відкриватися, тобто на її основі утворюються вторинні значення. Стерта або затемнена внутрішня форма слова може використовуватись як один з інструментів історико-філологічних досліджень формування моделей мовної свідомості минулих часів.
2.7. У сучасній лінгвістиці поки що немає уніфікованої системи прийомів контрастивного дослідження внутрішньої форми слів споріднених та неспоріднених мов. Учені запропонували декілька шляхів, які відрізняються як матеріалом дослідження, так і підходом до аналізу:
1) Виділення міжмовних омонімів, паронімів (В.В. Акуленко, М.П. Кочерган), що відомі також як “хибні друзі перекладача”. Виникнення таких назв часто є наслідком прямих або опосередкованих запозичень через інтернаціональну чи псевдо інтернаціональну лексику в МКС.
2) Виявлення певних типів внутрішньої форми слова в різних мовах з урахуванням принципів мотивації назв у вузьких лексичних групах (О.П. Єрмакова, О.О. Земська). Наприклад, за типом позначення: об’єкт за призначенням: англ. screwdriver (< screw ‛гвинт’ + drive ‛вести, керувати’) // укр. викрутка (< викрутити), об’єкт за ознакою: англ. raincoat (< rain ‛дощ’ + coat ‛пальто’) // укр. дощовик (< дощ), або за частиною мови назви, яка виступає основною мотивуючою ознакою: прикметником та дієприкметником (англ. yellow-cup (< yellow ‛жовтий, золотий’ + cup ‛чашка’) // укр. жовтець (< укр. жовтий), іменником (англ. bridegroom (< bride ‛наречена’+ groom ‛наречений, конюх’) // укр. наречений). Аналіз, побудований на поділі мотиваторів на дієслівні, іменникові, прикметникові, не дає достатньо підстав для створення універсальної класифікаційної системи явищ у неблизькоспоріднених мовах.
3) Система порівняння лексики за мотивацією. Наприклад: мотивація членами однієї лексичної парадигми (англ. ice-cream (< ім. ice ‛лід’ + ім. cream ‛сметана’) // укр. морозиво (< ім. мороз), мотивація назвою певного роду чи виду діяльності (англ. grassmover (< grass ‛трава’ + move ‛рух’) // укр. газонокосарка (< газон + косити), мотивація назвою предмета та його частини (англ. handcuffs (< hand ‛рука’ + cuff ‛манжета, вилога’) // укр. наручники (< на + руки).
2.8. У сучасному мовознавстві існує два підходи до аналізу внутрішньої форми та мотивації: описовий та зіставний. При використанні зіставного методу розрізнюють два базових типи мотивації: семантичний та структурно-морфологічний. Перший представлений у словах, утворених завдяки образному переносу імені (англ. key ‛ключ (від дверей)’ та puzzle key як ‛засіб для розв’язання загадки’). Другий фіксують у лексичних одиницях, утворених шляхом поєднання значень складових елементів, котрі використовуються для творення слова (англ. unveiling (< un + veil ‛завіса, покров’ + ing) // укр. відкриття (< відкрити + -я).
Описовий метод схожий на контрастивний тим, що в його межах розглядають подібні типи мотивації (типи найменування): конструктивно похідних одиниць та створених за допомогою вторинної номінації. Наприклад, англ. driver складається з кореня drive та суфікса -er. Перший елемент має в собі позначення дії ‛везти, керувати транспортним засобом’ та відносить лексичну одиницю до відповідної категорії слів, що позначають рух. Другий елемент суфікс -er має уточнювальне значення ‛особи’ та ‛виконавця дії’. Так само і в українській мові – різьбяр – різьб- (< різьба) вказує на дію, а суфікс -яр виражає значення ‛виконавець’. Зіставний та описовий підходи до вивчення мотивації схожі, тому, на нашу думку, їх доцільно використовувати в комплексі.
2.9. Контрастивний аналіз внутрішньої форми слова зумовлює виділення трьох наступних її аспектів: історичного, семантичного та структурного. Пріоритет залишається за структурним та семантичним. Внутрішня і зовнішня форми є взаємопов’язаними і разом складають структуру слова (В.М. Русанівський).
