35. Основні принципи побудови бюджетної системи

Науковці виділяють 2 головні альтернативні принципи: - принцип єдності і принцип автономності

Принцип єдності передбачає, що всі бюджети, що створюються в даній країні являють одне ціле.

Цей принцип забезпечується:

• Затвердженням на кожному рівні зведеного консолідованого бюджету

• Єдиною системою доходів і видатків

• Управлінням бюджетом з одного центру (МФУ)

Принцип єдності дає можливість здійсн централізованого управління бюдж, однак не створює заінтересованості у місцевих органів влади.

Принцип автономності означає, що кожен бюдж, що ств у країні є відносно відокремленим і формується не залежно від інших.

Автономність досягається за рахунок:

• Затвердження і виконання кожного бюджету окремо

• Чіткого розмежування доходів і видатків між бюджетами

• Необмежених прав місцевих органів влади і управління у затвердженні й виконанні бюджетів.

36. Міжбюджетні відносини, особливості їх організації

Міжбюджетні відносини – відносини між державою, АРК та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фін-ми ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Констит Укр та законами Укр.

Метою регулювання міжбюдж відносин є – забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та фін ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Видатки на здійснення повноважень виконуються за рахунок коштів:

Держ бюджету:

-видатки на забезпечення конституційного ладу держ, - державної цілісності та суверенітету, - незалежного судочинства, а також інші передбачені БКУ видатки, які не можуть бути передані на виконання АРК та місцевому самоврядуванню, - місцевих бюджетів, у т.ч. трансфертів Держ бюдж Укр.

У процесі перерозподілу фінансових ресурсів бюджетною системою виділяються такі основні типи відносин між бюджетами різних рівнів :

1) розподіл витрат відповідно до розподілу повноважень між виконавчою державною владою та органами місцевого самоврядування;

2) забезпечення місцевих бюджетів дохідними джерелами для виконання власних і делегованих державою фінансових зобов’язань;

3) перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів від «багатих» у фінансовому розумінні регіонів «бідним»;

4) формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації доходів;

5) використання у процесі виконання бюджету різних форм і методів взаємодії між Державним і місцевим бюджетами.

Саме ця взаємозалежність, що виникає між бюджетами різного рівня, а також органами влади одного рівня з приводу перерозподілу і використання фінансових ресурсів, відображає сферу дії міжбюджетних відносин.

1. Місцеві бюджети – це сукупність бюджетів, які складаються, затверджуються і виконуються відповідними місцевими органами влади і самоврядування.

2. Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

3. Бюджетне регулювання – один із найважливіших економічних методів державного регулювання (повніше – фінансово-бюджетне регулювання). Сутність його в тому, що держава встановлює оподаткування та державні витрати з таким розрахунком, щоб вони могли гасити коливання економічного циклу, сприяли високому рівню зайнятості, обмежували інфляцію або пом'якшували дефляцію (застій).

4. Фінансове вирівнювання – процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатньої власної доходної бази. Цей процес забезпечується центральними органами державної влади. 

5. Бюджетний федералізм – це законодавчо закріплена стратегія розподілу функціональних повноважень та відповідальності держ, рег-ої, місцевої влади з компромісним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ланками бюдж системи на засадах політичної доцільності, соц.-ої етики, міжрег і міжнац солідарності.

6. Норма обслуговування державного боргу – це відсоток, який щорічно зобов’язана сплачувати держава зі свого державного боргу.

7. Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого

8. Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

9. Субвенції – міжбюджетні трансферти для використ на певну мету в порядку визначеним тим органом. Який прийняв рішення про надання субв. 

10. Державний борг – це сума заборгованості держави своїм кредиторам

11. Державний кредит – це сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта.

12. Фінанси підприємств – це економічні (грошові відносини), які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових фондів і доходів підприємств.

13. Фінансові ресурси підприємства – це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства.

14. Амортизаційні відрахування -  відрахування частини вартості основних фондів для відшкодування їх зносу, тобто для їх відтворення, шляхом віднесення (списання) на собівартість продукції згідно з існуючими нормами.

15. Головні розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі їх керівників, які визначаються відповідно до Бюдж кодексу Укр та затверджуються Законом «Про держ бюдж» або рішенням про місц бюдж шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

16. Фінанси домогосподарств – сукупність економ відносин з приводу формування, руху і використання фондів грошових коштів з метою забезпечення матеріальних і соц. умов життя членів домогосподарства та їх відтворення.

17. Фінансові ресурси домогосподарства – грошові кошти (власні і залучені), що перебувають у його розпорядженні та призначені для виконання фін зобов’язань і здійснення різного роу витрат (спож і виробн.)

18. Заощадження – це частина грошових доходів населення, яка не витрачається на споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому.

19. Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фіз та юрид осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових пермій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

20. Співстрахування – це це спосіб розподілу ризику між двома та більше страховиками шляхом покладання на кожного із них заздалегідь обумовленої частки можливих збитків страхувальника (страхування одним страховиком іншого)