43.Види фінансування інноваційної діяльності підприємства.

Основні джерела, що використовуються для фінансування інновацій:

• бюджетні асигнування, що виділяються на державному і регіональному рівні;

• кошти спеціальних позабюджетних ННДКР, що утворюються інноваційними п-вами, регіональними органами управління

• власні кошти п-в (промислові інвестиції з прибутку та у складі витрат виробництва)

• фінансові ресурси різноманітних типів комерційних структур (інвестиційних компаній, комерційних банків, страхових товариств, ФПГ)

• кредитні ресурси спеціально уповноважених урядом інвестиційних банків

• конверсійні кредити для інноваційних п-в оборотного капіталу

• іноземні інвестиції промисловиз та комерційних фірм та компаній

• кошти національних та закордонних фондів

• приватні накопичення фізичних осіб.

Найважливіше джрело, що забезпечує вирішеня великомаштабних інновацйних проблем – кошти держ бюджету. Виконуються цільові комплексні програми, фінансується діяльність різноманітних фондів.

Найважливішимим джерелами недержавної системи фінансування інноваційних проектів у наш час є:

• власні кошти інноваційних п-в,

• кошти, що мобілізуються шляхом емісії цінних паперів

• кредити комерційних банків

• спеціалізовані та добродійні фонди

• кошти інвестиційних компаній, інших інноваційних п-в, зацікавлених у найшвидшому випуску нової продукції.

44.Позикові кошти фінансування інноваційної діяльності підприємства.

Багато уваги у фінансовому забезпеченні роботи інноваційного п-ва приділяєтся сьогодні комерційному кредиту. Цей вид економічних відносин постійно розвивається й дедалі ширше використовує нові, нетрадиційні форми.

Організація довгострокового кредитування, як правило, базується на 3 основних принципах: забезпеченість, терміновість, платність. Важлива ознака сучасної системи кредитування діяльності інноваційних п-в є її договірна основа. Усі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються безпосередньо між банком та п-вом-позивачальником. При вирішенні питання про видачу довгострокового інноваційного кредиту банк аналізує перспективи економічного зростання інноваційного п-ва, що кредитується, можливості реалізації продукції й очікуване зростання доходів. Ця інформація міститися у бізнес-планах, що підготовлюються до конжного інноваціного проекту.

Банківський кредит, на відміну від бюджетного фінансування дає змогу підвищити ефективність інвестиційних заходів і в цілому ряді випадків може виявити більш прийнятним і зручним методом мобілізації коштів на тривалі терміни, ніж випуск корпоративниї акцій або розіщення облігових позик. Але банки та кредитні установи зорієнтовані на мінімальний кредитний ризик, що не завжди може гарантувати інноваційна фірма, тому виникла потреба у джерелах ризикованішого фінансування.

45.Методи зниження комерційного ризику інвестицій в інноваційній діяльності.

Цілком уникнути ризику в Інн.ному підприємництві не можливо, оскільки Інн. і ризик – дві взаємозалежні категорії. Інноваційна діяльність має високий рівень невизначеності. Дуже важко передбачати, яке нововведення буде мати успіх на ринку, а яке не буде користатися попитом. Одним зі способів зниження Інн.ного ризику є диверсифікованість Інн. підприємницької діяльності, що полягає в розподілі зусиль розробників (дослідників) і капіталовкладень для здійснення різноманітних Інн.них проектів, безпосередньо не пов'язаних один з одним. Якщо в результаті настання непередбачених подій один із проектів буде збитковим, то інші проекти можуть виявитися успішними і будуть приносити прибуток. Передача ризику шляхом укладання контрактів – наступний метод мінімізації ризики ІД. Якщо проведення яких-небудь робіт з Інн.ного проекту занадто ризиковано і величина можливого ризику неприйнятна для Інн.ного під-ва , воно може передати ці ризики іншої організації. Це можуть бути будівельні контракти, оренда машин і устаткування (лізинг), контракти на збереження і перевезення вантажів, контракти продажу, обслуговування, постачання, договір факторингу, біржові угоди. Найважливішим методом зниження ризиків ІД є їхнє страхування (система економічних відносин, що включає створення спеціального фонду засобів (страхового фонду) і його використання (розподіл і перерозподіл) для подолання і відшкодування різного роду втрат, збитку, викликаних несприятливими подіями (страховими випадками) шляхом виплати страхового відшкодування і страхових сум). З усіх форм передачі ризику страхування найбільш повно відповідає ідеальним умовам, пропонованим до трансферу ризику, тому що ресурси для покриття втрат Інн. фірми виходять з страхових організацій швидше, ніж з будь-якого іншого джерела. Однак даний метод мінімізації ризику має ряд обмежень: високий розмір страхового внеску, відсутність деяких ризиків зі страхування. Значну роль для зниження Інн.ного ризику грає захист комерційної таємниці на підприємстві, тому що в деяких випадках технічна і комерційна інформація про розроблювальний на фірмі Інн.ному проекті може «підштовхнути» конкурентів до паралельних розробок.