Тема 7 складнопідрядне речення

ПОНЯТТЯ ПРО СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Складнопідрядними називаються складні речення, синтаксичні центри яких разом із залежними від них другорядними членами пов’язуються між собою підрядним синтаксичним зв’язком.

Таким чином, одні прості речення у складнопідрядних виявляються синтаксично ведучими, підпорядковуючими, інші – синтаксично залежними, підпорядкованими. Синтаксично ведуче, підпорядковуюче просте речення в складнопідрядному називається головним реченням, а синтаксично залежне – підрядним.

Засобами оформлення підрядного зв’язку між частинами складнопідрядного речення є підрядні сполучники і підрядні сполучні вирази, а також відносні і підрядно-питальні слова. Ці засоби завжди вводяться до складу підрядного речення і розташовуються, як правило, на його початку. Через це з формального боку підрядне речення може бути визначене як частина складнопідрядного речення, що містить у своєму складі підрядний сполучник або сполучне слово. У деяких конструкціях складнопідрядних речень головне речення може мати в своєму складі вказівне (співвідносне) слово, яке підкреслює або уточнює зв’язок головного речення з підрядним.

Кожне підрядне речення у відношенні до головного речення – підмета, присудка, додатка, означення або будь-якої обставини. При цьому можливості вираження певних значень, зокрема обставинних, за допомогою підрядних речень виявляються набагато більшими, ніж за допомогою простих членів речення. Таким чином, складнопідрядне речення в цілому є фактично лише спеціальним різновидом загальної категорії речення, у якому роль окремого члена виконує підрядне речення.

У ролі сполучників у складнопідрядних реченнях найчастіше виступають: що, як, коли, якщо, так що, щоб, якби, поки що, мов, немов, хоч, для того щоб, незважаючи на те що.

Сполучними словами бувають займенники та прислівники: хто, що, який, чий, котрий, де, коли, звідки, як.

У сучасних дослідженнях переважно застосовуються три принципи класифікації складнопідрядних речень, кожен з яких має своє пояснення в історії розвитку та еволюції структури складнопідрядного речення в українській та інших слов’янських мовах.

ОСОБЛИВОСТІ СИНТАКСИЧНОГОЗВ”ЯЗКУ У СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

Підрядність частин у межах складного речення слід розглядати як одну із синтаксичних форм складного речення, а сполучники (сполучні слова, співвідносні елементи і под.) – як формальні показники підрядності, тобто ці елементи виступають будівельним матеріалом відповідних синтаксичних значень. Не слід обмежувати поширення підрядності у мові тільки формальними показниками підрядності, та й наявність сполучників підрядності в окремих випадках не є достатнім критерієм їх віднесення до складнопідрядних речень. Підрядні сполучники можуть вживатися у простому ускладненому реченні: Одна Мотря щонеділі, щосвята ходила до церкви та подавала як не шага, то копійку. У нас очі зіркі, хоч і не молоді. Щодо конструкцій з підрядними сполучниками, в яких вони є засобом приєднання окремих предикативних центрів, то такі конструкції слід вважати складними в силу того, що вони характеризуються в кожному випадку власним виміром реалізації: Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний. Тут підрядна частина приєднана сполучником причини бо і ця конструкція є неповною, з опущеним підметом.

У структурі простого ускладненого речення широко використовуються службові слова типу як, мов, немов, наче, неначе, ніби, які іноді вважаються підрядними сполучниками, хоча вони можуть виступати в ролі часток або власне підрядних сполучників при порівняльних зворотах. Підрядні порівняльні частини у структурі складнопідрядних речень характеризуються власною синтаксичною будовою, особливостями співвідношення з головною частиною. При цьому підрядні порівняльні можуть бути й неповними: Посередині ярмарку народ тече, як в берегах річка.

Не слід вважати неповними підрядними порівняльними частинами ті конструкції, в яких особливості їх синтаксичної будови не дозволяють їх поповнення відсутніми членами для повного реконструювання підрядної предикативної одиниці: Маруся виткнулась з садка і як скам’яніла, стоїть і не ворухнеться.

У структурі простого речення порівняльні утворення можуть виконувати різноманітні функції:

порівняльного підмета: У голосі цьому Степанові відчулася немов страшна зневага до себе і до всього того, що він робив;

порівняльного простого дієслівного присудка: І весь сум з хлопця як вода змила.

