27. Відокремлені означення

Відокремлюватися можуть як непоширені, так і поширені означення.

Непоширені означення відокремлюються, якщо:

• пояснюють член речення, виражений особовим займенником: Жовтий, гладкий, високий, він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом (Коцюбинський). А він, самотній, уночі ще довго в вогнище дивився (Малишко).

• стоять після пояснюваного іменника, перед яким вже є означення: Досвітні вогні, переможні, урочі, прорізали темряви ночі (Леся Українка).

Якщо ж перед пояснюваним іменником означення немає, непоширені означення після нього можуть не відокремлюватися, незважаючи на незвичайний порядок слів: Та до зірки лине й лине мрія тиха і легка (Симоненко).

Вирішальну роль у цьому випадку відіграє інтонація — наявність або відсутність паузи.

Найуживанішим видом відокремленого поширеного означення є дієприкметниковий зворот — дієприкметник із залежними від нього словами, наявність додаткових відтінків значення.

28. Відокремлені прикладки

Відокремлюватися можуть як непоширені, так і поширені прикладки.

І поширені, і непоширені прикладки відокремлюються, якщо:

• стосуються особового займенника: Нас, прозаїків, багато прийшло тоді в літературу ( Загреб ельний). Хоч би був знав краще її, Катрю (Головко). Йому, досвідченому юристові, добре відомі закони про працю (Із газети).

• стоять після означуваного слова — власної назви: Олександр Степанович, філософ, звертається до перших витоків національної ідеї (О. Сліпушко). Про Довбуша,  прославленого  ватажка опришків, складено багато переказів і легенд (Із журналу).

• приєднуються за допомогою слів або, тобто, а саме, особливо, навіть, наприклад, як-от, на ім'я, родом, за національністю та ін.: Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шлях у Черкасах (Гончар). У Сквирі лікар був, на прізвище Рутилов (Рильський). Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джурбай, або степовий жайворонок (Л. Смогоржевський).

Поширена прикладка, що стосується іменника-загальної назви, відокремлюється, якщо:

• стоїть після пояснюваного слова: На призьбі сиділа його мати, вже немолода жінка (Панас Мирний).

• має обставинний відтінок значення: Майстер різнобічного обдарування, художник займався і журнальною та книжковою ілюстрацією (Із журналу).

Прикладка зі сполучником як відокремлюється, якщо має відтінок причини: Шевченко, як виходець із середовища селян-кріпаків, завжди жив інтересами трудового народу.

Якщо ж вона вказує, в ролі кого чи чого виступає означуваний іменник, то відокремлення немає: Про хист Довженка як письменника говорили тільки е роки Другої світової війни (Рильський).

Коли відокремленій прикладці надається особливий смисл, вживається тире: З усіх два слова — Мати і Вітчизна — існують звіку тільки в однині (Б. Олійник).

Тире вживається й тоді, коли поширена прикладка міститься в кінці речення: Часом зустрічає дітвора на подвір'ї дівчинку смагляву — Ягорову Єльку (Гончар). Це дозволяє відрізнити пояснюваний іменник із поширеною прикладкою від однорідних членів речення.

Прикладки, відокремлені за допомогою тире, під час вимови виділяються довгою паузою.