5. Утворення Французької феодальної держави.

Етапи її розвитку Виникнення незалежної Французької держави відбулося внаслідок розпаду Франкської імперії та укладення 843 р. між внуками Карла Великого Верденського договору. Згідно з цим договором Карлові лисому, що став першим королем французьким дісталися землі колишньої Галлії аж до Рейну на сході. Вони почали називатися Країна східних франків або Східна Франція, пізніше – Франція. Деякий час зберігалась єдина імперія, але 887 р. було позбавлено трону її останнього короля Карла Товстого.Імперія остаточно розпалась на окремі держави (Німеччину, Францію, Італію, королівство Прованс, Бургунське, Лотарингію і Наварру). Францію вважали своєрідним зразком, еталоном державності та права в добу Середньовіччя. В ІХ-Х Франція вважалась єдиним королівством лише номінально. Розвиток феодальних відносин у країні призвів ще раніше до її територіального роздроблення, яке продовжувалося. До ХІ вона була конгломератом численних сеньйорій різних розмірів і з різним в етнічному плані складом населення (франки, кельти, римляни, баски, нормани). Внаслідок територіальної роздробленості державна влада була фактично розділена поміж королем і численними феодальними-магнатами. Відсутність єдиного внутрішнього ринку, господарських зв’язків, панування натурального господарства з його суто споживацьким характером становили одну з найважливіших причин політичного роздроблення Франції. Королівська влада була виборна і перебувала в Каролінгів.Після смерті останнього короля династії Людовіка V королем став граф Парижа Гуго Капет, який започаткував династію Капетінгів. Історія середньовічних та раннього нового часу держави та права у Франції може бути поділена на такі етапи: 1) сеньйоральна монархія (період феодальної роздробленості) ІХ-ХІІІ ст. 2) станово-представницька монархія – ХІV – XV. 3) абсолютна монархія – ХVI – XVIII.

9. Встановлення абсолютизму у Франції. Зміни в суспільному ладі та державному устрої. Реформи кардинала А. Ришельє та Людовика ХІV . У франції абсолютизм особливо зміцнів за правління короля Франциска 1. Усе правління зосереджується у руках королівської влади.Найважливіші державні справи вирішувалися найближчими до короля особами.Генеральні штати перестали скликатися.У 1610 році на трон вступив Людовік 13 який зблизив до себе видатного політика реформатора Рішельє.Під керівництвом останнього завершилася боротьба проти феодалів та гугенотів. Реформи Рішельє: 1)едикт проти дуелей 1626; 2)королівська декларація по знесення замків 1626; 3)едикт який забороняв парламентам(тобто судовим установам) втручатися у державні справи та адміністрацію;4)створив французьку академію наук 1634 Людовік 14: Держава-це я! 1)скасовано Нантський едикт 1598 року і відновлено переслідування гугенотів;2)рефома армії(покращена підготовка офіцерів і оснащення армії,збільшилося число комісарів,зросла роль артилерії);3)апарат керування очолювали 6 міністрів:канцлер-керував судовимивідомствами;генеральний контролер-фінансовими справами;чотири секретарі-департаментами військово-морського флоту та іноземними справами.

10. Завоювання Британії англо-саксами. Утворення англо-саксонських держав ( V – VІІ ст. ) Бpитaнcькі ocтpoви бyли зaceлeні кeльтaми-бpитaми, які жили в yмoвax пepвіcнoгo лaдy. У cepeдині І cт. Бpитaнія бyлa зaвoйoвaнa pимлянaми. Пpoтe pимcькe вoлoдapювaння нe зaлишилo пoмітнoгo cлідy в пoлітичній іcтopії Бpитaнії. Пoчинaючи з дpyгoї пoлoвини ІІІ cт., нa Бpитaнію нaпaдaють гepмaнcькі плeмeнa aнглів, caкcів, ютів. У жopcтoкій бopoтьбі міcцeвe нaceлeння бyлo чacткoвo знищeне, a чacткoвo відтиcнуте нa зaxід і північ ocтpoвa. Oтжe, зaвoйoвники нe змішaлиcь з міcцeвим нaceлeнням, a пoceлилиcь cyцільнoю мacoю.  У VІ cт. виниклo дeкількa дepжaв: Keнт – кopoлівcтвo ютів нa півдeннoмy cxoді Aнглії, тpи кopoлівcтвa caкcів – Cycceкc нa півдні, Уecceкc нa зaxoді, Ecceкc нa cxoді; тpи кopoлівcтвa aнглів – Cxіднa Aнглія і Hopтyмбepлeнд нa півнoчі тa Mepcія нa зaxoді. Шoтлaндія і Уeльc бyли caмocтійними кopoлівcтвaми. Уcі вoни пepeбyвaли нa cтaдії paнньoклacoвoгo cycпільcтвa з пepeжиткaми poдoвoгo лaдy. Kopoль виcтyпaв більше як плeмінний вoждь, ніж як нocій дepжaвнocті. Haceлeння жилo oбщинaми, щo нaгaдyвaли мapкy фpaнків. Bільні pівнoпpaвні ceляни (кepли) мaли oбщиннy pіллю, якa бyлa y їxньoмy cпільнoмy кopиcтyвaнні. Її зaбopoнялocь пepeдaвaти, зaпoвідaти.  Дo пaнівнoгo клacy віднocилиcь epли, які мaли вeликі зeмeльні нaділи і нaвіть вoлoділи paбaми тa мaли нaпівзaлeжниx людeй – лeтів, які, cидячи нa їx зeмлі, плaтили oбpoк.  Bільнa людинa мoглa cтaти paбoм, пpoдaвши ceбe y paбcтвo, a тaкoж зaбopгyвaвши. Paб міг викyпитиcя нa cвoбoдy.  Haпpикінці VІІ cт. кopoлям Уecceкca вдaлocя oб’єднaти знaчнy чacтинy Aнглії, зaвoювaвши Keнт, Cycceкc тa Ecceкc. Ha пoчaткy ІX cт. дepжaвa зміцнілa.

