69. Об’єкти промислової власності

„Промислова власність” часто вживається для позначення об’єктів матеріального світу, використовуваних у процесі виробничої діяльності у сфері промисловості, торгівлі чи сільського господарства. До промислової власності відносять виключні права на нематеріальні блага, які є результатом творчої діяльності.

До об’єктів промилової власності належать:

• винаходи,

• корисні моделі,

• промислові зразки

• товарні знаки

• знаки обслуговування

• фірмові найменування.

Винахід – така нова ідея, що дає змогу на практиці вирішити конкретну проблему у сфері техніки. Винаходи використовуються для вирішення окремих завдань і вони є новими на вузькій ділянці техніки.

Корисна модель – просто навзва, застосовується до винаходів у галузі механіки.

Вд винаходів корисні моделі відрізняються 2 особливостями:

• рівень технологічного прогресу корисної моделі нижчий, ніж відповідий рівень винаходу

• максимальний термін лхорони набагато коротший, ніж максимальний термін охорони винаходу.

Промисловий зразок – відносно дизайну. Це орнаментальний аспект корисного виробу, його суть полягає у вирішенні питання естетичного або декоративного офромлення корисного виробу. Моедль в промивловому або кустарному виробництві та діє на зорове сприйняття.

Товарні знаки та знаки обслуговування. Щоб споживач міг у масі однорідних товарів визначити товари даного виробника, вои мають спеціальні символи, які називаються товарними знаками. Коли знак потрібен, що розрізняти надані послуги, він називається знаком обслуговування.

Суб’єктами, стосовно якиих охороняються права на об’єкти промислової власності, є автори або особи, до яких права авторів на одержання патенту переходять відповідно до закону або договору. На відміну від об’єктів авторського права, що не можуть бути сторені вдруге без участі того самого автора, об’єкти промивлової власності можуть знову та знову створюватись іншими особами.

70. Види ефекту в інноваційній діяльності

Залежно від результатів та витрат, які враховуються, на інноваційну діяльність розрізняють такі види ефекту:

• економічний – враховує, у вартісному виразі всі види результатів та витрат, що зумовлені реалізацією нновацій

• науково-технічний – характеризує ноивизну, простоту, кориснісь, естетичність, компактність

• фінансовий – базується на результаттах фінансових показників

• ресурсний – відображає вплив інновацій на обсяг виробництва та споживаання того чи нішого виду ресурсів.

• соціальний – урахову соціальні результати реалізації інновацій

• екологічний – враховує вплив інновацій на оточуюче середовище

Крім того, показники ефекту інноваційної діяльності можна розмежувати за такми ознаками:

• за місцем одержання – на локальний та загальнодержавний

• за метою визначення – абсолютний та порівняльний

• за ступенем збільщення – одноразовий та мультиплікатиційний

• за часом врахування результатів та витрат – за розрахунковий період та річний

Локальний ефект характеризує результат інноваційної діяльності на рівні п-ва боа ін господарюючої структури.

Загальнодержавний – спільний ефект у сфері виробництва та використання інновацій

Абсолютний ефект – загальний результат, що одержу є п-во від здійснення інноваційних заходів, за певний проміжок часу. Порівнялний – характеризує результати порівняння можливих альтернативних варіантів інноваційних заходів та вибору кращого з них.

Одноразовий ефект – характеризує загальний результат, що одержує п-во від здійснення інноваційної діяльності. Мультиплікаційний – результат інноваційної діяльності, що поширюється не тільки на п-во, а й на інші галузі, внаслідок чого відбувається мультиплікація ефекту, тобто процес його помноження.

Тривалість часу, що враховують при розрахунку інновац ефекту на розрахунковий період чи рік, залежить від таких чинників: терміну інноваційного періоду; строку використання об’єкта інновацій; ступеня достовірності вихідної інформації; вимог інвесторів