7

Тема: с.Руданський (1834 – 1873) План

1. Драматизм життєвої та літературної долі С.Руданського.

2. Рання творчість. Синтезую­ча єдність романтичного і реального в баладах: “Розбійник” (“Два трупи”), “Вечорниці”, “Упир”, “Люба”.

3. Лірика. Мотиви відчуження особистості від світу, сирітства, са­мотності, кохання в поезіях “Сиротина я безродний...”, “Ти не моя”, “Над колискою”, “Повій, вітре, на Вкраїну”, “Ой вийду я у садочок...”. Ідейно-естетичний зміст, багатоплановість громадянської лірики: “Гей, бики!”, “До моїх дум”, “Могила”, “Наука” та ін.

4. Гуморески. Жанрова специфіка, художнє опрацювання народних анекдотів. Основні цикли:

• комізм ситуацій: “Баба в церкві”, “Піп з кропилом”, “Добре тор­гувалось”, “Сміх”;

• комізм характерів: “Три царі”, “Почому дурні”, “Пан і Іван в дорозі”, “Піп на пущі”, “Польський і руський кіт”:

• комізм неправильних зіставлень, несподіваних асоціацій, взаємовиключаючих суджень: “Люди”, “Жалібний дяк”, “Порошки”, “Не вчорашній”, “Куций”, “Вареники-вареники”, “Ікра”.

5. Використання мотивів слов’янського фольклору в поемах (“Байки світовії (Лірникові думи)”, “Цар-Соловей”).

6. Переклади і переспіви С.Руданського.

   1. Драматизм життєвої та літературної долі с.Руданського

Степан Васильович Руданський народився 6 січня 1834 року (25 грудня 1833 р. за старим стилем) в с. Хомутинцях Вінницького повіту на Поділлі (тепер с. Хомутинці Калинівського району Вінницької області).

Батько поета, Василь Іванович Руданський, навчався в Кам’янець-Подільській духовній семінарії, 1820 р. його з невідомих причин звільнили з “нижчого відділу”, і він влаштовується працювати канцеляристом Кам’янець-Подільської духовної консисторії. За 9 років перебування в канцелярії дослужився до чину губернського секретаря. 1830 р. його було висвячено на священика і він одержав парафію в рідному селі.

Мати поета, Федора Порфирівна, з духовної родини Добротворських (с. Павлівка), як і більшість доньок священиків, за тогочасним звичаєм не мала ніякої освіти, але вміла читати й писати. За спогадами сучасників, це була типова старосвітська матушка. З парафіянами вона поводилася по-простому, одягалася по-сільському, крім дітей і господарства нічого не знала.

Батько покладав надії в основному на церковну землю. Прибутки з неї забезпечували родину, поки діти не вчилися. З клірових відомостей дізнаємося, що діти Руданських всі без винятку, навчаючись, були на утриманні батьків, а сім’я чимала: 4 сини, донька і молодший брат батька – Олександр, якого В.Руданський також навчав за свій кошт.

Про дитинство поета відомостей не багато. Хлопець не мав друзів серед дітей сільського панства. Товаришами дитячих ігор були сестра та брати, найбільш приятелював зі старшим – Григорієм.

У Руданських був наймит, але один робітник не міг виконувати всю роботу, особливо в гарячу пору жнив. Тоді до роботи ставала вся сім’я, а іноді допомагали парафіяни. Батько ставився з погордою до простого народу.

Про близькі стосунки поета з селянами розповідав і наймит Руданських – Фотій, що згадував С.Руданського, як просту “нецеремонливу” й працьовиту людину. Любив він теслярське ремесло, захоплювався рибальством. Вивчав звичаї, повір’я. Молодий парубок постає як здоровий селянський парубок, який ніколи не хворів.

Розмовна мова в родині була українська, але батько намагався розмовляти російською мовою. Початкову освіту отримав у дяка і батька.

1841 р. С.Руданський віддали до Шаргородської духовної школи (бурси), яку закінчив у 1849 р. Духовна школа мала ІІ ступеня (парафіяльна і повітова), в кожній навчалися по 4 роки. Пізніше, 1855 р. їх об’єднали (всього 6 років).

С.Руданський закінчив ще 8-річний курс. на основні предмети церковно-релігійного змісту відводилося понад половину навчального часу. Поряд з теологією велика увага приділялася вивченню стародавніх мов – грецької, латинської, староєврейської, церковнослов’янської. Загальноосвітніх предметів було дуже мало: арифметика, географія. Українська мова переслідувалася (хто говорив, тому на шию вішали таблички з написом “Nota”, на знак ганьби). Били різками, траплялися крадіжки, пияцтво, гра в карти, хабарництво, сваволя та ін.

