18.Відповідальність суб’єктів соц.Страх.

У відповідності до чинного законодавства, виплата та надання соціальних послуг можуть бути припинені у разі:

- якщо виплата призначена на підставі документів, що мають неправдивий характер;

- якщо страховий випадок стався внаслідок дій осіб, за які настає кримінальна відповідальність;

- якщо страховий випадок стався внаслідок умисних дій особи;

- якщо особа, яка має право на отримання виплат та соціальних послуг, порушує обов’язки соціального страхування.

Заклади охорони здоров’я та лікувально-профілактичні заклади, які надають послуги з соціального страхування, несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну застрахованій особі , а також страховикам внаслідок фальсифікації документів про обсяги та якість наданих послуг.

Страхувальники несуть відповідальність за шкоду заподіяну застрахованим особам, а також внаслідок невиконання обов’язків щодо сплати страхових внесків.

Відповідальність фондів за шкоду яка нанесена застрахованій особі, пов’язана з несвоєчасним або неповним наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Якщо застрахованими особами були здійснені викривлення при наданні інформації яка стосується при здійсненні страхової угоди, чи страховий випадок здійснений ними навмисно, то коли станеться страховий випадок виплати здійснюються частково або взагалі не здійснюються.

19. Необхідність і сутність страхування тимчасової втрати працездатності.

Держава гарантує кожному громадянину право на працю, задовольняє потреби в здобутті освіти, охороні здоров я, підготовці кадрів, забезпечує мінімальний рівень з/п, пенсії, соціальних виплат. У Конституції закріплено право громадян на соціальний захист, що включає також “право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в ін випадках, передбачених законом”. Реалізація такого права на практиці – це забезпечення достатнього рівня добробуту громадян держави, що відповідає міжнародним умовам – Загальній декларації прав людини, з якої випливає, що держави визнають право кожної людини на соціальний захист, включаючи і соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

20. Терміни, які вживаються (використовуються) в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

страховий ризик — це обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім'ї можуть втратити тимчасово засоби існуван­ня та потребувати матеріального забезпечення або надання соціаль­них послуг за загальнообов'язковим державним соціальним стра­хуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витра­тами, зумовленими народженням та похованням; страховий випадок — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріаль­ного забезпечення або соціальних послуг за рахунок коштів ФСС ТВП; страховий стаж—період (строк), протягом якого особа підля­гає загальнообов'язковому державному соціальному страхуван­ню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і за який сплачено страхові внески. До страхового стажу зараховуються періоди ТВП, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами дер­жавного страхування, крім пенсій усіх видів. Суб'єкти ЗОДСС у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, - застрахована особа, страхувальник та страховик; застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана ВРУ), на користь яких здійснюється ЗОДСС у зв'язку з ТВП та витратами, зумовленими народженням та похованням. Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду д-ті, госп-ння; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних п-ва, установи, орг-ї (у т ч міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду д-ті та г-ння або у фізичної особи; страхові внески - відрахування на ЗОДСС у зв'язку з ТВП та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхові кошти - акумульовані страх внески для здійснення мат забезпечення та надання соц послуг