Структура слова нерозривно пов’язана з його значенням, на основі чого можна застосувати функціональний метод зіставного аналізу слів за внутрішньою формою. Подібний аналіз був проведений В.М. Русанівським, який виділяв чотири базові явища:
спільність внутрішньої та зовнішньої форми при різному матеріальному (звуковому) вираженні;
відмінність внутрішньої та зовнішньої форми;
відмінність внутрішньої форми слів із тотожною зовнішньою формою;
спільність внутрішньої форми слів із відмінною зовнішньою формою.
2.10. У межах дослідження здійснено спробу зіставлення внутрішньої форми слів на основі порівняння семантично значимих компонентів структури слова та урахування ядерної мотивації порівнюваних номінативів англійської та української мов. В результаті виявлено такі найбільш широкі варіанти співвідношень внутрішньої форми іменників-еквівалентів у порівнюваних мовах:
1) Повний збіг слів за внутрішньою формою: англ. free-thinker (< free ‛вільний’+ think ‛думати’) // укр. вільнодумець (< вільно + думати), англ. golden-eye (< golden ‛золотий’ + eye ‛око’) // укр. золотоочка (< золото + очі).
2) Частковий збіг за внутрішньою формою: англ. head-piece (< head ‛голова’ + piece ‛шматок’) // укр. розумник (< розум), англ. headrest (< head ‛голова’ + rest ‛відпочинок’) // укр. підголовник (< під + голова).
3) Незбіг слів за внутрішньою формою: англ. heart-break (< heart ‘серце’ + break ‘розбивати’) // укр. горе, англ. highwayman (< high ‘високо’ + way ‘дорога’ + man ‘людина’) // укр. розбійник (< розбій + ник).
3. Третій розділ “Повний та частковий збіг внутрішньої форми іменників в англійській та українській мовах” присвячений аналізу двох типів співвідношення внутрішньої форми слів в англійській та українській мовах: частковому та повному збігу.
3.1. Під повним збігом внутрішньої форми розуміємо тотожність первісної ознаки мотивації і зовнішньої форми. Слова з таким збігом відповідають моделі [a1 + b1] = [a2 + b2], тобто в них співіснують дві ядерні мотивації, які збігаються в порівнюваних мовах. Наприклад, внутрішня форма англ. handiwork складається з двох частин hand ‛рука’, яку позначаємо [a1] та work ‘робота’ – [b1]. Український відповідник рукоділля також складається з двох компонентів: рука – [a2] та діло – [b2].
У результаті аналізу 2584 іменників англійської та української мов до цієї групи було віднесено 146 лексичних одиниць (або 73 пари відповідників із обох мов), що становить 18,3% від загального числа аналізованих прикладів. Наприклад: англ. makepeace (< make ‛робити’ + peace ‛мир’) // укр. миротворець (< мир + творець < творити), англ. manuscript (< manual ‛ручний’ + script ‛писати’) // укр. рукопис (< рука + писати), англ. king-killer (< king ‛король, цар’ + killer ‛вбивця’) // укр. царевбивця (< цар + вбивця).
3.2. Різновидом збігу внутрішньої форми слів є збіг лише єдиного мотиватора при семантичній тотожності словотворчих суфіксів. Лексичні одиниці, що демонструють цей різновид збігу, відповідають моделі [a1 + c1] = [a2 + c2]. У цьому випадку слова з однаковими значеннями в українській та англійській мовах мають один спільний семантичний елемент внутрішньої форми і тотожний афікс (суфікс), який у більшості розглянутих прикладів становить один із компонентів номінації. Наприклад: англ. draughtsman (< draw ‛малювати, креслити’ + man) // укр. кресляр (< креслити + -яр), англ. founder (< found ‛засновувати’ + -er) // укр. засновник (< засновувати + -ник), англ. follower (< follow ‛слідувати’ + -er) // укр. послідовник (< послідувати + -ник). У результаті аналізу 2584 іменників англійської та української мов до цієї групи було віднесено 248 лексичних одиниць (або 124 пари відповідників із обох мов), що становить 31,1% від загального числа аналізованих прикладів.