1849 р. він вступив до Кам’янець-Подільської духовної семінарії. Саме в цей період була запроваджена протасівська реформа (з метою наближення семінарії до світських середніх навчальних закладів обер-прокурор синоду Протасов ввів у програми природознавство, сільське господарство, медицину, російська література. Курс навчання – 6 років; поділявся на 3 відділи: нижчий, середній і вищий). Знайомиться зі зразками російської літератури.

У 40 – 50 р.р., під час навчання поета в семінарії, на Поділлі працювали збирачі-ентузіасти українського фольклору А.Димінський та В.Шевич. Перший з них був особисто знайомий з С.Руданський (1850 – 1855 р.р.), який почав збирати фольклор.

До нас дійшли 2 зошити народних пісень, записаних письменником на 3 – 4 році навчання в семінарії (1852). Перший зошит має заголовок “Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии Степаном Васильевичем Руданським. Том 1 Пісні любовнії. Каменец-Подольск, 1852”. Пісні поділені на 2 розділи: І Пісні смутнії (57); ІІ Пісні веселії (28). Заголовок другого зошита: „Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии Степаном Васильевичем Руданським. Том 2 Пісні козацькії, чумацькії, бурлацькії, рекрутськії, весільнії, великоднії так собі. Каменец-Подольск, 1852”. Великий вплив на С.Руданського мали “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” та “Миргород” М.Гоголя, Некрасова.

Поет добре знав творчість польських письменників – С.Гощинського, Б.Залєського, С.Осташевського, Т.Падури. В Кам’янці-Подільському написав свої перші балади (“Два трупи” (“Розбійник”), “Вечорниці” та ін.), кілька ліричних віршів-романсів (“Сирота я безродний”, “Ти не моя”, “Мене забудь” та ін.) та переклав з польської мови романс “Чорний колір”.

С.Руданський закінчив семінарію першим учнем. Правління семінарії надало йому ступінь студентів і послало навчатися до Петербурзької духовної академії.

Однак у столиці він відразу ж почав готуватися до вступу в медико-хірургічну академію, хоча не мав документів. Коли вже йшли вступні іспити, 22 серпня Р. подав заяву з такою приміткою: “Потрібні документи для вступу зобов’язуюсь подати в скорому часі”. Був допущений до складання екзаменів.

У тій же заяві С.Руданський просив прийняти його на казенний кошт (до таких студентів зараховували тих студентів, які успішно складали вступні екзамени). Він склав іспити і спочатку був зарахований до числа вільних слухачів, а потім переведений у стипендіати (не казеннокоштні) і залишався ним до закінчення академії.

Про напівголодне життя студента-степендіата довідуємося з листів до брата. Батько докоряв синові. В.Руданський невдоволений, що син пішов проти ухвали правління семінарії і зіпсував собі кар’єру.

Напівголодне існування виснажило міцний молодий організм до краю. С.Руданський захворів на туберкульоз і не зміг скласти іспити за ІІІ курс, залишаючись на другий рік. Через рік (1859) при переході на IV курс, успішно складає всі іспити.

С.Руданський на вакації додому не їздив. Хвороба прогресувала, він скаржився на “хронічний розлад грудей”.

Влітку 1858 р. і особливо 1859 р. письменник пише багато ліричних поезій, балад, приказок, кілька поем, здійснив чимало перекладів. Свої твори поет уклав у 2 томи. Перший – “Співомовки козака Вінка Руданського. Книга перша з 1851 до 1857 р.р.”, другий – “Співомовки козака Вінка Руданського. Книга друга 1857, 1858, 1859 р.р.”. Пізніше, 1860 р. він уклав ще й третю книгу своїх творів (1859 – 1860).

Влітку 1859 р. С.Руданський вибрав з перших 2 рукописних збірок ряд ліричних поезій, гуморесок, байок, одну баладу і уклав книжку “Нива козака Вінка Руданського”. У 1859 р. він опублікував у петербурзькому тижневику “Руський мир” одну баладу (“Два трупи”), 4 гуморески (“Становий”, “Лошак”, “Вареники”, “Чи далеко до неба”) і вірш “Могила”.

Цілком ймовірно, що в Петербурзі в роки навчання (1855 – 1861) С.Руданський зустрічався з Т.Шевченком і М.Костомаровим. В 1861 р. в першому номері журналу “Основа” з’явилися вірші С.Руданського – “Гей, гей, воли!” та “Повій, вітре, на Вкраїну”, в 2 номері – “Не кидай мене”, “Ластівка”, “Ніч у ніч”, а у 8 номері – “Сни”.

Познайомився і потоваришував з П.Ніщинським, дружба між ними не поривалася навіть після їх роз’їзду.

