60. Організація інноваційної діяльності на підприємстві.

Інноваційна діяльність – включає наук-тех-у діяльність, організаційну, фінансову і комерційну і є найважливішою складовою просування нововведень споживачам. Наукові дослідження і розробки, будучи джерелом нових ідей, здійснюються на різних етапах Інн.ного процесу. У дослідженнях Інн. виділяють наступні види Інн. діяльності: 1) інструментальна підготовка й організація вир-ва (придбання виробничого устаткування й інструменту, зміни в них, а також у процедурах, методах і стандартах вир-ва і контролю якості виготовлення нового продукту чи застосування нового технологічного процесу); 2) пуск вир-ва і передвиробничі розробки, що включають модифікації продукту і технологічного процесу, перепідготовку персоналу для застосування нових технологій і устаткування, а також дослідне вир-во, якщо передбачається доробка конструкції; 3) маркетинг нових продуктів (види діяльності, пов'язані з виходом нового продукту на ринок, тобто попереднє дослідження ринку, адаптація продукту до різних ринків, рекламна кампанія); 4) придбання технології ззовні у формі патентів, ліцензій, розкриття ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей і послуг технологічного змісту; 5) придбання упредметненої технології (машин і устаткування, по своєму технологічному змісті зв'язаних із упровадженням продуктових чи процесних Інн.); 6) виробниче проектування (підготовка планів і креслень, передбачених для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик). Кожен із перерахованих видів ІД дозволяє підприємству покращувати свою виробничу, технічну, збутову сфери, сприяючи цим досягненню економічних цілей під-ва .

61. Чинники, що впливають на попит.

Усі фактори попиту можна розділити на 2 групи:

• внутрішні

• зовнішні

До внутрішніх належать:

1. Відповідність галузевим стандартам – якщо підприємтсво виробляє нову техніку, то для її поширення на ринку величезне значення мають конструкторські особливості нового зразка. Це необхідно для здійснення післяпродажного обслуговування та використання наявних комплектуючих.

2. Вплив моди на вироблення нової продукції – якщо її дія не враховується, то продукція не знайде попиту.

3. Високий технологічний рівень п-ва – виробника нової продукції – вчасне реагування на зміни ринку.

4. Витрати на наукові дослідження та розрахунки – чим вони вище, тим в останньому підсумку швидше розповсюджується нова продукція

5. Забезпечення гарантійного та сервісного обслуговування нової продукції.

6. Ціна на нову продукції – знижки та інші пільши сприяють більш швидкому просуванню нової продукції на ринку.

7. Вибір ринкового сегменту – сприяє не тільки формуванню попиту на нову продукцію, але й аналізу та формуванню для конкретного споживача, рівня цін і в кінцевому рахунку підвищення попиту.

8. Комунікаційний фактор – п-ва, що виробляють нову продукцію можуть характеризуватись відкритістю абозакритістю контрактів саме в інформаційних відносинах.

Відкриті п-ва проводять активну інформаційну діяльність і де до виведення нової продукції на ринок вони знайомлять з нею споживачів та формують у попит.

Закриті п-ва – не надають попередньо інформацію про нову продукцію, вони можуть зіткнутись з настороженою реакцію споживача з відсутністю попиту на нову продукцію.

9. Рівень професійної підготовки персоналу – чим він вищий, тим вище якість здійснення розробок і нової готової продукції.

Зовнішні фактори попиту:

1. Загальний стан держави

2. Правове забепечення господарської діяльності

3. Політична ситуація

4. Технічний прогрес

5. Економічне становище

6. Доходи споживачів

7. Реклама