Основні аргументи прихильників роздержавлення та приватизації полягають у наступному:

• роздержавлення сприяє росту ефективності за рахунок зниження витрат виробництва, швидкої адаптації до попиту, введення раціональних методів виробництва і розширення можливостей фінансування;

• комерціалізація і безпосередня зв’язок із ринком забезпечують більш ефективний контроль;

• скорочення дотацій і оздоровлення бюджету створюють можливості більш ефективної витрати його коштів;

• демонополізація сприяє створенню гнучких мобільних виробничих структур, упровадженню нової технології;

• поділ економічних і політичних чинників призводить до росту економічної відповідальності за прийняття інвестиційних рішень.

Противники роздержавлення висувають свої аргументи:

• знижуються можливості забезпечення підприємств ресурсами;

• росте збиток, який наноситься навколишньому середовищу;

• реалізація короткострокових цілей максимізації прибутку завдає шкоди довгостроковим інтересам підприємств (“проїдання” власного капіталу);

• виникає небезпека скупки національних підприємств іноземними інвесторами;

• зростають шанси росту цін на товари і послуги, знижується забезпеченість робочими місцями.

Але оцінюючи ефективність державних підприємств, необхідно насамперед мати на увазі, що одна з головних задач, поставлених перед ними, — сприяння реалізації загальнонаціональних цілей, що зовсім не обов’язково жорстко пов’язано з принципом максимізації прибутку.

Збитковість деяких державних підприємств пов’язана з узвичаєною практикою їх використання для виконання ряду специфічних макроекономічних функцій, які вони здійснюють у загальнонаціональних інтересах, зокрема:

• забезпечення діяльності малорентабельних галузей господарства, що традиційно не представляють для приватного капіталу інтересу, але розвиток яких визначає загальні умови відтворення (це відноситься насамперед до галузей економічної інфраструктури — енергетика, транспорт, зв’язок);

• “оздоровлення” старих галузей (чорної металургії, суднобудування тощо).

• допомога життєво важливим галузям економіки з метою забезпечення економічної життєздатності і розгортання науково-технічного прогресу, зміцнення на цій основі престижу і позицій країни у світовому господарстві (до числа таких галузей відносять науко- і капіталоємкі — авіакосмічну, атомну, автомобілебудівну, електронну, нафтопереробну тощо);

• проведення регіональної політики шляхом будівництва промислових підприємств і створення робочих місць, перепідготовки кадрів для згладжування існуючих соціально-економічних розходжень;

• охорона навколишнього середовища на базі впровадження безвідхідних і екологічно чистих технологій у сферах виробництва, що потенційно представляють небезпеку в екологічному відношенні, зокрема у видобувній промисловості, в енергетиці.

Приватизації не підлягає значна частина державної власності. Вона включає: майно органів державної влади, управління, Збройних Сил; золотий і валютний фонди; державні матеріальні резерви; комплекси з виготовлення цінних паперів і грошових знаків; засоби урядового, фельд’єгерського та спеціального зв’язку; об’єкти державної метеорологічної служби; національні культурні та історичні цінності; об’єкти освіти, науки, культури, що фінансуються з бюджету (ті, що належать підприємствам, можуть приватизуватися за умови збереження освітянського призначення); майнові комплекси підприємств з виготовлення зброї, наркотиків та радіоактивних речовин; атомні електростанції тощо.

Перегляд господарської концепції державного сектора, курс на роздержавлення повинен призвести не до скасування особливих функцій державного сектора, а до надання останньому більшої ефективності і динамічності, переносу уваги на фінансові результати його роботи.

Крім усього іншого, роздержавлення і приватизація ведуть до змін у механізмі фінансування діяльності підприємств. Якщо державні підприємства черпають ресурси з державних банків, позик, податкових надходжень, то після роздержавлення вони переходять на інші джерела фінансування — активи приватних банків, прямі інвестиції через фондові біржі приватними особами або установами (пенсійні фонди або страхові компанії), а також кошти закордонних інвесторів. Якщо державна компанія може у випадку фінансових утруднень звернутися по допомогу в міністерство фінансів, то після роздержавлення ця можливість зникає.

