4.4. Прогресивне значення і обмеженість вчення меркантилізму

   Меркантилізм – це й економічна концепція, і сфера економічної політики, що виникла у XVІ ст. – в епоху Великих географічних відкриттів та розвитку торгового капіталу.    Погляди меркантилістів – це ще не завершена система ідей, теорій, думок, а окремі спостереження, здогадки, висновки, вкраплені в трактати з практичними рекомендаціями на адресу государів і володарів.    Заслуга прихильників меркантилізму полягає насамперед у постановці проблеми, якою має займатися економічна наука: що таке багатство, і які його джерела? [116, с. 48]. Саме:    - вони першими поставили завдання “раціонального господарювання”;    - більшість з їхніх емпіричних висновків і рекомендацій були об'єктивно правильними і в цьому розумінні – науковими;    - вони зробили перші кроки і в пізнанні законів руху і внутрішнього механізму ринкової економіки;    - вони надавали великого значення в економічному розвитку еластичності грошової системи;    - вони започаткували теорію міжнародної торгівлі, показали прямий зв'язок зовнішньої торгівлі з внутрішнім розвитком країни;    - винайдений ними термін “політична економія” дав назву економічній науці, що залишався незаперечним аж до ХХ ст.    Обмеженість вчення меркантилістів:    - в якості сфери дослідження вибиралась лише сфера обігу, торгівля;    - виробництво розглядали лише як засіб для забезпечення припливу грошей у країну;    - не розвивали теорію трудової вартості;    - приріст і нагромадження капіталу, розуміли не як результат виробництва, а як такий, що народжений обміном, особливо зовнішньою торгівлею;    - не надавали значення залученню в національну економіку зарубіжних інвестицій;    неістотною була для них і проблема безробіття, основною причиною якого вважали “лінощі” або “розбещеність”.    Однак з точки зору сучасної економічної науки значення меркантилізму велике. Воно полягає:    - в обґрунтуванні активної державної політики, сутність якої полягає в захисті внутрішнього ринку від іноземної конкуренції (Дж. М. Кейнс називав меркантилістів своїми ідейними попередниками);    - у формуванні доктрини активного торгового балансу (позитивного сальдо зовнішньої торгівлі), яка залишається фундаментальним принципом сучасних зовнішньоторговельних відносин.