76. Необхідність та сутність загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Перехід економіки України до ринкових умов господарюван­ня зумовлює необхідність створення адекватної їм моделі со­ц захисту населення. Кожна працююча людина має по­дбати про свій захист від тих негативних соц наслідків при структурній перебудові економіки, привати­зації підприємств, упровадження нових форм організації вироб­ництва і праці.

Досягненню цієї мети найбільше відповідає, як свідчить і міжнародний досвід, солідарна самозабезпечувальна система обов'язкового соц страхування на випадок без­робіття, яка спроможна забезпечити ефективний соціальний за­хист. Саме така модель і дає можливість уникнути зрівнялівки, утриманських настроїв, не послаблювати дієвості мотивів і сти­мулів до праці.

Страх система передбачає залежність отримання допомоги із безробіття від вкладу застрах особи, а саме від сплати страх внесків та наявності страх стажу.

Для управління соц страх-ням на випадок безро­біття, збору та акумуляції страх внесків, контролю за викорис­танням коштів, здійснення виплат матер забезпечення та надання соціальних послуг з 1 січня 2001 р. запроваджена система загальнообов'язкового державного соц страхування на випадок безробіття, почав функціонувати Фонд загальнообов'яз­кового державного соц страх-ня України на випадок безробіття (ФСС ВБ).

Законодавство про страх-ня на випадок безробіття скла­дається з Основ законодавства України про загальнообов'язко­ве державне соц страхування, Закону України «Про загаль­нообов'язкове державне соц страх-ня на випадок без­робіття» (визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соц страх-ня на випадок безробіття), Закону України «Про зайнятість населен­ня» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відно­сини у сфері страх-ня на випадок безробіття, а також міжна­родних договорів України, згода на обов'язковість яких надана ВРУ.

77. Терміни, які вживаються в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка перед­бачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалеж­них від застрахованих осіб обставин та надання соціальних по­слуг.

Суб'єкти страхування на випадок безробіття:

— застраховані особи;

— страхувальники;

— страховик.

Об'єкт страхування на випадок безробіття — страховий випа­док, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забез­печення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Часткове безробіття — вимушене тимчасове скорочення нор­мальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення 295 його розміру через тимчасове припинення виробництва без при­пинення трудових відносин з причин економічного, технологіч­ного, структурного характеру.

Страховий випадок — це подія, через яку:

— застраховані особи втратили заробітну плату або інші перед­бачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, готові та здатні при­ступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

— застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин —

припинення трудового договору відповідно до ст. 36 (пункти 1, 2, 3), ст. 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом за­конодавства про працю, умов колективного чи трудового дого­вору), ст. 39, ст. 40 (пункти 1,2,5,6) Кодексу законів про працю України.

Роботодавець:

— власник підприємства, установи, організації або уповнова­жений ним орган та фізичні особи, які використовують най­ману працю;

— власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих пра­цівників, якщо інше не передбачено міжнародними дого­ворами України, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою України.

Представниками роботодавців є об'єднання та спілки робото­давців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).

Найманий працівник — фізична особа, яка працює за трудо­вим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Страховий стаж—період (строк) ,протягом якого особа підля­гає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено стра­хові внески (нею, роботодавцем).