Порівняльного призв”язкового члена іменного складеного присудка: Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як небо.

Порівняльного додатка: Вижидала того дня, мов сходу сонця.

Порівняльного означення: Капрал з вусиками як у таргана перевірив папери, козирнув і пропустив мандрівників.

Порівняльної прикладки: Каховка поставала перед ним як біле, велике місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах.

Порівняльної обставини: Вода з дерева лилася, як з ринви.

Порівняльними можуть бути відокремлені дієприкметникові і дієприслівникові звороти: У лісі росла, мов вив”ючена виноградна лоза, ялинка.

Основним засобом зв’язку підрядної частини з головною є підрядні сполучники і сполучні слова.

Підрядні сполучники (що, щоб, як, мов, якщо і т.ін.) перебуваючи у підрядній частині, не виступають її членами, а є засобом тільки їх зв’язку з головною частиною.

Сполучні слова - це відносні займенники і прислівники: який, яка, яке, які, чий, чия, чиє, чиї, котрий, котра, котре, котрі, хто, що, як, де, куди, звідки, чому, від чого та ін. На відміну від сполучників вони, з’єднуючи підрядну частину з головною, виступають одним із членів підрядної частини: Я, що тебе любив, тобі назустріч плив.

Один із підрядних сполучників або сполучних слів виступає носієм тієї чи іншої семантики і навколо нього групуються всі інші засоби поєднання компонентів. Так, сполучник бо – носій причинової семантики; незважаючи на те що – допустової, якщо – умовної.

Носіїв певної підрядності називають семантичними, інші засоби зв’язку є синтаксичними. Відмінність цих сполучних засобів досить істотна в структурі складнопідрядного речення, оскільки речення розчленованої структури пов’язуються за допомогою семантичних сполучників, а речення нерозчленованої структури пов’язуються за допомогою синтаксичних сполучників.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

А) формально-граматична класифікація

Ця класифікація ґрунтується на визначенні особливостей засобів зв’язку та їх місця у структурі складнопідрядного речення. Вона розроблялася О.М.Пєшковським, П.Ф.Фортунатовим, М.М. Петерсоном, Л.А.Булаховським, О.Б.Шапіро. Її прихильники у складі складнопідрядних речень розрізняли: а) речення зі сполучними словами (відносні речення), б) речення зі сполучниками (сполучникова підрядність). Подальший аналіз ґрунтується на цих вихідних позиціях, в силу чого з-поміж речень із сполучними словами вирізняються ті чи інші смислові підтипи, як і з-поміж речень зі сполучниками.

Б) логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень

Ця класифікація в основному сформувалась у середині ХІХ століття і її вихідним принципом є функціональне ототожнення підрядної частини і члена речення, тобто складнопідрядне речення уподібнюється простому, а підрядна частина – членам речення. На цій підставі виділяють підметові, присудкові, додаткові, означальні, обставинні (місця, часу, способу дії, міри і ступеня, причини, мети, умови, допусту) підрядні частини.

Складнопідрядні речення з підрядними підметовими – це утворення, в яких підрядна частина або конкретизує зміст підмета головної частини або компенсує його відсутність.

Залежно від функції підрядної частини складнопідрядні речення з підрядними підметовими поділяються на два підтипи.

Перший підтип утворюють речення, в яких підрядна частина конкретизує зміст підмета головної частини, вираженої займенниками той, та, ті, все, всякий, кожний (підрядна частина приєднується за допомогою слів хто, що, який): Хто звірився тобі, ласкавий і прозорий, Хто сподівається на щедрі й теплі дні, - О, той не знає ще, яке облудне море, Яка в твоїх очах погибель спить на дні.

Значно рідше зустрічаються підметові підрядні частини з особовими займенниками вона, він, воно, ми: Вона, що носила у серці велике горе, яке не могло там вміститися і спливало крізь темні очі, бачила своїх синів, про них говорила.

Другий різновид складнопідрядних речень з підрядними підметовими утворюють конструкції компенсуючого типу, в яких підрядна частина компенсує відсутність підмета у головній частині. Виділяють кілька різновидів компенсуючих підрядних підметових:

підрядна підметова компенсує підмет при виразно особовому дієслові – предикаті головної частини: Хто грає так, ненавидить не може;

підрядна частина компенсує відсутність підмета при іменному складеному присудку головної частини: Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки В золотії тонкі сіті;

підрядна підметова частина сполучається з присудком головної частини, вираженим дієсловом з постфіксом –ся(-сь): Мені здається, що пейзажі в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі.

