18. Принцип невідворотності кримінальної відповідальності

Принцип невідворотності кримінальної відповідальності виявляється у тому, що: 1) кожна особа, в протиправних діяннях якої є склад злочину, повинна понести кримінальну відповідальність; 2) така особа не може бути пока­рана за один і той самий злочин двічі. У цьому принципі закладені також загальна і спеціальна превенції норм кримінального права. Принцип невідворотності кримінальної відповідальності разом із принципом доцільності відповідальності відображують два основних методи правового регулювання (порядок призначення примусових заходів і можливість застосування заходів заохочення), тому вони є ядром системи принципів кримінального права. Відмовитися ні від принципу невідворотності кримінальної відповідальності, ні від принципу доцільності відповідальності не уявляється можливим, тому що це може негативно позначитися на всій системі принципів кримінального права. Це дозволяє вирішити суперечку між прихильниками принципу невідворотності кримінальної відповідальності і прихильниками принципу доцільності відповідальності й оптимально об’єднати два методи регулювання сучасних кримінальних правовідносин. 4. Принцип невідворотності кримінальної відповідальності рівною мірою діє стосовно осіб, які вчинили злочин, проте аналіз теоретичної та законодавчої бази показав, що під час застосування цього принципу до певної категорії осіб спостерігаються деякі особливості.Так, реальна можливість для реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності стосовно осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але до винесення вироку захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, з’являється тільки після їх одужання. Примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до неосудних, за своєю правовою сутністю є не примусовими заходами, а заходами безпеки, тому що примус до лікування припускає здатність до більш-менш свідомого відношення до висунутих вимог, розуміння змісту і мети примусу, обов'язку підпорядкуван

25.Порядок призначення на посаду підстави та порядок звільнення гпу

Генеральний прокурор України призначається на посаду за

згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом

України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік

інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада

України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України,

що має наслідком його відставку з посади.

{ Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами

N 502-VI ( 502-17 ) від 04.09.2008, N 2592-VI ( 2592-17 ) від

07.10.2010 }

Генеральний прокурор України звільняється з посади також у

разі:

закінчення строку, на який його призначено;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

порушення вимог щодо несумісності;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

припинення його громадянства;

подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також з

інших підстав.

{ Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2592-VI

( 2592-17 ) від 07.10.2010 }

Строк повноважень Генерального прокурора України та

підпорядкованих йому прокурорів - п'ять років.