3.3. Ще один різновид збігу внутрішньої форми слів – це збіг за ядерним компонентом мотивації та функцією префікса. Слова з таким різновидом збігу відповідають моделі [d1 + a1] = [d2 + a2] і збігаються за мотиваційною ознакою та суфіксом: англ. inability <in + ability ‛нездатність’ // укр. нездатність (< не + здатність) англ. subspecies (<sub‑ + species ‛вид’) // укр. підвиди (< під- + вид). Найбільша частотність серед слів, що демонструють такий різновид збігу внутрішньої форми, притаманна префіксам: англ. in‑, un-, im-, dis-, un- // укр. не-, без-, над-, роз-. До цієї групи було віднесено 402 лексичні одиниці (або 201 пара відповідників із обох мов), що становить 50,5% від загального числа аналізованих прикладів.
3.4. Окремий тип співвідношень українських та англійських слів за внутрішньою формою становить її частковий збіг. Тут можна виділити кілька різновидів співвідношень як за семантикою (повний/віддалений збіг одного компонента), так і за структурою мовних одиниць (збіг одного мотиваційного компонента при частковому збереженні залежних словотворчих елементів; збіг ядерних семантичних основ із прозорою внутрішньою формою слова при неоднакових позиціях у межах лексичної одиниці).
3.5. Слова-відповідники, які демонструють повний збіг одного компонента внутрішньої форми складних іменників при відсутності в порівнюваній мові іншого, відповідають моделі [a1 + b2] = [a2/b2 + 0]. Найчастіше такі одиниці мотивовані словосполученнями, кожен компонент яких певним чином представлений у складному слові, однак не в кожному випадку такі одиниці мають подібні за структурою відповідники в інших мовах. Наприклад: англ. free-mason (< free ‛вільний’ + mason ‛масон’) // укр. масон, англійська частина free ‛вільний’ не передається в українській мові через віддалення предмета номінації від українського мовного простору (поширеність цього явища в Україні була обмеженою), англ. great-coat (< great ‛чудовий, гарний, величний’ + coat ‛пальто’) // укр. пальто, додаткова семантична ознака відсутня в українському варіанті. Частковий збіг внутрішньої форми в українських та англійських еквівалентах пояснюється тим, що семантичне навантаження цих слів у мовах нерівномірне. Виникнення подібного незбігу також спричиняє явище універбації, поширене у слов’янських мовах.
3.6. Слова, де спостерігається тотожність одного компонента та відмінність іншого самостійного мотиваційного складника значення, відповідають моделі [a1 + b1] = [a2 + x2]. Приклади цього типу відповідників створені за допомогою складання основ (аглютинація), кожен компонент яких представлений у складному слові. Наприклад: англ. man-servant (< man ‛чоловік’ + servant ‛слуга’) // укр. слуга (< служити); англ. forename (< fore ‛перед’ + name ‛ім’я’) // укр. ім’я, частина fore (може інтерпретуватися як префікс або як основа) передається в українській мові імпліцитно, через особливості функціонування реалії; англ. great-coat (< great ‛чудовий, гарний, величний’ + coat ‛пальто’ // укр. пальто, додаткова семантична ознака відсутня в українському варіанті. При дослідженні слів з однаковим значенням у порівнюваних мовах ми проводимо паралелі лише за основною ядерною ознакою, спільною для різних мов, що, у свою чергу, підтверджує теорію про економність дескриптивних лінгвістичних виражальних засобів.
3.7. Частковий збіг внутрішньої форми слів в українській та англійській мовах за семантичними ознаками спричинений широким семантичним потенціалом компонентів. До такого типу відповідників належать лексичні одиниці, які, на перший погляд, мають різну семантику складників внутрішньої форми. Семантичних пластів може бути більше ніж два. Саме через це при порівнянні різних за сумою значень словотворчих складників номінативних одиниць ми спостерігаємо частковий збіг внутрішньої форми за семантикою. Наприклад: англ. fore-word (< fore ‛перед’ + word ‛слово’) // укр. передмова (< перед + мова); англ. flag-man (< flag ‛прапор’ + man ‛людина’) // укр. сигнальник (< сигналити + ‑ник).