Підрядна підметова частина поєднується з дієсловом-присудком головної частини у морфологічній формі середнього роду минулого часу: Їй і в голову не приходило, що найбільше Тимко мучиться саме через неї, через їхню баламутну, засуджену всім селом любов.

Підрядна підметова частина сполучається з предикатом, вираженим словом категорії стану: Тож безперечно, що кожному тут своя доля диктує напрямок руху – і потім на тіло той рух переходить.

Складнопідрядні речення з підрядними частинами присудковими – це такі утворення, в яких підрядна частина або конкретизує зміст іменного складеного присудка головної частини або компенсує його відсутність. На цій підставі розмежовують два різновиди складнопідрядних речень з підрядними присудковими.

Перший різновид утворюють складнопідрядні речення, в яких підрядна частина конкретизує зміст іменного складеного присудка головної частини, вираженого вказівними займенниками такий, той: Та часи тепер зовсім не ті, щоб однією пихою жити.

До другого різновиду належать утворення, в яких присудкова частина компенсує опущений компонент предиката головної частини: Зима, як того бажали всі.

Складнопідрядні речення з підрядними додатковими – це такі утворення, в яких підрядна частина виступає у функції об’єктного визначника при дієслові, прикметнику, віддієслівному іменнику, прислівнику, або ж конкретизує додаток головної частини, виражений займенником: Не винна ти, що я не маю долі, не винна ти, що я така нещасна.

Синтаксична сполучуваність підрядних додаткових частин обмежена певними семантичними групами дієслів-предикатів, які вимагають об’єкта. До таких дієслів належать:

1)лексеми зі значенням повідомлення, передачі інформації: говорити, розповідати, інформувати, наголошувати, запитати, відповідати, нагадувати, аргументувати, питати, пояснювати, зачитувати, вимовляти, оповідати, підкреслювати, відзначати.

2)лексеми на позначення психічного стану і процесів розумової діяльності: встановлювати, обмірковувати, запам’ятовувати, допускати, боятись, дізнаватись, прикидати, обґрунтовувати, вирішувати, вигадувати, почувати, заучувати, розгадувати.

3) лексеми на позначення процесів сприйняття: дивитися, бачити, розглядати, додивлятися, спостерігати.

4) лексеми зі значенням воле вияву щодо певного адресата: запрошувати, зобов’язувати, наполягати, бажати, радити, наказувати, застерігати, вимагати, дозволяти, відраджувати, заохочувати, загадувати, припрошувати.

Підрядні частини додаткові приєднуються до головної за допомогою сполучників що, щоб, ніби, нібито, як, чи, мов, немов, немовби, наче, начебто, неначе, неначебто, буцім, буцімто; сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, як, де , куди, звідки, коли, доки, скільки, наскільки: І не важко збагнути, чому зітхається дівчині місячними вечорами.

Складнопідрядні речення з підрядними означальними – це такі конструкції, в яких підрядна частина підпорядковується певному слову або словосполученню головної частини, виступаючи його атрибутивною характеристикою. Переважно підрядна частина означальна відноситься до іменника, займенника, прикметника, словосполучення, що має загальну субстантивну семантику, головної частини. Підрядні означальні поділяються на два різновиди:

складнопідрядні речення з підрядними означальними сполучникового підпорядкування;

складнопідрядні речення з підрядними означальними відносного підпорядкування. Тут показником відношень між головною і підрядною частинами виступають відносні займенники і займенникові прислівники, що виступають у ролі головних або другорядних членів речення. Функцію сполучних слів виконують лексеми який, чий, котрий, хто, що, де , куди, звідки, коли.

У складнопідрядних реченнях з підрядними означальними сполучникового типу широко вживаються сполучники що, щоб, як, ніби, нібито, мов, немов, немовби, немовбито, наче, неначе, неначебто: Іноді він поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного, і тоді він прокидався.

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними – це такі конструкції, в яких підрядна частина виконує функцію обставини. Більшість підрядних обставинних частин стосується змісту всієї головної частини. Критерієм класифікації складнопідрядних речень х підрядними обставинними є функція підрядної частини як розгорнутого члена речення – обставини.

