91. Правове регулювання лізингу у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 292 ГКУ лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізинго-одержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів — фінансовий та оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передання його в лізинг. Майно, яке становить державну (комунальну) власність, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до ГКУ та законів України.

Лізинг — особливий вид договору майнового наймання.

Відносини з використання машинно-технічних виробів у національному і міжнародному господарському обороті дедалі ширше ґрунтуються на специфічній договірній формі майнового наймання, що називається договором про лізинг (сопЬгасЬ оі Іеазіпд). Виник цей договір у США в середині XX ст., а з кінця 50-х років дістав великого поширення в діловій практиці фірм Західної Європи і Японії, а нині використовується практично в усіх країнах світу.

Лізинг визнаний у судовій практиці багатьох країн, що не мають спеціального законодавчого регулювання (США, ФРН, Японія та ін.), але в окремих країнах видано спеціальні нормативні акти з лізингових відносин (у Франції — закон від 2 липня 1966 р., в Англії — закон про оренду-продаж 1965 року). Значне поширення цього виду договору спричинилося до розробки Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, яку було під­писано в Оттаві 28 травня 1988 р., основна її мета — усунути правові бар'єри на шляху міжнародного лізингу.

Практика і доктрина вирізняють дві форми лізингу: фінансовий (Гіпапсіаі Іеазе), який називають іноді справжнім, і операційний, чи експлуатаційний (орегаііоп Іеазе).

На відміну від звичайного договору майнової оренди, фінансовий лізинг характеризується тим, що охоплює складніший комплекс господарсько-економічних відносин, учасниками яких є не дві, а три сторони: фірма — виготовлювач машин, устаткування, лізингова фірма (орендодавець) і фірма-користувач (лізинго-тримач).

Орендодавцями є спеціалізовані лізингові промислові та фінансові фірми. Промислові товариства чи компанії, що займаються лізингом, є або філіями великих фірм — продуцентів техніки, або незалежними фірмами, створеними кількома фірмами-продуцентами.

У широких масштабах лізингові операції здійснюють фінансові товариства чи компанії, що є філіями банків чи їх функціональними підрозділами (відділеннями), або кредитні, страхові й інші організації.

Лізинг охоплює складний комплекс договірних відносин і здійснюється на базі двох чи більше договорів, насамперед купівлі-продажу і майнового наймання. За договором купівлі-продажу між фірмою — продуцентом технічного об'єкта і лізинговою фірмою остання здобуває машину чи устаткування у власність спеціально з метою подальшого здавання їх в оренду. За договором майнового найму, чи власне лізингу, між лізинговою фірмою-власником і промисловою фірмою-користувачем технічний об'єкт здається в найм. Цей неподільний зв'язок двох операцій — ку-півлі-продажу майна й передавання його в користування (чи оренду) — відображується в часто застосовуваному визначенні договору про лізинг як договору оренди-продажу.