Кількісна та якісна характеристика злочинності.

Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних і кількісних критеріїв, основними з який є такі:

рівень, структура та динаміка.

Рівень злочинності — це її кількісна характеристика, яку вимірюють в абсолютних величинах сумою вчине­них злочинів і осіб, що їх вчинили, за певний проміжок часу на певній території.

Виходячи з того, що на будь-якій визначеній тери­торії проживає різна кількість людей, з метою їх зістав­лення застосовують коефіцієнти.

При цьому використовують два види основних коефі­цієнтів.

По-перше, коефіцієнт розраховують на все на­селення певного регіону, враховуючи неповнолітніх:

R1 =(З : Н )× Е, де

З — кількість зареєстрованих злочинів на певній те­риторії за визначений період часу;

Н — число жителів, які проживають на цій території;

Е — визначене число жителів (єдина розрахункова база - 1000, 10000, 100000), відповідно до якого прово­дять розрахунок.

По-друге, коефіцієнт злочинності, розрахований на населення за віком (старші 14 років, тобто особи, які досягли мінімального віку кримінальної відпові­дальності).

R2=( О : Нстарші 14) х Е, де

О — кількість осіб, виявлених за вчинення злочинів;

Нстарші 14 — кількість жителів, які проживають на пев­ній території у віці від 14 і старші.

Перший коефіцієнт показує інтенсивність злочиннос­ті та як населення страждає від неї, другий є показни­ком кримінальної активності населення.

Ці коефіцієнти розраховують не тільки щодо злочинності в цілому, а й щодо кожного окремого виду злочинності, що входить до ЇЇ структури.

Крім того, зазначені коефіцієнти може бути застосовано для виявлення або порівняння кримі­нальної активності різних категорій населення (чолові­ків, жінок, молоді, рецидивістів тощо).

Оцінюючи рівень злочинності, необхідно врахову­вати можливий рівень латентної злочинності, тобто тієї, що її не відображено в офіційних статистичних звітах.

Латентну злочинність поділяють на два види:

• сховану

• приховувану

Першу не виявлено правоохоронними ор­ганами в силу специфіки злочинів і ставлення до них потерпілих або з інших причин.

Друга не дістає відоб­раження в статистичних звітах унаслідок неправомір­них дій правоохоронних органів.

За механізмом реєстрації злочинів розрізняють три види латентності.

Природна латентність - злочини не реєструють, бо їх не виявлено правоохоронними органами.

Змішана латентність («пограничні ситуації») — злочини не реєструють через неусвідомлення самим потерпілим факту вчинення злочину щодо нього (наприклад шахрайство).

Штучна латентність складається із злочинів, які вияв­ляють і правильно оцінюють співробітники правоохорон­них органів, але свідомо не реєструють з різних причин.

Факторами, що зумовлюють латентність злочин­ності, є:

— небажання розголосу з боку потерпілого;

• малозначущість заподіяних злочином збитків;

• відсутність часу в потерпілого;

• невпевненість у реальності покарання злочинця;

• особливі взаємини потерпілого, свідків зі злочинцем;

• страх щодо погроз з боку злочинця;

• дефекти правосвідомості;

• зв'язок потерпілого зі злочинцем.

Офіційна кримінально-правова статистика веде об­лік рівня злочинності за такими показниками:

• кількість заяв і звернень потерпілих про злочини;

• кількість порушених кримінальних справ;

• число виявлених осіб, які вчинили злочини;

• кількість кримінальних справ, розглянутих у суді, та прийняті по ним рішення;

• число засуджених осіб, винних у злочинах згідно з вироком, що набрав законної сили.

Структура злочинності визначається співвідно­шенням у злочинності видів (груп) злочинів, які класи­фікують за кримінально-правовими або кримінологіч­ними підставами.

Показники структури дають якісно-кількісну характеристику суспільної небезпеки злочин­ності, її особливостей, істотних для організації профі­лактики і диференціації практики застосування кримі­нально-правових заходів.

Науковці визначають такі основні показники структури злочинності:

- співвідношення видів злочинів за їх класифіка­цією, згідно з особливою частиною Кримінального ко­дексу України;

• питома вага найбільш поширених злочинів;

• співвідношення видів злочинів за домінуючою мо­тиваційною спрямованістю (насильницькі, корисливі,корисливо-насильницькі та необережні);

• питома вага злочинності неповнолітніх;

• питома вага групової злочинності, а всередині її —організованої;

• питома вага рецидиву;

• «географія» злочинності, тобто розподіл її за регіо­нами і типами населених пунктів;

• питома вага злочинів, пов'язаних із незаконним обігом зброї;

• питома вага злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків;

• «вуличні злочини»;

• Транснаціональні злочини.

Динаміка злочинності — показник, який відображає зміну її рівня і структури протягом того чи іншого тим­ часового періоду (рік, три, п'ять, десять років тощо).

Характеристика злочинності як негативного соціально-правового явища була б неповною без розгляду її наслідків, основним критерієм, яких є «ціна злочиннос­ті», що складається із:

• кримінально-правових наслідків злочинів, які є в багатьох випадках обов'язковим елементом складу остан­ніх (матеріальна, моральна, фізична шкода конкретним громадянам);

• шкода, яка заподіюється злочинами за межами їх складу (прямі та непрямі наслідки);

• соціальна реакція на злочинність, боротьба з нею (витрати на утримання правоохоронних органів, роз­роблення законодавства та заходів боротьби зі злочин­ністю тощо).

29