32. Охарактеризуйте методи банківського нагляду, що застосовує нбу.

Традиційно банк. нагляд здійснюють 2 методами:

І) безвиїзний нагляд (пруденційний) є заг. прийнятим методом і передбачає: 1) надання і регулювання звітів до НБУ, які аналітики НБУ розглядають по методу коефіцієнтів 2) кваліфік. Фін. Аналітик використовує звіти для ранньої діагностики проблем.

Переваги: 1. Можливість регулятивного контролю 2) можливість порівняти банки між собою 3) значно менша трудомісткість Недоліки: 1) звіти часто не відповідають цілям нагляду 2) цифри звітів оманливі чи фіктивні 3) для банків із широкою мережею філіалів звіти часто неповні 4) цифри не пояснюють існуючих проблем

Методи аналізу: 1) аналіз тенденцій – дозволяє визначити динаміку змін різних коефіцієнтів і зрозуміти тенденції покращення чи погіршення 2) груповий аналіз – банки класифікують за групами і погіршення звітних даних 1 з банків – це чіткий сигнал погіршення ситуації в групі.

В НБУ створена інформ. система банківського нагляду, яка складається з 2 елементів:

1) реєстр позичальників, які мають прострочену заборгованість за кредитами в банках

2) досьє банків. У досьє надаться така інформація:1) фін. стан банку, дотримання ек. нормативів, найбільші кредитори банку, картотека великих кредитів, картотека інсайдерських кредитів банку.2) інспекційні перевірки в банках

В процесі інспектування наглядові органи НБУ відстежують:

1) достовірність банк. Звітності 2) дотримання банком законодавства і норм. актів НБУ 3)надійність управління банком (ефективність управління банківськими ризиками) 4) фін. стан банку.

НБУ проводить планові інспекційні перевірки банку (не частіше 1 разу на рік); позапланові перевірки (за наявності обґрунтованих підстав для цього); спеціальні перевірки (за письмовими зверненнями таких органів як МВД, СБУ, податкова). За змістом перевірки бувають: комплексні і тематичні.

Виїзна перевірка складається із 3 етапів: 1) підготовка до перевірки (інспекційна група протягом 7 робочих днів аналізує результати безвиїзного нагляду попередньої інспекційної перевірки, проводить зустріч із керівництвом банку). 2) інспекційна перевірка банку 3) оформлення результатів перевірки шляхом складання звіту, який затверджений начальником ТУ або заступником голови НБУ. Звіт склад у 2 примірниках, один із супровідним листом для банку не пізніше 10 робочих дні після перевірки.

34. Сутніть, необхідність та організація системи банківського регулювання та нагляду в Україні.

Предмет і сфера регулювання стосується специфічної галузі, так як за посередництвом банків стимулюється обмін товарами і послугами. Завдяки регулюванню передбачаються істотні ризики, проблеми банків, послаблюються наслідки кризових явищ. Регулювання акцентується на 2 сферах: 1) Контролювання явищ, що загрожують втраті довірного капіталу 2) Мінімізація некорисних для банку фін. ситуацій.

В плановій ек. в силу законів діяльність банків завчасно прогнозована, відсутність свободи операцій компенсувалася відсутністю ризику, права клієнтів регулювалися з державного рівня. Ієрархічна і централізована діяльність банків забезпечує їх стабільність.

Суть регулювання – співставити норми конкретного банку із правовими нормами → регулювання здійснюється на базі законних критеріїв, але не всі операції можна унормувати – тоді регулювання за критерієм доцільності. В ринковій економіці найбільшу зацікавленість для регулювання виявляють: 1) злиття капіталів 2) концентрація внутр. і зовн. кредитів 3) фінансова плинність капіталу.

Нормативне регулювання стосується сфери допуску на банк. Ринок. Основними заходами регулюючих органів є: 1) Антимонопольна політика 2) Обмеження зростання активів 3) Стандарти достатності капіталу 4) Директиви про недопущення конфлікту інтересів 5) страхування депозитів 6) Стандарти розкриття інформації 7) Контроль з а ліквідністю банків 8) Процедури допуску на ринок 9) географічні обмеження 10) продуктові обмеження. Для регулювання важливий аналіз ринкової концентрації (індекс Герфіндаля- Гіршмана – вказує ринкові частки учасників для оцінки монополізації ринку)

Цілі регул.: 1) Зниження сист. банк. ризику 2) Захист вкладників 3) Підвищення ефективності роботи банків 4) Досягн. політ. і соц..-ек. цілей

Глобальне завдання регулювання – досягти компромісу між стабільним та ефективним банком і забезпечення ним якісних послуг за справедливою ціною.

