Структури біогеоценозів (просторова, видова, трофічна)

Серед структур біоценозу звичайно виділяють три їх види:

1. видову, що розкриває видове різноманіття живих організмів;

б) трофічну, що демонструє характер харчових взаємин між організмами біоценозу;

в) просторову, що показує територіальне розміщення рослин, тварин та мікроорганізмів.

Видовий склад біоценозу може бути досить різноманітним. У природному біоценозі обов’язково повинні бути продуценти, консументи та редуценти.

Ланцюги та межі живлення

У природі не існує такого виду, який не був пов’язаний з іншим. Живлячись за рахунок інших істот, організми дістають енергію. Внаслідок взаємопов’язаних видів, в яких кожний попередній є об’єктом живлення наступного, називають ланцюгами живлення. Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад, рослини – попелиці-дрібні комахоїдні птахи –хижі птахи; рослини – зайці – лисиці – вовки. Ланцюг живлення можна уявити у вигляді піраміди чисел, фундамент якої становлять численні види рослин, наступні рівні утворюють рослиноїдні та м’ясоїдні тварини, чисельність яких швидко зменшується в напрямку до вершини, яку посідають нечисленні великі хижаки.

3. Продуктивність та продукція екосистем. Сукцесії. Види штучних біоценозів. Збідненість і відносна нестійкість штучних біоценозів. Способи підтримки рівноваги Продуктивність та продукція екосистем

Первинною продукцією називають утворення органічної речовини в процесі фотосинтезу за певний час на одиницю площі. Вимірюється вона в джоулях або в грамах сухої органічної речовини на 1 м² в рік.

Від первинної продукції відрізняють біомасу, кількість органічної речовини, яке приходиться в даний момент на одиницю площі. Її виражають в г/м^2., кг/м² чи т/га.

Загальна продуктивність автотрофних організмів нашої планети складає до 176*10⁹ т сухої речовини в рік, із них біомаса суші – 122 млрд. т чистої первинної продукції. Різні біогеоценози відрізняються своєю продуктивністю. Це, в першу чергу, залежить від вологи і температури навколишнього середовища, а також від урожайності грунту.

Найбільшу продукцію органічної речовини дають ліси, савани і сільськогосподарські угіддя. На суші первинна продукція майже в два рази більша, чим в океані. Продуктивність екосистем знижується в напрямку від тропіків до полюсів. Це пояснюється впливом температурних умов природного середовища. При однакових природних умовах продуктивність природних екосистем залежить від урожайності грунту.

Сукцесії

Сукцесія – це послідовна зміна біогеоценозів (екосистем) на одній і тій же території під впливом природних факторів або діяльності людини.

Початковою точкою такого розвитку при розгляді сукцесій зручно вважати такі ділянки, які повністю не зайняті будь-якими живими організмами. Це, наприклад, поля лави, оголення грунту після зсуву, свіжі річкові наноси. Угруповання живих організмів, які перши­ми опиняються в таких місцях, називаються піонерними. У міру розвитку будь-якого піонерного угруповання, воно рано чи пізно досягає стійкої рівноваги, коли угруповання не може замінюватися іншим угрупованням. Такі угруповання називаються клімаксними.

Повний набір угруповань живих організмів у часовій послідовності їхніх замін від піонерного до клімаксного складає сукцесійний ряд.

Аналізуючи екосистеми, розрізняють сукцесію екосистеми в цілому та окремо сукцесії рослинності, тваринного та мікробного населення. Розрізняють первинні сукцесії, коли заселяється початково позбавлений життя субстрат, та вторинні сукцесії, коли формування екосистеми йде на базі такого угруповання, що раніше існувало, але згодом було зруйнованим. Вторинні сукцесії беруть початок на місцях згарищ, вирубок, занепалого сільськогосподарського землекористування і т.п.