3.7.1. Прикладами першого різновиду часткового збігу, зумовленого структурними відмінностями, є такі еквіваленти: англ. girl-friend (< girl ‛дівчина’ + friend ‛друг’) // укр. подруга (< друг); англ. glass-cutter (< glass ‛скло’ + cut ‛різати’) // укр. скляр (< скло); англ. glass-eye (< glass ‛скло’ + eye ‛око’) // укр. окуляри (< око). Відмінність іменників в англійській та українській мовах за внутрішньою формою тут спричинена насамперед особливостями морфології та словотворення Різні підходи до деривації викликають появу слів, у яких представлені різні моделі словотворення: англ. fowl-run (< fowl ‛птиця, дичина’ + run ‘бігти, керувати’) // укр. пташник (< пташка + ‑ник); англ. gaping-stock (< gaping ‛дивуватися, дивина’ + stock ‛склад’) // укр. дивина (< диво + ‑ина).
3.7.2. Частковий збіг внутрішньої форми складних слів, зумовлений різними позиціями компонентів, представлений у відповідниках із паралельними основами з неоднаковим порядком розташування в слові: англ. fiberglass (< fiber ‛волокно’ + glass ‛скло’) // укр. скловолокно (< скло + волокно); англ. glow-beetle (< glow ‛світитися’ + beetle ‛жук’) // укр. жук-світляк (< жук + світляк); англ. governor-general (< governor ‘правитель’ + general ‘генерал, полководець’) // укр. генерал-губернатор (< генерал + губернатор); англ. frame-saw (< frame ‘спорудження, структура, рама’ + saw ‘пилка’ ) // укр. пилорама (< пила + рама). Головна причина відмінностей у подібних словах полягає в тому, що вони мають у собі більше ніж одну асоціативну ознаку, і від того, яка з асоціацій перша виникає в уяві реципієнта, багато в чому залежить правильне декодування значення слова. Відмінність у позиції однакових мотиваційних компонентів у межах слів із тотожним значенням в англійській та українській мовах пов’язана з тим, які ознаки найбільш важливі для створення мовного образу в різних культурах. Залежно від того, яку роль відіграє один зі складників внутрішньої форми слова, таку позицію в межах слова він і отримує.
3.7.3. У кількісному відношенні повний збіг за внутрішньою формою займає середню позицію: 398 пар, 796 одиниць, 30,8% (від загальної кількості проаналізованих прикладів). У межах цієї частини слів найбільш плідною (201 пара, 50,5%) виявляється група іменників, утворених за допомогою суфікса, морфологічна структура яких відповідає моделі [d1 + a1] = [d2 + a2]. Другу позицію за кількістю (124 пари, 31,1%) займає група, до якої відносимо номінації, утворені за допомогою суфіксів, що відповідають моделі [a1 + c1] = [a2 + c2]. Найменш чисельна (73 пари, 18,3%) група прикладів, до якої належать іменники утворені завдяки злиттю основ, що відповідають моделі [a1 + b1] = [a2 + b2].
Випадки часткового збігу внутрішньої форми слів англійської та української найменш чисельні (261 пара, 522 іменники, 20,2% від загальної кількості). Частковий збіг за семантичними особливостями внутрішньої форми в словах, що складаються з декількох основ, виявився більш чисельним 169 пар (64,7%). До часткового збігу за структурою слова та його внутрішньою формою ми віднесли 92 пари (35,24%).
4. У четвертому розділі “Відмінність внутрішньої форми лексичних відповідників англійської та української мов” подані результати аналізу найчисельнішої групи, до якої належать пари слів порівнюваних мов з відмінною внутрішньою формою.
4.1. Внутрішня форма слів, не зважаючи на певні прояви тотожності, що були розглянуті у попередніх розділах, є індивідуальним явищем для кожної окремої мови. У цьому розділі досліджуються відмінності у внутрішній формі лексичних одиниць за мотиваційними і за структурними характеристиками слів, а також відмінності, зумовлені відсутністю в одній із порівнюваних мов реалії, яка б стимулювала виникнення номінації.