Функція нагляду – класична функція адміністрації, її база – обмежувальні заходи управління. Найбільш дискусійне питання – чи може один і той же інститут використ. ек. та адмін.. інструменти впливу на банки.

Необхідність нагляду пояснюють наступним: 1) банки здатні створювати гроші чи за рахунок кредитів чи за рахунок інвестицій – основа цього залучені депозити. Зміна резервів створення грошей – чітко корелює зі станом ек. 2) банки створ. Основу нац.. розрахунків 3) банки найбільші зберігачі заощаджень 4) взаємини банків і держави – історичні 5) діяльність служби нагляду позитивна, якщо підкріплена законами і правилами регулювання

Основними напрямами, за які відповідає НБУ є: 1) вивч. Та систем. Норм. Актів з питань роботи банків 2) участь у розробці, підготовці і обговоренні проектів законів і норм. Документів 3) проведення нарад, зборів, семінарів з представниками комерц. банків 4) надання консультацій і роз*ясень з питань банк. Діяльності 5)підготовка матеріалів для з*їздів і засідань Асоціац. Укр. Банків 6) інші заходи по захисту інтересів 2 рівня банк. Сист.

35. Охарактеризуйте чинну в Україні систему гарантування банківських вкладів (призначення, умови функціонування, джерела коштів для гарантування депозитів, гарантована сума та порядок відшкодування депозитів).

Основні засади страхування депозитів в Укр. закладені указом Президента від 10.09.1998 р.

Завдання СГВ: 1) сприяти мобілізації заощаджень 2) захист банків від сист. кризи 3) захист малих вкладників від ризиків. які вони неспроможні врахувати.

Найбільші проблеми гарантування вкладів пов*язані з: 1) участю держави у СГВ 2) статусом страхового фонду 3) використання коштів цього фонду 4) порядком відшкодування втрат вкладникам

Джерела формування коштів фонду: 1) початкові збори з банків-учасників у розмірі 1% від їх статутного капіталу 2) регулярні збори з банків (двічі на рік по 0,25% від суми вкладів) 3) кошти внесені НБУ (20 млн грн.) 4) доходи одержані Фондом від розміщення коштів у ОВДП 5) кредити залучені від Кабміну, НБУ,КБ 6)інші джерела

На 1.10.2011 фін. ресурси Фонду – 4,5 млрд. грн.., к-сть учасників – 170.

Об*єкт гарантування: вклади фіз. осіб в нац.. та іноз. валюті включаючи нарах %, які розміщенні на іменних рах. в банках або залучені банком у формі іменних ощадних сертифікатів. Відшкодування вкладів у іноз. валюті здійснюється у нац.. валюті. Фонд відшкодовує вклади і нарах %, але не більше ніж 150 тис. грн. на 1 вкладника.

Фонд не відшкодовує вклади: 1) членам спостережної ради, ревізійної комісії, правління банку, що ліквідується 2) працівникам аудиторських фірм, які здійснюють перевірку банку протягом 3-х останніх років 3) акціонерам банку, частка яких перевищує 10% СК 4) вкладникам банків – тимчасових учасників Фонду.

Процедура відшкодування вкладів: 1) НБУ інформує фонд про відкликання банк. ліцензії і про ліквідацію банку 2) Фонд приймає рішення про відшкодування вкладів і через ЗМІ повідомляє про порядок відшкодування 3) Фонд визначає уповноважений банк, який буде здійснювати відшк. вкладів за рах. коштів Фонду 4) ліквідатор банку протягом 20 днів з дня недоступності вкладів надає Фонду перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування вкладів і нарах % 5) Фонд відкриває в уповноваженому банку рахунок, на який перерах. суму коштів для відшкодування вкладів 6) уповноваж. банк протягом 3 міс з дня настання недоступності вкладів виплачує відшкодування вкладникам банку.