5. СНЗ=((1220*7)+(780*6))/(1220+780)=13220/2000=6,61 грн

Інд затрати1=7*3=21 грн;Інд затрати2=6*3=18 грн;СНЗ*3=6,61*3=19,83 грн;1=(21-19,83)*1220=1427,4;2=(18-19,83)*780= - 1427,4

Індивідуальні затрати – це витрати конкретного підприємства на виробництво конкретного виду продукції.Вартість товару – втілені в товарі затрати робочої сили (життєвої енергії людини), необхідні для його виробництва.Ціна товару – грошовий вираз вартості товару.

Білет№9

1. Бфакт=Безротітні/працездатне населення*100%Бфакт=8/68*100%=11,8%;Працездатне населення – особи , що мають самостійний доход , включаючи зайнятих і шукаючу роботу.Безробіття – соціально – економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята в сфері економіки

3. Банк. Прибуток=(200*0,16)-160*0,14)-10= - 0,4 тис грн. (збиток)

Норма б%=-0,4/46*100%=-0,86%;Норма прибутку – це відношення додаткової вартості до всього авансованого капіталу, виражене в процентах.

5.С+V=90, C/V=4/1 m’=200%;Kав=C+90V;W=360c+90v+270m=720;p’=270/360+90*100%=60%;W=720c+90v+180m=990;p’=180/810*100%=22,2% зменшиться на 37,8%

Вартість товару – втілені в товарі затрати робочої сили (життєвої енергії людини), необхідні для його виробництва.Постійний капітал – частина капіталу у вигляді засобів виробництва (виробничі будівлі, споруди, обладнання, сировина, паливо, допоміжні матеріали), яка у процесі виробництва, на відміну від змінного капіталу, не змінює величини своєї вартості.Змінний капітал – частина капіталу, яка авансується на купівлю робочої сили, і у процесі виробництва змінює величину своєї вартості.

Білет№10

1.За формулою Фішера:Р2=M2*V2/Q2=80*92/102=72,15%Зменш на 27,85%.

Ціна —кількість грошей,які покупець згоден заплатити продавцю за товар,і за які продавець згоден продати.

2.Кав=40С+20V;W=40C+20+40m=100-величина вартості;ДРЧ(додат роб час)/НРЧ(норм роб час)= m/ V;ДРЧ-2х;НРЧ=х.2х/х;х+2х=8;3х=8;х=2,6год-для покриття витрат.ДРЧ=5,2год(2,6*2)

Постійний капітал—частина капіталу, у вигляді засобів вир-ва,яка у процессі вир-ва,на відміну від змінного капіталу, не змінює величини своєї вартості.

Додатковий робочий час—частина робочого часу,протягом якого створюється додатковий продукт у сфері матер виробництва.

Необхідний робочий час—частина робочого дня,протягом якої створюються матеріал блага,необхідні для відтворення робочої сили,утримання і всебічного розвитку самого працівника та його сім’ї.

3.С/ V=319:30; С=80+60+39+80+18+12=319; =25+5=30;Основ=80+60+39+80=259;обор=30+25+18+5+12=90;Кав=319С+30 V.Змінний капітал змінює свою величину,створюючи m’а постійний(засоби вир-ва)не змінює своєї величини.основний(засоби праці) і оборотн(предмети і раб сила) в осн їх розділяється на:різноманітн характер їх вир-ва,спожив,використ;2)різноман характ перенесення вартості на готовий продукт;3)хар.обігу вартості.

Зарплата-винагорода,обчислена,як правило,у грошовому виразі,яку власник або уповноважений їм орган виплачує працівникові за виконану ним роботу

Основний капітал—частина продуктивного капіталу,яка цілком і багаторазово бере участь у вир-ві товару,переносить свою вартість на новий продукт частинами(у міру зношення).

Оборотний капітал—частина продуктивного капіталу,який робить повний оборот протягом 1 циклу,і його вартість цілком входить у вартість готового продукту і повертається власнику у грошовій формі.

Постійн кап—част капіталу у вигляді засобів вир-ва ,яка у процесі вир-ва на відміну від змінного капіталу не змінює величини своєї вартості.

Змінн кап—част капіталу,яка авансується на купівлю роб сили і у процесі вир-ва змінює величину своєї вартості.