4.2. Відмінності внутрішньої форми слова за мотиваційними ознаками спостерігаємо в словах, які вживаються в порівнюваних мовах для позначення одних і тих самих реалій, але при морфологічній тотожності відрізняються асоціативними образами. Під морфологічною тотожністю розуміємо той факт, що одному іменнику англійської мови відповідає один іменник української мови. Наприклад: англ. god-child (< god ‘бог’ + child ‘дитина’), англ. godson (< god ‘бог’ + son ‛син’) // укр. хрещеник (< хрещений + ‑ик); англ. gold-duster (< gold ‘золото’ + dust ‘пил’ + ‑er) // укр. наркоман (< наркотики + манія). Саме в таких мовних одиницях проявляються особливості народного світобачення та побудови асоціативних образів, які і стають основою для творення внутрішньої форми. Відмінності в мотивації можуть бути як незначними, так і суттєвими. Незначні мотиваційні відмінності демонструють слова, в основу яких покладені ознаки, близькі за семантичним впливом на значення (часто вони виражаються метонімічно). Наприклад: англ. headship (< head ‘голова’) // укр. керівництво (< керувати); англ. heel-and-toe (< heel ‘п’ята, каблук’ + and ‘та, + toe ‛палець (на нозі)’) // укр. скороход (< скоро + ходити); англ. henwife (< hen ‘курка’ + wife ‘жінка, дружина’) // укр. птахівниця (< птахи). Особливою групою відповідників серед тих, які демонструють відмінності внутрішньої форми за мотиваційними ознаками, є слова з різною внутрішньою формою, але однаковою словотворчою структурою. Ця група об’єднує невелику кількість лексем: англ. golli-wogg (< golly ‘бог’ + pillwog ‘хитати головою’) // укр. лялька-потвора (< лялька + потвора), опудало; англ. goneness (< gone ‘пропасти, піти’ + ‑ness) // укр. виснаження (< виснажити + ‑ення); англ. kingbird (< king ‘цар’ + bird ‘птах’) // укр. бджолоїд (< бджола + їсти).
4.3. Слова, де спостерігаються відмінності внутрішньої форми слів, відповідають структурним особливостями моделі [a1 + b1] = [a2] + [b2]. Слову однієї мови в іншій може відповідати комплекс, що не оформлений у змістову, морфологічну єдність. Наприклад, англійському складному іменнику eye-memory (< eye ‘око’ + memory ‘пам’ять’) в українській відповідає словосполучення зорова пам’ять. Г. Джексон характеризує подібні словосполучення як складені слова. Структурні відмінності в українських та англійських словах зумовлені аналітичними та синтетичними традиціями словотворення в порівнюваних мовах.
4.3.1. Відмінності за морфологічними характеристиками та внутрішньою формою схематично можна позначити моделлю [a1 + b1] ≠ [a2] + [b2], де [a1] ≠ [a2], [b1] ≠ [b2]: англ. gimcrack (< gim + crack ‘тріщина’) // укр. мішурна прикраса, англ. grand-uncle (< grand ‘великий’ + uncle ‘дядько’) // укр. двоюрідний дід. Внутрішня форма порівнюваних комплексів-позначень не збігається. Образність та метафоричність у внутрішній формі слів англійської мови простежуються краще ніж в українській. Наприклад, англ. grog-blossom (<grog ‘спиртний напій’ + blossom ‘цвіт, цвітіння’) створюється завдяки поєднанню двох іменників grog ‘спиртний напій, грог, пунш’ та blossom ‘цвітіння’. В українській мові для передачі цього слова використовується словосполучення ‘червоний ніс’, яке має більш буквальне значення, ніж англійська номінація. При порівнянні номінацій цієї групи в українській та англійській мовах спостерігаємо більшу метафоричність (образність) комплексів, які характеризуються цілісністю. Особливо це стосується слів англійської мови, побудованих за моделлю “ознака (b) + номінаційна ознака (a)”.
4.3.2. Відмінності за морфологічними характеристиками при збігові одного з елементів внутрішньої форми спостерігаються в словах з різним морфологічним оформленням, але з одним елементом, який має прямий еквівалент в іншій мові. Наприклад, англ. іменник gall-apple (< gall ‘нахабство, жовчність’ + apple ‘яблуко’) та його український відповідник чорнильний горішок різні за типом творення. Однак складники gall та чорнильний мають схоже значення. У ході аналізу було виявлено, що збіг за ознакою в такого типу еквівалентах є більш поширеним, ніж збіг за компонентом об’єктної частини: англ. lip-stick (< lip ‘губа’ + stick ‘палка’) // укр. губна помада, англ. stone-pit (< stone ‘камінь’ + pit ‘яма’) // укр. кам’яний кар’єр, англ. stone-work (< stone ‘камінь’ + work ‘робота’) // укр. кам’яне мурування, англ. silver-leaf (< silver ‘срібло’ + leaf ‘лист’) // укр. срібна фольга.