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними місця – це такі конструкції, в яких підрядна частина показує просторову характеристику дії або стану головної частини з погляду місця або напрямку, в якому відбувається їх перебіг.

Формальними показниками зв’язку головної частини з підрядною частиною місця виступають відносні слова прислівникового типу де, куди, звідки. Де не повернешся – всюди за ним золоте гілля росте.

Складнопідрядні речення з підрядними частинами часу – це такі конструкції, в яких підрядна частина вказує на час перебігу дії, або тривання стану головної частини.

Показники підрядних часу:

спеціальні сполучники, відносні і сполучні слова, використовувані для оформлення зв’язку між головним і підрядним реченням;

закономірності сполучуваності видо-часових форм предикатів головної і підрядної частин.

Розрізняють такі типи складнопідрядних речень з підрядними часу:

А) підрядна частина вказує на час дії або стану, про які мова йде у головній частині (коли);

Б) підрядна частина вказує на часові межі або тривання дії чи стану головної частини (Як довго? Протягом якого часу? До яких пір? До якого часу?)

В) підрядна частина виступає спеціалізованою вказівкою на швидко змінювану послідовність дій або станів.

До головної частини підрядні частини часу приєднуються за допомогою сполучників і сполучних слів: відколи, доки, поки, коли, ледве, скоро, як, як тільки, тільки що. Сполучному слову може відповідати у головній частині прислівник, що виконує функції обставини часу: Доти ягнята скачуть, поки матір бачать; інколи таке співвідносне слово відсутнє: Я читав у дитинстві і юності книжки запоєм, я радів, коли знаходив якесь нове слово.

Підрядні частини часу можуть виражати різні відтінки щодо визначення часу:

дії головної і підрядної частин відбуваються одночасно: Коли я погляд на небо зводжу, нових зірок на ньому не шукаю;

дія головної частини відбувається раніше від дії підрядної: Коли на широкій долині між гір зібралась велика рада, Роберт тоді вийшов до люду;

дія головної частини відбувається раніше від дії підрядної: Доки сонце зійде, роса очі виїсть;

підрядна частина вказує на межу тривання дії головної частини: Говорять багряні вечори, аж доки місяць встане.

Складнопідрядні речення з підрядними умовними – це такі конструкції, в яких підрядна частина є виразником реальної чи ірреальної умови, за якої відбувається чи могла б відбуватися дія, позначувана головною частиною. Підрядні умови приєднуються підрядними сполучниками якщо, якщо б, коли, коли б, як, якже, аби, раз, то...тоді; вставними словами значить, виходить.

За семантикою розрізняють:

складнопідрядні речення з підрядними умовними без супровідних значень. Це речення з реальним виявом умови: Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

Складнопідрядні речення з підрядними умовними із супровідними часовими значеннями. Це речення, в яких умова поєднана з часовим відтінком кваліфікації перебігу дії головної частини: Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява;

Складнопідрядні речення з підрядними умовними із супровідним причиновим значенням. Це такі речення, які виражають реальну умову і пояснюють дію головного речення як прямий наслідок певних причин, констатуючи факт. Ці речення можна перетворити на підрядні причинові: Не злякає нас ніяка втома, якщо не злякали дніпровські плавні – Не злякає нас ніяка втома, бо не злякали дніпровські плавні.

Складнопідрядні речення з підрядними умовними із супровідними допустовими значеннями. Це конструкції з показником допустовості хоч би: Хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й листям би шуміла.

Складнопідрядні речення з підрядними мети – це конструкції, в яких підрядна частина вказує на цілеспрямованість, призначення відображеної в ньому дії чи стану: Весела процесія зупиняється раптом, щоб подивитись на славного свого земляка, героя великих воєн. У реченнях цього типу, якщо певний факт стосується дієслова-предиката, то він стосується всього речення в цілому. Це безпосередній тип підрядних обставинних мети

Другий тип підрядних обставинних мети становлять такі структури, що взаємодіють з головними членами основного речення через той чи інший другорядний член. При відсутності такого компонента в головній частині відчувається неповнота стосунків: Почала навмисне плакати, щоб вони ні про що не здогадалися.

