Фарбування об’єктів ремонту

1. Загальні відомості про фарбування

2. Лакофарбові матеріали

3. Технологія фарбування машин

4. Контроль якості лакофарбових покриттів

1. Загальні відомості про фарбування

Фарбування машин, а також агрегатів, вузлів і деяких деталей виконується з метою створення покриттів на металевих і дерев'яних поверхнях, які захищають їх від впливу оточуючого середовища, корозії металу і гниття деревини, а також у декоративних цілях для забезпечення вимог технічної естетики. Для фарбування використовують різні лакофарбові матеріали (рідкі або пастоподібні багатокомпонентні речовини, які при нанесенні тонким шаром на тверду поверхню висихають з утворенням плівки — лакофарбового покриття, яке утримується на поверхні силами адгезії).

До лакофарбових покриттів ставляться такі основні вимоги: висока адгезія до поверхні виробу, газо- і водонепроникність, механічна міцність, стійкість проти зношування і хімічна стійкість.

Надійність покриття залежить від зовнішніх факторів, які руйнують фарбовий шар, і рівня технологічного процесу фарбування. Точне дотримання технологічного процесу може сприяти значному обмеженню впливу шкідливих дій, тобто збільшенню строку служби покриття.

У процесі експлуатації лакофарбове покриття сільськогосподарської техніки змінюється під впливом сонячної радіації, перепаду температур і атмосферних опадів, різних видів забрудненості, механічних впливів тощо. Ці зміни відбиваються на фізико-хімічних і механічних властивостях покриття і викликають його старіння і руйнування. Основною причиною старіння є хімічні процеси, які спричиняють руйнування структур (деструкцію) лакофарбового покриття: розрив ланцюгів макромолекул, зменшення їх розміру тощо. При цьому одночасно проходить і процес подальшої полімеризації (структурування) лакофарбового покриття, який призводить до підвищення твердості та зниження пластичності плівки. Руйнуючі впливи деструкції інтенсивніші. Крім того, на пофарбованій поверхні мають місце і процеси електрохімічної корозії.

Руйнування лакофарбового покриття пов'язане також із фізичними процесами: розтріскуванням покриття внаслідок різних коефіцієнтів теплового розширення плівки- і підфарбованого металу, впливом вібрацій і ударів, ерозійним руйнуванням покриття під дією пилу, грунту, оброблюваного матеріалу тощо.

Зовнішньою ознакою початку старіння лакофарбових покриттів є втрата блиску і милення (на пофарбованій поверхні з'являється білий порошок — дрібні частинки пігменту, які входять до складу лакофарбного покриття і легко видаляються).

Оскільки сільськогосподарська техніка експлуатується в умовах підвищеної запиленості, де можуть міститися агресивні речовини (добрива, хімікати), і зберігається часто на відкритих майданчиках, піддаючись температурним коливанням і опадам, лакофарбові матеріали потрібно правильно вибирати, щоб вони могли захистити поверхню техніки.

2. Лакофарбові матеріали

Лакофарбові матеріали складаються із таких основних компонентів:

плівкоутворювальних речовин — оліфи (на основі рослинних масел і синтетичних смол), бітумів, асфальтенів і ефірів, які сприяють склеюванню пігментів і наповнювачів і утворенню після висихання твердої тонкої корозійностійкої плівки;

пігментів — порошкоподібних природних і синтетичних кольорових окислів і солей металів, нерозчинних у воді, розчинниках і плівкоутворювальних речовинах, які надають покриттю необхідного кольору (залізний сурик, свинцеві білила, синій кобальт тощо), а також подрібнених металевих порошків (алюмінієвої пудри, золотистої бронзи тощо);

розчинників — органічних летких рідин (ацетону, уайт-спіриту, бензолу, ксилолу, сольвенту), які розчиняють плівкоутворюючі речовини;

розріджувачів — багатокомпонентних органічних рідин, призначених для доведення лакофарбових матеріалів до рекомендуємої в'язкості (речовини подібні до розчинників, але значно дешевші), а також для їх розрідження у випадку загустіння у період зберігання.

До лакофарбових матеріалів можуть входити також:

пластифікатори (для підвищення еластичності покриття); сикативи (для прискорення затвердження плівкоутворюючих речовин); наповнювачі (порошкоподібні неорганічні речовини — крейда, каолін, білила тощо), нерозчинні у воді, розчинниках, плівкоутворюючих речовинах, які вводять для міцності, зменшення вартості покриття; спеціальні добавки, наприклад, для морозостійкості лакофарбового покриття.

До основних видів готових лакофарбових матеріалів відносяться лаки, фарби, емалі, грунтівки і шпатлівки.

Лак — це розчин плівкоутворюючих речовин в органічних розчинниках або воді, який після висихання утворює тверду прозору однорідну плівку (бітумні лаки утворюють непрозору плівку).

Фарба — суспензія -пігменту або суміші пігментів з наповнювачами на оліфі, маслі, емульсії, латексі, яка після висихання утворює непрозору однорідну плівку.

Емаль — суспензія пігменту або суміші пігментів з наповнювачами у лаці, яка після висихання утворює непрозору тверду плівку з різним блиском і фактурою поверхні.

Грунтівка — суспензія пігменту або суміші пігментів з наповнювачами у плівкоутворюючій речовині, яка після висихання утворює непрозору однорідну плівку з хорошою адгезією до підкладки і покривних шарів.

Шпаклівка — густа в'язка маса із суміші пігментів з наповнювачами у плівкоутворюючій речовині, призначена для заповнення нерівностей і зглажування фарбуємої поверхні.

Всі лакофарбові матеріали діляться на групи залежно від основних плівкоутворюючих, які входять до їх складу і мають своє позначення наприклад, масляні - МА, нітроцелюлозні — НЦ, пентафталієві — ПФ, гліфталеві — ГФ, бітумні — БТ, епоксидні — ЗП тощо. Всередині цих груп лакофарбові матеріали класифікуються за ознакою переважного призначення: атмосферостійкі—1, для роботи у приміщеннях — 2, консерваційні — 3, водостійкі — 4, спеціальні— 5, маслобензостійкі — 6, хімічно стійкі — 7, термостійкі— 8, електроізоляційні — 9, грунтівки — 0, шпаклівки — 00 тощо.

У позначенні лакофарбового матеріалу зазначають: вид матеріалу (лак, фарба, емаль, грунтівка, шпаклівка), плівкоутворюючу речовину (МА, ПФ, ГФ, НЦ тощо), номер групи переважного призначення, присвоєний матеріалу порядковий номер, колір тощо. Наприклад емаль ПФ-133 — емаль пентафталева (ПФ), атмосферостійка (1), регістраційний номер 33, грунтівка ГФ-021—гліфталева (ГФ) грунтівка (0), регістраційний номер 21; шпатлівка НЦ-008 — нітроцелюлозна (НЦ) шпатлівка (00), регістраційний номер 8.

Для лакофарбових матеріалів, які не містять органічних розчинників (водорозріджувальних, порошкових, водоемульсійних), після найменування лакофарбового матеріалу ставлять буквенний індекс: П — фарба порошкова, В — фарба водорозріджувана, З — фарба водоемульсійна, Б — лак без активного розчинника. Наприклад, фарба З-ВА-524: 3 — емульсійна, ВА ^- полівенілацетат-на, 5 — спеціальна, 24 регістраційний номер.