4.3.3. Відмінності за морфологічними характеристикам при збігові елементів внутрішньої форми демонструють відповідники за моделлю [a1 + b1] ≠ [a2] + [b2] (при цьому [a1] = [a2], [b1] = [b2]). Такі лінгвістичні аналоги мають у своїй мотивації спільні елементи внутрішньої форми, проте відрізняються структурою (в англійській для позначення реалії використовується одне слово, а в українській – словосполучення): англ. eye-memory (< eye ‘очі’ + memory ‘пам’ять’) // укр. зорова пам’ять, англ. fen-fire (< fen ‘болото, драговина’ + fire ‘вогонь’) // укр. болотяний вогник. Однією з найважливіших відмінностей порівнюваних одиниць є, безумовно, їхня різна структурна оформленість.
Семантична різниця між складниками номінативних комплексів у порівнюваних мовах незначна. У більшості випадків проаналізовані внутрішні форми повністю збігаються. Наприклад, англійському іменнику judgment-day відповідає укр. судний день, де частина judgment є аналогом прикметника судний, а елемент day ‘день’.
Незначні відмінності за внутрішньою формою, мотивацією та значенням деяких складових елементів слів та номінативних комплексів в англійській та українській мовах пов’язані з відмінностями складу та структури лексико-семантичних полів у різних мовах, що, у свою чергу, пояснюється своєрідним розвитком мови.
4.4. Відмінності внутрішньої форми слів через відсутність у порівнюваній мові реалії спостерігаються в словах, притаманних окремій мовній спільноті, і не мають прямого аналогу в іншому тезаурусі. Зазвичай для передавання змісту таких слів в іншій мові вживаються поширені словосполучення з двох і більше компонентів. Характерною особливістю цих прикладів є яскрава внутрішня форма, яка нагадує за своєю структурою та розмаїттям фразеологізми. Наприклад: англ. eye-sore (< eye ‘око’ + sore ‘болячка, рана, хворий’) // укр. щось огидне, англ. face-guard (< face ‘обличчя’ + guard ‘захищати’) // укр. маска для захисту обличчя, англ. facer (< face ‘обличчя’ + ‑er ) // укр. удар в обличчя, англ. glove-fight (< glove ‘рукавичка’ + fight ‘бій’) // укр. бій у рукавицях, англ. gold-washer (< gold ‘золотий’ + wash ‘мити’ + ‑er) // укр. золотопромивальний пристрій. Тобто, повний незбіг внутрішньої форми може спостерігатися не лише серед позначень вузькоспеціальних або суто національних понять, але й серед загальновживаної лексики. Навіть при використанні в українській мові описової конструкції може спостерігатися певний збіг за внутрішньою формою. Наприклад, англ. leaving-book (< leave ‘залишати’ + ‑ing + book ‘книга’) перекладається в українських словниках як книга – подарунок з нагоди закінчення школи.
Існування віддаленої семантичної подібності пояснюється існуванням аналогічних реалій об’єктивної дійсності та прозорістю мотиваційних ознак. Це також доводить наявність загальної мовної пам’яті, глобального шару знань (ноосфери), завдяки чому ми отримуємо можливість інтерпретувати значення, зіставляти спогади з дійсністю, динамічно використовувати наявні в ній структури знань, досвіду та оцінок світу. При позначенні цієї реалії в українській мові бачимо одиниці з іншою мотиваційною індивідуальністю.
4.5. Незбіг внутрішньої форми в українській та англійській мовах зумовлений національно-культурними та структурними відмінностями порівнюваних мов. Ця група найчисельніша з усіх, що були виділені в межах дисертаційного дослідження. До неї належать 633 пари (1266 іменників), які становлять 48,9% від загальної кількості проаналізованих слів. У межах цього типу виділяємо декілька підтипів, серед яких найбільш частотним (277 пар, 43,7%) виявився той, до якого входять слова, внутрішня форма яких не збігається через відмінності способів номінації (216 пар, 34,1%) став підтип, до якого відносимо слова, де незбіг внутрішньої форми спричинений мотиваційними відмінностями. Найменш поширеними (140 пар, 22,1%) виявилися випадки незбігу внутрішньої форми слова через відсутність в одній з мов реалії (у таких випадках для пояснення іменника використовувалось словосполучення).