57. Загальна характеристика функціонування соціальних позабюджетних фондів
Систему державного соціального страхування становлять чотири цільові фонди. При цьому між ними чітко розмежовані сфери функціонування.
1) Пенсійний фонд відображає страхування на випадок постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії.
2) Фонди соціального страхування з тимчас втратою працездатності та витратами зумовленими похованнями. Стах відшкодув – допомого на період втрати працездатн, відновлення працезд, виплати при смерті застрах особи.
3) Фонд соц. страхув на випадок безробіття. Страх відшкодув – допомоги по безробіттю на перекваліфікацію, на працевлаштування.
4) Фонд соц. страх від нещасних вип. На виробництві та проф. захворювань. Форма страх відшкод – допомоги на відшкодув шкоди заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя та виробництві та проф. захворювань або в разі його смерті.
Кожен фонд має закріплені доходи і видатки і відповідну систему управління.
З 1 січня 2011 р сплачується роботодавцями і найманими працівниками єдиний внесок на заг об держ соц. страх.
Розмір сплати єдиного внеску для роботодавців визначається відповідно до класів професійного ризику виробництва.
Базою нарахування єдиного внеску є фонд оплати праці.
Основи фінансової діяльності суб’єктів підприємництва
Фінанси підприємств – це економічні (грошові) відносини, які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових фондів і доходів підприємств.
Фінанси підприємств призначені для забезпечення їх виробничої діяльності.
Стрижневою основою фінансів підприємств є формування фін рес та отримання і розподіл доходів з метою забезпечення, відтворення вир-цтва.
Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки.
До зовнішніх фінансових відносин підприємства входять:
а) відносини обміну:
взаємовіднос між суб’єктами господарюв, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;
б) відносини розподілу:
взаємовідн з бюджетом: платежі та асигнування;
взаємовідн з фондами цільового признач: внески і надходж;
взаємовідн зі страх компаніями: страхові платежі й страх відшкодування;
взаємовідн з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах тощо;
взаємовідн з інституціями фін ринку: розміщ власних цінних паперів та інвестув тимчасово вільних коштів;
взаємовідн з галузевими і корпоративними органами: внески у централіз фонди і надходж з них.
Внутрішні фінансові відносини підприємства мають розподільний характер і включають:
розподіл доходу і формування прибутку;
розподіл чистого прибутку та його використ;
формув та використ амортизац відрахув;
утв та використ фондів підприємств.
Функціонування фінансів підприємств характеризується такими фінансовими категоріями: фінансові ресурси, витрати, доходи, фінансові результати.
Методи організації фінансової діяльності підприємств
Основний метод фінансової діяльності — комерційний розрахунок.
Комерційний розрахунок є раціональним і високоефективним методом фінансової діяльності. Він спонукає підприємство до пошуку достатніх і дешевих фін рес, раціонального їх розміще, мінімізації витрат і максимізації доходів та прибутку. Комерц розрах притаманний ринковій економіці. Саме він, а не ринкові відносини самі по собі, сприяє високоефективному господарюванню.
Комерц розрах ґрунтується на таких принципах:
— повна господарська і юридична відокремленість;— самоокупність;— прибутковість;— самофінансування;— фінансова відповідальність.
Усі принципи між собою тісно взаємозв’язані й становлять єдине ціле. Недотримання хоча б одного з них відразу ж зводить нанівець ефективність комерційного розрахунку.
Неприбуткова діяльність у цілому організована на такій самій основі, як і комерц розрах, але за дещо обмеженою схемою:
Специфічною ознакою формув фін ресурсів є те, що воно здійсн за рах спонсорських та інших надходж. Цей метод орг фін діяльн не передбачає принципу прибутковості. Головна мета — забезпечення певних потреб сусп, а не отрим приб. Відсутність приб дає змогу знизити рів цін і зробити відповідні товари та послуги більш доступними.
Використ цього методу дає змогу поєднати в умовах ринку— отрим прибутку на основі комерційного розрахунку в прибуткових галузях, так і забезпечення соціально значущих потреб суспільства. Водночас цей метод, забезпечуючи зіставлення витрат і доходів, сприяє раціональному веденню господарської діяльності.
Принципи: — повна господарська і юридична відокремленість;— самоокупність;— фінансова відповідальність.
Кошторисне фінансування полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовн фінансув. Воно здійснюється за такою схемою:
Кошторисне фінансув може здійсн за 2 напрямами: з бюджету і з централіз фондів корпоративних об’єднань чи фондів підприємств. Принципи: плановість, цільовий хар виділених коштів, виділення коштів залежно від факт показників діяльності установи, підзвітність
Плановість означає, що фінансув здійсн на підставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис (звідси і назва методу). Кошторис — це документ, у якому розраховані й затверджені планові витрати на відповідний плановий період (місяць, квартал, рік) чи відповідні заходи. Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебувають на кошторис фінансув, перед фінансуючими організаціями. При цьому встановлена відповідальність за порушення принципів і правил кошторисного фінансування. Необхідн контролю випливає з того, що цей метод не передбачає реальних стимулів і фін відповідал за результ діяльн.