36. Платіжний баланс: структура, характеристика його основних розділів; рівняння платіжного балансу.

Результати зовнішньоекономічної діяльності країни відображаються в платіжному балансі. Функціонально платіжний баланс — це макроекономічна модель, що охоплює сукупність економічних операцій певної країни з іншими країнами і розробля­ється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності країни та обґрунтування економічної політики держави. За своєю формою платіжний баланс є статистичним звітом, у якому подається інформація про зовнішньоеконо­мічні операції резидентів країни за певний період (квартал, півріч- чя, рік).

Платіжний баланс складається з двох розділів: рахунок поточних операцій (або поточний рахунок), рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій (або рахунок капітальний операцій). Основним є рахунок поточних операцій (СА), який складається з трьох частин.

Перша — баланс товарів та послуг, який відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів і нефакторних послуг. При цьому до нефакторних послуг відносять такі послуги: транспортні, будівельні, комунікаційні, туристичні, страхові тощо. Сальдо балансу товарів і послуг — це чистий експорт, який є ком­понентом сукупних витрат і від величини якого залежить ВВП.

Друга — доходи. Ця частина поточного рахунка відображає доходи отримані від міжнародної діяльності країни у сфері факторних послуг. До складу доходів від факторних послуг входить зарплата, що зароблена за кордоном; дивіденди з прямих та портфельних інвестицій, вкладених за кордоном; проценти від позичкового капіталу (кредити іноземцям або отримані від інозем­ців). Сальдо доходів — це різниця між доходами, отриманими резидентами, і доходами, виплаченими нерезидентам країни.

Третя — поточні трансферти, до яких належить некомпенсоване передавання іншій країні або некомпенсоване отримання від інших країн матеріальних та фінансових цінностей. Крім поточних, існують також капітальні трансферти. У рахунку поточних операцій ураховуються лише поточні трансферти. Капітальні трансферти відображаються в рахунку капітальних операцій.

Поточними є такі трансферти, які збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни, що одержує трансферти, за рахунок країни, що їх надає. До складу поточних трансфертів належать пенсії, дарунки, грошові перекази, гуманітарна та технічна допомога тощо. Сальдо поточних трансфертів обчислюється як різниця між надходженням і наданням трансфертів.

Другим розділом платіжного балансу є рахунок капітальних операцій (КА). Цей рахунок відображає потоки капіталу, що пов’язані з капітальними трансфертами, купівлею-продажем активів (матеріальних, нефінансових, фінансових), а також зобов’я­заннями. Він складається з двох частин: рахунок операцій з капіталом, фінансовий рахунок.

Рахунок операцій з капіталом відображає рух капітальних трансфертів та нефінансових активів. Фінансовий рахунок відоб­ражає операції з фінансовими активами та зобов’язаннями, які виникають у резидентів відносно нерезидентів. У платіжному балансі виділяється чотири функціональні групи активів та зобо­в’язань: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції, резервні активи.

Крім двох розділів, платіжний баланс включає також автоном­ну статтю під назвою «Помилки та упущення» (ЕО), яка відоб­ражає сальдо неточностей щодо руху економічних цінностей. Ці неточності можуть викликатися часовими та вартісними розбіжностями між митною та банківською статистикою. Тому рівновага платіжного балансу забезпечується тоді, коли сальдо рахунка поточних операцій дорівнює сальдо рахунка капітальних операцій з протилежним знаком з одночасним урахуванням сальдо статті «Помилки та упущення». Це дає підстави визначити рівноважний платіжний баланс за такою формулою:

Платіжний баланс завжди є рівноважним за своїм визначенням. Нерівноважним може бути лише неповний платіжний баланс, у якому з рахунка капітальних операцій вилучається стаття «Резервні активи». Платіжний баланс, визначений на таких умовах, називається балансом автономних операцій. При цьому до автономних належать операції, які здійснюються суб’єктами приватної економіки без участі держави. На противагу цьому операції з резервними активами здійснюються державою і називаються офіційними, тобто неавтономними. Звідси баланс автономних операцій (ВР_а) можна визначити так:

де RES — сальдо статті «Резервні активи».

Порушення балансу автономних операцій свідчить про те, що країна отримала від автономних операцій менше або більше іноземної валюти, ніж витратила на ці операції. Цей дисбаланс усувається за рахунок операцій з резервними активами, які перебувають під контролем держави в особі центрального банку. Якщо баланс автономних операцій складається з дефіцитом, тобто СА < (КА – RES) + ЕО, то за рахунок скорочення (продажу) валютних резервів центральний банк додатно збільшує сальдо статті «Резервні активи» і сальдо рахунка капітальних операцій. Якщо баланс автономних операцій складається з профіцитом, тобто СА > (КА – RES) + ЕО, то за рахунок збільшення (купівлі) валют­них резервів центральний банк від’ємно збільшує сальдо статті «Резервні активи» і сальдо рахунка капітальних операцій. Отже, сальдо балансу автономних операцій дорівнює сальдо статті «Резервні активи» з протилежним знаком, тобто ВР_а = –RES. Завдяки цьому врівноважується платіжний баланс: ВР = ВР_а + RES = 0.