54. Контрольна функція парламенту

термин «парламентский контроль» начал входить в обиход государственно-правовой теории и практики государственного строительства одновременно со становлением парламентаризма. Специфика парламентского контроля и его место в системе государственного контроля обусловлены правовой природой парламента как высшего законодательного и представительного органа, а также его местом в системе органов государственной власти конкретного государства. Р.В. Енгибарян определяет парламент современного демократического государства как общегосударственный представительный орган, главная функция которого в системе разделения властей заключается в осуществлении законодательной власти, которая включает также и верховное распоряжение государственным бюджетом, т.е. принятие соответствующего закона и контроль за его исполнением. Парламент также осуществляет и контроль за деятельностью органов исполнительной власти, особенности данного контроля обусловлены формой правления. Н.С. Крылова указывает, что конституционный статус парламента как высшего органа законодательной власти обусловлен многими факторами. В их числе – особенности исторического развития политических институтов страны, ее конституционного строя, провозглашаемые в конституциях принципы, партийная система, политические условия и др. Основные законы современных демократических государств, закрепляя статус парламента, создают конституционно-правовые предпосылки для функционирования парламентской системы. Реальная политическая и социальная обстановка, в которой происходит функционирование представительных институтов, оказывает существенное влияние на их деятельность, в том числе и на особенности осуществления парламентского контроля

55. Об’єкти парламентського контролю

Органи виконавчої влади, підприємства, організації, установи

56. Поняття «парламент без парламентаризму

Парламент і парламентаризм - невід'ємний атрибут демократичної і правової держави, показник розвитку громадянського суспільства. Парламент (від лат. «parlare» - говорити) - «загальнонаціональна представницька установа держави, що здійснює законодавчі функції; виборний вищий законодавчий орган» [6, с. 464]. Парламентаризм - це система взаємодії суспільства і держави, в якій почесне місце належить парламенту. Ці два поняття тісно пов'язані між собою і взаємозумовлені, але не тотожні. Парламент може функціонувати і без парламентаризму, про що свідчить історичний досвід. Але парламентаризму поза парламентом бути не може. Наявність парламентаризму в тій чи іншій країні зумовлюється і визначається саме наявністю сильного, конструктивного, дієвого, авторитетного парламенту, який наділений традиційними прерогативами і повнокровно реалізує їх у своїй практичній діяльності. Це забезпечує провідне місце загальнонаціонального представницького органу в механізмі державного керівництва країною. Водночас парламентаризм - це не лише парламент, це цілісна система державного управління. Тому, наголошуючи на ролі парламенту як центрального елементу цієї системи, не потрібно забувати про те, що розвиток парламентаризму в Україні та державах Центральної і Східної Європи залежить не лише від парламентів, а й від інших державних органів. Це справа також і суспільства загалом.

Парламентаризм тією чи іншою мірою приналежний кожній сучасній державі. Проте міра парламентаризму найбільшим чином залежить від форми державного правління тієї чи іншої держави. Парламентаризм як принцип має значно більше поширення в країнах із парламентською формою правління, ніж в країнах зі змішаною чи президентською формами. Водночас, якщо взяти до уваги, що однією з важливих характеристик парламентаризму є принцип відповідальності уряду перед парламентом, то і в умовах як парламентсько - президентської, так і президентсько - парламентської республіки (наприклад, сучасної Франції) парламентаризм зберігається в достатньо великому обсязі