Показниками синтаксичних відношень підрядності у складнопідрядних реченнях з підрядними обставинними мети є підрядні сполучники щоб, щоби, аби (підсилені частками щоб тільки, аби тільки), вирази для (задля) того, щоб; затим (з тим), щоб; з тією метою, щоб; в ім”я того, щоб; Він викосив би всю земну кулю, щоб тільки була добра трава та хліб.

Складнопідрядні речення з підрядними допустовими – це речення, в яких підрядна частина виражає думку, протилежну тому, чого можна було б сподіватися або очікувати, виходячи зі змісту головної частини. Підрядні допустову частини відповідають на питання незважаючи на що? і поєднуються з головною за допомогою сполучних слів і сполучників хоч, хоча, хай, на те, що; займенникові та прислівникові елементи з часткою не (хто не, що не, який не, як не, скільки не): Кажуть, у степу є криниці, скільки не пий – дна не дістанеш.

З-поміж допустових підрядних розрізняють:

узагальнено-допустові;

реально-допустові;

ймовірно-допустові;

ірреально-допустові.

У підрядній частині узагальнено-допустової семантики суперечлива умова доведена до крайнього вияву, що не впливає на висловлене в головній частині: Сама скрипка, скільки б не водити смичком, звуків ніяких не даватиме. Як правило, такі частини поєднуються з головною сполучними словами із заперечною часткою не: скільки не, скільки б не, хто б не, що б не та ін.

У підрядній частині реально-допустових конструкцій умова, про яку говориться, є реальним фактом: Стефан, хоч був на слово досить гострий, змовчав.

У підрядній частині ймовірно-допустових конструкцій мова йде про факт, що здійснюється або здійснюватиметься у майбутньому, або про факти не реалізовані: Хоч як ми не поспішали, але догнати Івана Онисимовича не змогли.

У складнопідрядних реченнях з підрядними ірреально-допустовими мова йде про факти уявні, внаслідок чого зміст речення в цілому стає гіпотетичним: Хоч би з мене дерево стало, то я б усіми вітами над морем махала й листям би шуміла.

Складнопідрядні речення з підрядними причиновими – це такі конструкції, в яких підрядна частина вказує на причину дії головної частини і відповідає на питання чому? З якої причини? Підрядні причини поєднуються з головною за допомогою сполучників бо, бо ж, тому що, тим що, що, в що, через те що. Він чаклун, бо бачить крізь землю усі підземні ріки, озера й ставки.

Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими – це такі речення, в яких підрядна частина і вказує на наслідок дії або стану головної і поєднується з нею нерозчленованим сполучником так що. Підрядні частини наслідку не відповідають ні на які питання і відносяться до всього змісту головної частини: Листя горобини з зеленого стало жовтим, а подекуди й червоним, так що його важко було відрізнити від ягід.

Складнопідрядні речення з підрядними способу дії – це такі речення, в яких підрядна частина вказує на ступінь або спосіб дії або ознаки в головній частині і відповідають на питання як? Яким способом? В якій мірі? На скільки? Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

За особливостями співвідношення змісту головної та підрядної частин способу дії виділяють кілька різновидів останніх, в яких семантика способу дії синтезується з іншими типами обставинної семантики:

1) складнопідрядні речення з підрядними способу дії з відтінком наслідку: Хто як постеля, так і виспиться;

2)складнопідрядні речення з підрядними способу дії з відтінком порівняння: Летять, мов сила незрима їх підганяє, птахи із вирію.

Складнопідрядні речення з підрядними способу дії із семантикою міри і ступеня дії, вияву рівня ознаки: Математику знав Марко в значно більшому обсязі, ніж вимагає того середня школа.

Підрядні частини способу дії приєднуються до головної частини за допомогою сполучників і сполучних слів як, мов, немов, наче, неначе, ніби, ніж, аніж, чим.

Складнопідрядні речення з підрядними супровідними – це такі конструкції, в яких підрядна частина містить у собі додаткове повідомлення з приводу висловленого в головній частині. До такої частини не можна поставити питання: Весною не було довго дощів, що турбувало всіх.

У супровідних підрядних частинах сполучне слово що співвідноситься зі змістом усієї головної частини. У складнопідрядних реченнях з підрядними супровідними неможливий зв’язок між сполучним словом і відповідним займенником у складі головної частини.

