1. Становлення економічної теорії як науки відбувалось переважно за такими теоріями:

• Марксизм або політична економія праці (засновники – Маркс, Енгельс). Досліджували систему законів капіталістичного суспільства з позиції робітничого класу.

• Маржиналізм – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних, крайніх величин.ю які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну в зв*язку зі зміною інших явищ.

Проте на теперішній стадії розвитку економічної теорії існують такі її напрямки:

1. Кейнсіанство - це теорія, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання попиту та інвестицій через проведення певної кредитно – бюджетної політики.

2. Неокласицизм – заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як самоврегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити рівновагу між сукупним попитом і пропозицією.

3. Інституціоналізм - розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб*єктами складаються під впливом як економічних, так і соціально – психологічних факторів.

4. Неокласичний синтез – це узагальнююча концепція, яка обґрунтовує принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошує на необхідності руху до змішаної економіки.

2. Економічна наука – це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об*єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічної системи, діяльність економічних суб*єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Економічна теорія, як і інші соціальні науки, має ряд особливостей у порівнянні з природними науками. По-перше, економічна теорія має справу з діяльністю людей і в силу цього є суспільною, соціальною наукою на відміну від природних наук, які вивчають не опосередненні волею і свідомістю людей явища і процеси. По-друге, економічні дії і, отже, економічна теорія прямо зв’язані з економічними інтересами і ідеологією. Це ставить перед економічною теорією задачу постійно звертатися до інших соціальних наук і дисциплін: соціології, політології, історії і т.д. По-третє, в силу прямого зв’язку економічної теорії з економічними інтересами людей економічну теорію цікавлять не просто раціональні економічні рішення, а необхідність реалізації цих рішень при врахуванні соціально справедливого розподілу продуктів і благ, що признаються суспільством.

Предметом економічної теорії є економічні відносини у суспільстві. Оскільки економічні відносини представляють у суспільстві цілісну систему, то предмет економічної теорії має і інше визначення.

Економічна теорія – це наука про системи економічних відносин у суспільстві.

Економічна теорія має такі методи дослідження:

1. Метод абстрагування — відокремлення основних, найсуттєвіших сторін певного явища від всього випадкового, не істотного. Результат — формування понять, економічних категорій, виявлення і формування законів.

2. Метод економічного моделювання — це формалізований опис і кількісний вираз економічних процесів і явищ, структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Ці моделі дають можливість більш детально дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об'єкта пізнання.

3. Метод індукції та дедукції. Індукція — від окремого до загального, від знання нижчого ступення до вищого. Дедукція — від загального до одиничного. Метод забезпечує діалектичний зв'язок одиничного, особлвого і всезагального.

4. Метод аналізу та синтезу. При аналізі — об'єкт досліження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо. При синтезі — об'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

3. Економічні категорії – це поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Наприклад, товар, власність, попит, ринок, прибуток, і т.д.

Економічні закони відображають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно – наслідкові взаємозв*язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ.

Існує система економічних законів, яка включає в себе:

- всезагальні закони

- загальні закони

- специфічні закони

- стадійні закони.

Економічна наука виконує наступний ряд функцій:

1. Пізнавальна. Розкриваючи і формулюючи економічні закони та категорії, економічна теоріязбагачує знання людей.ю розширює науковий світогляд людей.

2. Практична функція зводиться до обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

3. Прогностична функція виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально – економічного розвитку в майбутньому.

4. Методологічна – економічна теорія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розриває основоположні базові поняття, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

5. Виховна – полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного економічного мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки.

4. Економічні потреби - це потреби в економічних благах. Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розвитку, обміну та споживання у рамках певної системи соціально – економічних відносин.

Економічний закон зростання потреб:

Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв*язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення.

Відповідно до цього закону, безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогрессу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.

Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу.

Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва, а виробництво, в свою чергу, задовольняє існуючі та породжує нові потреби.

5. Фа́ктори виробни́цтва — ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (вже існуючі/вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.

Виробничі ресурси (чинники виробництва) — це все те, що необхідно для організації виробництва благ. Для того, щоб отримати певні блага необхідно організувати їх виробництво. У виробництві будуть задіяні виробничі ресурси.

Виробництво в економічному розумінні — це спосіб поєднання виробничих ресурсів: землі, праці, капіталу, будівель, устаткування, обладнання — та їх узгодженого, цілеспрямованого використання, а також поєднання різних сфер, галузей, видів виробництва, що ґрунтується на суспільному поділі праці.

Розрізняють:

Природні ресурси — це все те, що людина бере з природи і за допомогою своєї праці перетворює на продукт задоволення власних потреб.

Трудові ресурси — це здатність людини до продуктивної осмисленої діяльності в основі якої є фізичні та розумові здібності людини.

Капітальні ресурси — це все те, що виступає попередником між людиною природніми ресурсами та проміжними товарами.

Промисловий товар — це все те, що зазнало попередньої людської праці і призначено для використання у подальшому виробництві.

6. Крива виробничих можливостей — залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів.

Крива будується в системі координат, кожна з яких відображає обсяг виробництва одного з продуктів. Вона обмежує область виробничих можливостей, так що будь-яка крапка на кривій показує гранично можливе по ресурсних обмеженнях поєднання обсягів виробництва двох продуктів.

Під ефективністю звичайно розуміють поняття, що характеризує співвідношення обсягу виробничих економічних благ (результатів) і кількості ресурсів (витрат).

Наявні ресурси, як правило, обмежені чи рідкі. Рідкість — характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства Під обмеженістю мають на увазі недостатність виробничих ресурсів для одночасного задоволення всіх потреб усіх членів суспільства.

Ілюстрацією рішення проблеми ефективності в економіці служить крива (лінія) виробничих можливостей — крива, що демонструє різні комбінації двох благ, що можуть бути зроблені в економіці при повному використанні ресурсів; кожна точка на даній кривій показує максимально можливий обсяг виробництва двох продуктів з даної кількості ресурсів.