59. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство

Розпорядження майном боржника — перша судова процедура, яка застосовується до боржника. Вона не проводиться лише у випадках спрощеного порядку банкрутства, а також стосовно громадян-підприємців.

Задачі процедури розпорядження майном боржника полягають у:

• збереженні майнових активів боржника;

• виявленні кредиторів;

• складанні та затвердженні реєстру грошових вимог кредиторів;

• проведенні перших загальних зборів кредиторів;

• прийнятті рішення про перехід на наступну стадію процедури банкрутства.

Термін цієї процедури становить 6 місяців і може бути продовжений чи скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів, розпорядника майна чи власника. З моменту порушення справи про банкрутство господарський суд уводить мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Мораторій — це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня уведення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосо-ванихдо прийняття рішення про уведення мораторію.

Уведення процедури розпорядження майном боржника хоч і не тягне за собою усунення керівника боржника та його органів управління, однак його повноваження суттєво скорочуються.

На підготовчому засіданні суду, яке має відбутися не пізніше ЗО днів з моменту порушення справи про банкрутство, вирішується: за загальною чи спрощеною процедурою буде вестися справа; з'ясовуються обставини, що можуть перешкоджати переходу до наступного етапу процедури банкрутства — публікації в офіційному друкованому органі повідомлення про порушення справи про банкрутство. Такими обставинами можуть бути: погашення вимог борж-ни-ком, відкликання заяви про порушення справи про банкрутство тощо. Якщо перешкоджаючих обставин немає, то господарський суд виносить ухвалу, в якій визначається:

1. розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство;

2. дата складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше 2-х місяців та 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

3. дата попереднього засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 3-х місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

4. дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше 3-х місяців і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

5. дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше 6 місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

60. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство.

Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрутство) - це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін; набирає чинності у разі затвердження її господарським судом, про що виноситься відповідна ухвала; може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди приймається: від імені кредиторів - комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою; від імені боржника — керівником боржника або арбітражним керуючим, які виконують повноваження органів управління боржника.

Органи податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за справлянням податків і зборів, зобов'язані при укладенні мирової угоди погодитись на:

- списання податкового торгу (всієї заборгованості по сплаті податків і зборів), який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство;

- прощення (списання) частини заборгованості, що виникла протягом трьох останніх років перед поданням заяви про порушення справи про банкрутство, або на розстрочку (відстрочку) цієї заборгованості.

Зміст мирової угоди:

- обов'язкові положення: про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; про відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини;

- факультативні положення: про виконання зобов'язань боржника третіми особами; про обмін вимог кредиторів на активи боржника бо його корпоративні права боржника; про задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів відповідно до умов мирової угоди. Винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство і відповідно - припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

У разі незатвердження господарським судом мирової угоди (якщо було порушено порядок укладення мирової угоди або мирова угода містить умови, що суперечать закону) така угода вважається неукладеною.

За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому мировою угодою.