10.Загальні, основні та початкові інститути конституційного права

Конституційно- правовий інститут – це відносно самостійний відокремлений комплекс конституційно-правових норм, що регулюють в межах галузі конституційного права певну сферу або сферу або групу однорідних суспільних відносин.

Загальні – мають комплексний характер і складають значні масиви правових норм, які регулюють великі сфери (або кілька сфер) суспільних відносин. Наприклад - основи правового статусу людини і громадянина; загальних засад конституційного ладу України; прямого волевиявлення (вибори, референдум); конституційної системи органів державної влади; територіального устрою України; конституційно-правових основ місцевого самоврядування

Головні – об`єднують правові норми, що регулюють певні групи однорідних суспільних відносин, виступають структурними підрозділами загальних інститутів, характеризуються вужчою предметною і функціональною спеціалізацією. Наприклад, головні інститути: - громадянства України, принципів правового статусу людини і громадянина, основних прав, свобод і обов`язків людини і громадянина; гарантій основних прав і свобод; правового статусу іноземців в Україні; політичного притулку

Початкові – які в межах головних інститутів об`єднують кілька правових норм, що регулюють окрему групу суспільних відносин. Наприклад інститут втрати громадянства України

11.Сутність і зміст конституційно-правової норми

Конституційно-правові норми - це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права. Їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Як важливий засіб соціальної орієнтації особи вони встановлюються чи санкціонуються державою; мають державно-владний характер, є формально визначеними загальнообов’язковими правилами поведінки; закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двосторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, але й обов’язки учасників правовідносин; передбачають наявність особливого механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та правові чинники; визначають можливість багатоваріантної поведінки; мають ситуаційний характер; є цілеспрямованими і гарантованими.

- домінуюче становище і безпосередній вплив на правові норми інших галузей - найвища юридична сила- досить висока стабільність - підвищений рівень охорони з боку держави - прямий характер дії

- установчий характер - особливий механізм реалізації

- специфіка структури

12. Види конституційно-правових норм.

Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. За змістом:норми, які визначають основні засади конституційного ладу України. норми, які закріплюють основні конституційні права і свободи людини. норми, які закріплюють народне волевиявлення (вибори, референдуми). норми, закріплюють організацію державної влади (законодавча, виконавча, судова) норми, що закріплюють територіальний устрій. За юридичною силою: норми, що містяться в Конституції законах України; указах Президента, постановах Кабінету Міністрів, актах органів місцевого самоврядування

За територією дії на всю територію країни, на територію АРК, на територію аміністративно-територіальної одиниці За призначенням у механізмі правового регулювання : матеріальні процесуальні За розподілом функцій:

регулятивні:

1. зобов’язуючі

2. забороняючі

3. уповноважуючі

охоронні

За мірою визначеності:

абсолютно визначні -імперативні

відносно визначенні- диспозитивні

За сферами дії:

загальні

локальні

За тривалістю:

постійні

тимчасові

виключні

За органами видання: Верховна Рада України Президент місцеві ради

Установчі – закріплюють основи конституційного ладу, права, основоположні ідеї тощо.

Забезпечувальні – містять гарантії здійснення прав і обов’язків.

Декларативні – визначають завдання правового регулювання окремих суспільних відносин

Дефінітивні – визначають конституційні (юридичні) категорії

Колізійні – призначені для усунення суперечностей між правовими приписами.

Оперативні – визначають дату вступу і дію нормативно правового акту