37. Сутність валютного курсу, способи котирування валюти. Номінальний та реальний курс валюти. Чинники попиту і пропозиції на валютному ринку. Етапи розвитку міжнародної валютної системи.

Необхідним інструментом і важливим чинником зовнішньоекономічної діяльності є валюта. Залежно від умов обміну та використання валюти її поділяють на три види: вільно конвертована, частково конвертована і неконвертована. Вільно конвертована — це така валюта, яка без перешкод обмінюється на інші валюти і без обмежень використовується у поточних та фінансових операціях. До частково конвертованої належить валюта, умови обміну та використання якої обмежуються державою. Неконвертованою є валюта тих країн, у яких забороняється обмін національної грошової одиниці на іноземні грошові одиниці.

Валюта є не лише засобом платежу, а й товаром, що купується і продається на валютному ринку. Тому вона має ціну, яка дістала назву «валютний курс», або «обмінний курс». Валютний курс може визначатися у формі прямого котирування (наприклад, 1 дол. США = 5 грн) або у формі оберненого котирування (наприклад, 1 грн = 0,2 дол. США). В Україні застосовується пряме котирування. Але в процесі оцінювання динаміки валютного курсу пряме котирування викликає певні незручності. Щоб їх уникнути, ми будемо спиратися на обернене котирування.

Розрізняють номінальний і реальний валютний курс. Номіналь­ний курс валюти відображає пропорцію, в якій одна валюта обмінюється на іншу. Згідно з оберненим котируванням номінальний валютний курс можна визначити за такою формулою:

,

де е — номінальний валютний курс; М_f — кількість іноземної валюти, яка обмінюється на вітчизняну; M_d — кількість внутріш­ньої, тобто національної валюти, яка обмінюється на іноземну. Якщо, наприклад, 1 дол. США обмінюється на 5 грн, то курс грив­ні становить 0,2 дол. США.

У короткостроковому періоді валютний курс залежить від співвідношення між попитом і пропозицією на валютному ринку. Урахуємо, що передусім попит залежить від експорту, а пропозиція — від імпорту. Тому збільшення експорту спричиняє зростання попиту на вітчизняну валюту, а збільшення імпорту — зрос­тання її пропозиції.

Попит і пропозиція на валютному ринку залежить і від співвідношення між внутрішньою та світовою процентною ставками. Якщо внутрішня процентна ставка зростає порівняно зі світовою, то за інших незмінних умов це збільшує попит на вітчизняні активи, а значить, і на вітчизняну валюту. І навпаки. Ще одним чинником, що впливає на попит і пропозицію валюти, є інфляція, яка знецінює валюту. Якщо відбувається прискорення інфляції, то власники національної валюти намагаються конвертувати її в стійку іноземну валю- ту, що збільшить пропозицію національної валюти. І навпаки, якщо курс іноземної валюти падає, зростає попит на вітчизняну валюту.

У довгостроковому періоді валютний курс залежить від паритету купівельної спроможності (ПКС) відповідної валюти. Згідно з концепцією ПКС валютний курс залежить виключно від співвідношення між внутрішніми та іноземними цінами:

,

де е' — валютний курс, визначений на базі ПКС (обернене котирування); Р_f, Р_d — ціна окремих видів товарів або ринкового кошика відповідно в іноземній та національній валютах.

На формування валютного курсу впливає режим курсоутворення. Залежно від цього режиму розрізняють фіксований і плаваючий (гнучкий) курси. Фіксованим є такий курс, який уряд офіційно оголошує на фіксованому рівні або в межах «валютного коридору» і бере зобов’язання його підтримувати за допомогою валютних інтервенцій. Плаваючим є такий курс, який змінюється переважно під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку.

За своїм визначенням номінальний валютний курс відображає спроможність кожної валюти обмінюватися на іншу валюту. Проте кінцевою метою обміну валют є забезпечення міжнародного обміну товарів. Це залежить від купівельної спроможності валюти, на яку впливають два чинники: номінальний курс валюти і співвідношення внутрішніх та зовнішніх цін. Зазначені чинники враховує реальний валютний курс, який можна визначити за формулою:

,

де ε — реальний валютний курс (обернене котирування).

Припустімо, що 1 грн = 0,2 дол. США, ціна товару у США становить 100 дол., а в Україні — 400 грн. Звідси реальний курс гривні становитиме 0,8 ∙ (0,2 ∙ 400 / 100). Реальний курс валюти визначає цінову конкурентоспроможність національних товарів, тобто їх відносну ціну. Так, згідно з нашим числовим прикладом ціна українського товару нижча за ціну аналогічного американського товару в 0,8 рази. Це свідчить про те, що український товар має цінову перевагу перед американським. Тому для американських покупців вигідніше купувати український товар, а для українських — відмовитися від купівлі американського товару. Чим нижчий реальний курс національної валюти, тим більшим є попит на вітчизняний експорт і меншим попит на імпорт.

Слід розрізняти двосторонній і багатосторонній валютні курси. До цього часу ми мали справу з двостороннім валютним курсом, який відображає ціну певної валюти відносно лише однієї іншої валюти. Багатосторонній (або ефективний) валютний курс — це середньозважений індекс національної валюти, обчислений на базі індексів двосторонніх курсів валют основних торговельних партнерів країни за певний період. Виходячи з цього індекс багатостороннього валютного курсу визначається за формулами:

, , ,

де І_n, I_r — індекс багатостороннього номінального (І_n) і реального (I_r) валютного курсу; — індекс двосторонніх номінальних валютних курсів і-х торговельних партнерів; , — індекси відповідно внутрішніх та іноземних цін; Т^і — частка і-х торговельних партнерів країни у зовнішньому товарообороті країни.