8. Державний устрій Франції в період станово-представницької монархії;Генеральні Штати ; Паризький парламент. Виникнення прокуратури та адвокатури Посадові особи: канцлер – здійснював управління і контроль за діяльніс-тю посадових осіб, при відсутності короля головував в дер-жавній раді, під його керівництвом складались проекти ордо-нансів; конетабль – командир кінного рицарського війська, з ХІXІІ ст. – командир королівської армії; камерарій – скарбник; палатини – королівські радники, які виконували окремі особливо важливі доручення короля. Місцеві органи державного управління: – Державна рада – здійснювала за вказівками короля керівництво і контроль за окремими ланками управління; – Рахункова палата – фінансове управління. Генеральні Штати: Завершується ліквідація феодальної роздробленості. Держава приймає форму станово-представницької монархії, в якій відносно сильна королівська влада існувала поряд з представництвом від станів – Генеральними штатами У 1302 р. Філіп ІV Красивий вперше скликав загально-французькі збори станів. Їх стали називати Генеральними штатами Кожний стан представляла окрема палата, яка засідала також окремо. Кожна палата, приймаючи рішення, мала один голос. Король скликав Генеральні штати, коли відчував потребу в грошах, збирався ввести нові податки або підтвердити старі, іноді хотів дістати схвалення своєї політики. Існування Генеральних штатів зміцнювало королівську владу, сприяло централізації держави. За згодою штатів у першій половині XV ст. було видано ордонанс, який забороняв феодалам мати власне військо. Виникла можливість перетворення Генеральних штатів на постійно діючий парламент. У країні півтора року існувало двовладдя: влада дофіна і Генеральних штатів. Після закінчення успішної для Франції столітньої війни роль Генеральних штатів падає і вони скликаються епізодично. У 1439 р. Генеральні штати дозволили королю Карлу VІІ збирати постійний прямий податок. Маючи постійне джерело поповнення королівської скарбниці, Карл VІІ провів реформу військової справи, збільшив контингент постійних військ, які стали основою збройної могутності королівської влади. Із посиленням королівської влади падає роль Генеральних штатів,останній раз вони скликаються 1789 р.королем Людовиком XVI для розв'язання фінансової кризи, зв'язаної з великим державним боргом.На відміну від парламенту Генеральні штати не мали законодавчої влади. Король не повинен був скликати їх регулярно.Паризький парламент: Паризький парламент - вищий судовий орган у Франції старого порядку.Парламент виріс з королівської ради. Спочатку це було неформальне зібрання васалів і прелатів короля, на яких розбиралися поточні політичні та правові питання. У XII столітті склад суду поповнюють професійні юристи; монарх все частіше делегує свої судові повноваження цьому органу.З плином часу парламент став виводити звідси своє право контролювати діяльність уряду, схвалювати його приписи або відкидати їх. Королівська влада бачила в таких домаганнях замах на її верховні права. Однак, вона часто мирилася з втручанням парламенту у справи управління. У разі наполегливої відмови з боку парламенту внести в свої книги (реєстри) нове розпорядження, король особисто прибував на засідання парламенту і прямо наказував прийняти відомих заходів. Виникнення прокуратури та адвокатури: У ХІV ст. створюється спеціальний орган кримінального переслідування – прокуратура. Спочатку це була група довірених осіб короля – прокураторів, які були уповноважені слідкувати за дотримуванням інтересів корони при судовому розгляді загальнодержавних, місцевих і навіть приватних справ. Пізніше їх функції розширились і прокуратори стали як обвинувачі виступати в судах, у справах, які так чи інакше торкались інтересів монархії і держави.