3.ПУНКТУАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДНОПІДРЯДНОГО РЕЧЕННЯ

Підрядні частини речення завжди відділяються від головних комами: Щоб знову шуміли міста і оселі в красі переможній своїй, вони познімали військові шинелі і вийшли на труд, як на бій.

Примітки. 1) Комами відокремлюються і неповні підрядні частини речення, які приєднуються порівняльними сполучниками: Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина, красується, любується на всю Україну. 2) У суцільних словосполученнях зі словами більш ніж, менш ніж, не раніше ніж, не пізніше ніж – кома не ставиться. Це буде не раніше ніж через рік. 3) Кома не ставиться у суцільних виразах, близьких за значенням до іменної частини складеного присудка або обставини способу дії, а також у порівняннях фразеологічного типу: руки стали як лід, упав як підкошений, білий як сніг, полетів як стріла, все йде як по маслу, свіжий як огірок, зробити як слід, робіть як хочете, невідомо скільки, невідомо для чого, зробив скільки зміг, поклади де прийдеться, зробили хто скільки зміг, їли що було, сиділи де попало, все одно який, байдуже хто, невідомо звідки і под. 4) якщо підрядна частина, що стоїть після головної, складається тільки з одного відносного слова або словосполучення, то вона комою не відокремлюється: Тяжко, важко нудить світом, не знаючи за що.

2. Якщо підрядна частина речення стоїть після головної і з’єднується з нею складеним сполучником підрядності типу тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, в міру того що, з тих пір як, подібно до того як, так що, то кома ставиться або перед усім сполучником, або в середині його, але тільки один раз.

Місце коми визначається змістом речення

Довго гуляли дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те що другого дня треба було рано вставати.	Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те, що другого дня треба було рано вставати.

Примітки: 1) Якщо підрядна частина складнопідрядного речення стоїть у препозиції і приєднується до головної складеним сполучником, то він звичайно комою не розділяється: Перед тим як починати писати велику роботу, треба її спланувати. 2) У зворотах не хто інший, як; не що інше, як частина із сполучником як виділяється комами: Це було не що інше, як словник. 3)якщо підрядні частини речення приєднуються до головних за допомогою складених сполучників у той час як, перш ніж, лише коли, тоді як, тимчасом як, навіть якщо, то кома ставиться лише перед складеним сполучником: Здавши документи в штаб, Черниш, перш ніж іти в батальйон, з’явився, за офіцерським звичаєм, відрекомендуватись командирові полку.

4. Між однорідними реченнями, не з’єднаними сурядними сполучниками, ставиться кома: Ми збирали з сином на землі каштани, Ми дивились довго, як хмаринка тане, Як хмаринка тане, як синіє даль, Як колише вітер струни павутинь.

5.Між однорідними підрядними частинами, з’єднаними повторювальними сполучниками сурядності, ставиться кома, але перша підрядна частина від головної комою не відділяється: Було цим потиском сказано Богданові все: і яка рада Таня за нього, і як ним гордиться, і як ждатиме його ...

6.Між однорідними підрядними частинами, що з’єднані неповторюваними єднальними і розділовими сполучниками, кома не ставиться: Тимко приїхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець.

7. Якщо у кількакомпонентному складнопідрядному реченні одна з підрядних частин приєднується за допомогою сполучника сурядності, то кома перед ним не ставиться: Це була ділова розмова про те, як її далі повести.

8. Між поширеними підрядними сполучниками сурядності, може ставитись крапка з комою: Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався “Верхній Город” Ярослава Мудрого дев’ятсот років тому; коли згадаємо, що сто п’ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки і винокурні; коли згадаємо, що дев’ятнадцяте століття Київ зустрів, маючи лише кулька десятків кам’яних будинків і являючи собою, як зазначив один мандрівник, “Тільки спогади та надії великого міста”, - то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині.

Примітки: 1) У реченнях такого типу після підрядних частин перед головною ставиться кома і тире. 2) кома і тире між підрядною і головною частинами складнопідрядного речення ставиться і тоді, коли підрядна частина виноситься перед головну для сильнішого інтонаційного та смислового її виділення : Хто спить, хто не спить, - покорись темній силі. 3)якщо підрядна з’ясувальна частина відноситься до слова в головному реченні, яке вимагає роз’яснення, перед нею ставиться двокрапка: Ідуть дівчата в поле жати Та, знай, співають ідучи: Як проводжала сина мати, Як бився татарин уночі.