С.Руданський був обдарованою людиною. Він мав музичні здібності (сам складав мелодії до деяких своїх поезій і записав їх на ноти), володіючи чудовим голосом, гарно виконував народні пісні, добре малював, майстерно оповідав народні легенди та приказки.

Академію С.Руданський закінчив 1861 р. із званням доктора медицини, додатково склавши іспити на повітового лікаря.

На час закінчення академії туберкульоз легень набув загрозливих форм. Поет звернувся з проханням до правління академії надати йому посаду лікаря на півдні. Трохи більше ніж через місяць медичний департамент запропонував йому посаду міського лікаря в Ялті. 1 вересня 1861 р. він залишив столицю.

Одержавши призначення в Ялту, С.Руданський спочатку поїхав додому, де не був 6 років. Батька він уже в живих не застав. Під час гостювання хомут чани радо прийняли С.Руданського і навіть запросили його бути старостою на сватанні. Поет погодився на роль молодого старости.

Скориставшись з нагоди, С.Руданський записав весільний обряд і всі весільні пісні та їх мелодії: “Подільскеє весілля Вінницького повіту, в с. Хомутинцях записав С.Руданський. 20 – 30 вересня 1861 р”. на весіллі поет записав 134 пісні і зазначив 14 мотивів, на які вони виконувалися.

У 20-х числах жовтня 1861 р. письменник виїхав з с. Хомутинців до Ялти. В управі йому сказали, що за несвоєчасний приїзд він втратив право на одержання подорожніх грошей. На півдорозі з Сімферополя до Ялти йому вже нічим заплатити за проїзд. Але завдяки допомозі татарина, який заплатив за нього 2 крб., С.Руданський доїхав.

Перші роки перебування письменника в Ялті позначилися меншою творчою діяльністю. У 1863 р. знайомиться з М.Щепкіним і засвідчує його смерть (11 серпня 1863 р.).

Від’їжджаючи додому, Олександр помилково захопив замість свого – сюртук брата. Невдовзі прибув до Ялти лікарський інспектор, С.Руданський не мав у чому з’явитися перед очі. 1863 р. – переломний у житті поета. Восени його запрошують на посаду лікаря в кримських маєтках князя Воронова (мав 500 крб., 200 крб. – жалування, 300 крб. – ще на рік).

Щотижня йому було потрібно відвідувати Алупку, Массандру, Ай-Даніль. 1866 р. С.Руданський подав заяву про збільшення оплати, але даремно.

Потроху з’явилася і приватна практика. З бідних людей не брав нічого (іноді їм купував ліки). Приватна практика хоч і не давала великого прибутку, все ж дозволила почувати себе вільнішим.

1865 р. йому пощастило купити у князя Воронова ділянку землі поблизу моря. Він бере позику в банку, однак хату так і не побудував, а лише заліз у борги.

С.Руданський любив малювати, цікавився археологією. Знаходив час і для творчості. У той час митець упорядкував 60 народних українських пісень, додавши ноти. Він мав намір видати цю збірку.

1862 р. поет остаточно відредагував також збірку “Подільскеє весілля” (Ялта, 10 вересня 1861 р.). Не були надруковані. Твори С.Руданського не задовольняли літературно-естетичних смаків київських рецензентів. Збірка частково вийшла лише 1880 р., через 20 р. після дозволу петербурзької цензури.

Він прожив Ялті 12 років. У квітні 1869 р. його одноголосно обрали почесним мировим суддею Сімферополь-Ялтинської округи, а Ялтинська міська управа нагородила письменника почесним знаком.

В проекті його заповіту було зазначено: “усі прибутки з його землі надходили на утворення капіталу в 25000 крб. і цей капітал передавався в розпорядження громад с. Хомутинці, Писарівка, Голяки”.

Останні роки життя С.Руданського затьмарені неприємностями по службі. Влітку 1871 р. в південній частині країни стояла спека й посуха, це спричинило епідемії холери. Він сам перехворів холерою і коли приїхав Коцюбу (генерал-губернатор), зійшовши на берег С.Руданський знепритомнів. Донос: лікар С.Руданський був п’яний при виконанні службових обов’язків. Його переводять до Перекопа. Митець звернувся з проханням до Ялтинської міської управи взяти його під свій захист і відхилити звинувачення. Міська дума підтримала. Пізніше було визнано лікарське рішення незаконним. Тяжке нервове збудження призвело до рецидиву туберкульозу. Поет тяжко захворів. Цілих 9 місяців ішла боротьба зі смертю. 3 травня (21 квітня за ст. ст.) 1873 р. на 39-му році С.Руданського не стало.