- •1. Становлення економічної теорії як науки відбувалось переважно за такими теоріями:
- •7. Структура суспільного продукту:
- •16. Типи економічних систем:
- •46. Вплив інвестицій на ввп здійснюється через мультиплікатор інвестицій.
- •48) Еволюція теоретичних поглядів на роль держави в економіці
- •51) Монетарна політика держави.
- •55. Теорія оподаткування
- •56. Класифікація податків
- •63. Розвиток міжнародної валютної системи
46. Вплив інвестицій на ввп здійснюється через мультиплікатор інвестицій.
Мультиплікатор інвестицій – числовий коефіцієнт, який показує у скільки разів зростає (скорочується) ВВП за певного зростання (скорочення) інвестицій.
m=1/S’=1/1-C’. Де S’=1-C’ – гранична схильність до заощадження.
Інвестиції залежать від:
1-NP- чистого прибутку від інвестицій
2- податків
47. У ринковій економіці функції держави зводяться до трьох основних : законодавчої, стабілізуючої, розподільчої.
Законодавча функція передбачає, що держава розробляє систему економічних, соціальних та організаційно – господарських законів і постанов, які створюють певні “правила гри”, тобто правові заходи ринкової економіки, що є гарантом однакових прав і можливостей для всіх форм власності та господарювання.
З метою захисту конкуренції як основної умови і регулятора ринкової економіки держава розробляє і реалізує антимонопольне законодавство. Це дає можливість суб’єктам ринкової економіки реалізувати свої інтереси, примушує їх діяти узгоджено і разом з тим не порушувати об’єктивних законів ринку.
Стабілізуюча функція полягає у підтримані високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, а також у стимулюванні економічного зростання. З цією метою держава:
•визначає цілі, напрямки і пріоритети економічного розвитку, виділяє відповідні ресурси для їхньої реалізації;
•бере на себе організацію пропозиції грошей;
•забезпечує зайнятість і стабільний рівень цін, проводячи відповідну фіскальну і кредитно – грошову політику, спрямовану на боротьбу з інфляцією і безробіттям.
Розподільча функція пов’язана з досягненням справедливого розподілу доходів у суспільстві, а з іншого – з більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій економіці. Для здійснення цієї функції держава:
•здійснює перерозподіл доходів багатих верств населення на користь непрацездатних і малозабезпечених, проводячи відповідну фінансову, податкову політику регулювання цін;
•встановлює і контролює реалізацію постанов про мінімальну заробітну плату;
•бере на себе функцію забезпечення суспільними благами, у виробництві яких приватні та колективні суб’єкти не зацікавлені, але разом з тим без цих благ суспільство не може досягти благополуччя. Такі блага і послуги називають чистими суспільними товарами. Це національна оборона, забезпечення суспільного порядку, контроль за станом навколишнього середовища, освіта тощо.
Основні цілі державного регулювання економіки:
1) раціональне використання ресурсів і досягнення макроекономічної ефективності (зростання продуктивності праці в суспільному виробництві, пропорційний розвиток економіки, повне й оперативне задоволення соціально – економічних потреб суспільства);
2) забезпечення стабільного розвитку національної економіки;
3) забезпечення конкурентноздатності вітчизняних товарів на світовому ринку;
4) реалізація соціальних цілей розвитку суспільства (соціальна стабільність, забезпечення ефективної зайнятості, дотримання вимог економічної безпеки, задоволення соціально – культурних та духовних потреб населення).
Державне регулювання економіки – це управління соціально- економічним розвитком країни, тобто сукупність заходів державного впливу на об’єкті процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб’єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації конкретних цілей.
Розрізняють декілька моделей регулювання економіки:
•американська – передбачає поступовий характер реформи, пасивну роль держави в цьому процесі, зведену в основному до законодавчої діяльності й використання традиційних економічних важелів регулювання;
•японська – визначає активну роль держави в трансформаційному процесі через використання комплексу прямих, непрямих, економічних, правових, специфічних і нетрадиційних методів регулювання
