Західно-європейска філософія середньовіччя.
Зміни в світогляді під переходу від європейського середньовіччя.
Вихідні ідеї середньовічної патристики.
Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.
1. Філософія середньовіччя утворились в суспільстві з однозначною орієнтацією на духовні абсолюти, з суцільним пануванням релігій зайняла своє специфічне місце в європейському духовному житті того часу: вона обслуговувала богослов'я.
Абсолют – це основна характеристика Бога в середньовічному його осмисленні, яка передбачає доведення позитивних якостей бога до гранично-можливого стану повноти та досконалості.
Поява християнства добре вписувалась в загальний духовний настрій епохи, досить швидко поширилось в імперії, т. к. християнство не просто визнала автономію людського духу, а й дало своє пояснення: в людській душі є частка божественно, тобто абсолютного духу.
Поява та утвердження християнства призвели до радикально-духовної революції в розвитку європейських цивілізацій.
Основні світоглядні орієнтири під час переходу від античності до середньовіччя, змінюється на протилежне. Людина середньовіччя зосереджується на внутрішньому духовному.
Трацендентність (з лат. За межами зовнішнього) – це характеристика Бога в християнському світобаченні, як такого, який принципово несумісний з реалами світу, це позамежність , позасвітність Бога.
2. Вихідні ідеї середньовічної патристики.
Вихідним джерелом середньовічного світобачення була Біблія.
Тексти Біблії мають символічний образно-нривчивий характер, і тому потребують певних тлумачень. Перші ведення християнської догматики в контекст життя здійснювали апостоли, але найбільш розгалужено та реалізовано здійснили це історичне завдання представники християнської патристики.
На ранньому етапі свого розвитку ІІ-ІѴ ст. патристика набула характеру апологетики (пер. – захист)
Перші християнські мислителі звертались до влади та широкого запалу з посланням на захист християн.
Апологетика поділялась на 2-а напрями в питанні ставлення до попередньої античної мудрості: позитивний та негативний.
Найбільш завершеною ідея патристики надав Августин Блаженний – 354-430 р.
Розуміння Августином Бога як основи світу:
Бог – це сукупність всіх можливих досконалостей
Бог є вічним та завершеним буттям
Бог творить світ з нічого і його могутність необмежена
Августин займався вивченням проблеми людської свідомості, та вважав, що в людині існує «внутрішня людина» чи душа якої входять пам'ять, воля, розуміння.
Християнська патристика вперше докладно розробила основні ідейні засади нового християнського світобачення, викор. для цього досягнення античної філософії. Формула зв’язку християнства з філософією: філософія є служниця теології.
3. В ІΧ-Χ ст. в Європі сформував основи середньовічного суспільства, склалась система вассанітету, християнська релігія пронизувала собою та регламентувала всі сфери і сторони людського життя, та сформувались провідні напрями середньовічної філософії, містика та схоластика.
Відмінність між схоластикою та містикою полягала в різному ставленні до можливості людського розуму в питаннях богопізнання.
Схоластика вважала, що за допомогою розуму можна наблизитись до межі споглядання сяйва божої слави. Найкращій засіб діяльності розуму – логіка. Містика вважала що розум та роздумування ведуть лише до гріха та до відходу від віри, шлях до бога лежить через почуття, любов до бога та самозречення.
Фома Аквінський 1225-1274 р. – його творчість оцінюється як вершина в розвитку схоластики, він був засновником Томізму. Спираючись на вчення Аристотеля, Фома Аквінський створив всеохопну філософську теологічну концепцію, яка ввібрала в себе майже всю проблематику теології та піднесла її на новий рівень розв’язання.
Поділяв всі знання і науки на: теологія об'явлення; природна теологія; філософія.
1879 р. вчення Фоми Аквінського було проголошено філософською доктриною католицької церкви під назвою неотомізм.