27.Конституційний процес в Україні.

Конституційний процес - це процедура, порядок, встановлений законодавством щодо розробки, прийняття та внесення змін до конституції Новітній конституційний процес в Україні включає чотири етапи: І етап – (16 липня 1990 р. – 8 червня 1995 р.) – була прийнята Декларація про державний суверенітет України, прийнята Концепція Конституції України, розпочато підготовку проекту нової Конституції України, створено Конституційну комісію (59 осіб), розроблено перший (1992) та другий (1993) проекти Конституції України, конституційна криза (1993-1995 рр.), відновлення конституційного процесу, затвердження нового складу Конституційної комісії (40 осіб), підписання Конституційного Договору (1995). ІІ етап – (8 червня 1995 р. – 28 червня 1996 р.) – розробка та прийняття КУ. ІІІ етап – (28 червня 1996 р. – 8 грудня 2004 р.) – реалізація положень Основного Закону в нових законах та підзаконних нормативних актах України, початок конституційної реформи, проекти внесення змін до Конституції України, всеукраїнський референдум 2000 р., прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (2004 р.) та утворення парламентсько-президентської форми правління. ІV етап – (2004 р. – донині) – конституційна та парламентська криза 2007 р., актуалізація питання про вдосконалення Конституції України, рішення Конституційного Суду України про відміну конституційної реформи 2004 р. (2010), ініціатива створення Конституційної асамблеї щодо розробки змін до конституції (2011).

28.Поняття і роль закону в системі джерел конституційного права України. Закон у широкому розумінні – це встановлені державою загальнообов’язкові правила. У власне юридичному значенні закон – це нормативно-правовий акт, прийнятий представницьким органом законодавчої влади чи шляхом безпосереднього волевиявлення народу (референдумом), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу в системі законодавства України. Конституційні закони (КЗ) – особливі нормативно-правові акти в системі українського законодавства, які за своїм політико-правовим змістом, предметом правового регулювання та юридичною силою займають після Конституції особливе місце, органічно розвивають, продовжують її. Таким законам належить надзвичайно важлива роль у забезпеченні конституційного регулювання суспільних відносин. Вони є своєрідними супутниками Конституції і входять в систему конституційного законодавства. Їх спорідненість з Основним Законом полягає насамперед у тому, що в Конституції є безпосередня вказівка на необхідність видати той чи інший закон, який має розвивати ту чи іншу статтю. Таких законів досить багато. До конституційних, або органічних законів відносяться також закони про органи державної влади – законодавчої, виконавчої і судової про статус Президента України; про політичні партії; територіальний устрій України; про місцеве самоврядування; власність; міжнародні договори; зовнішньоекономічну діяльність.