НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ
Кафедра кримінального права і процесу
ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ
З курсу кримінології
по темі №1
«Поняття, предмет, історія, методи кримінологічної науки»
Лекції 4 год
Практичні 4 год
Самостійна робота
Підготував:
Завідувач кафедри
кримінального права і процесу
д.ю.н., доцент
Гумін О.М.
Львів 2011
Тема №1 «Поняття, предмет, історія, методи кримінологічної науки»
План
Поняття, предмет, функції, мета, завдання і система кримінології. Історія розвитку кримінології як науки в Україні.
Методи кримінологічного дослідження.
Характеристика злочинності.
Література:
Джужа 0. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник - Київ:Атіка, 2001 .-368с.
Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти /1. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За редакцією І. М. Даньшина. — Харків: Право, 1999 - 232с.
Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. та ін. Кримінологія; Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи.- К.: Атіка, 2003.- 400 с.
Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник К 82 для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] /1. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с.
КРИМІНОЛОГІЯ. За загальною редакцією О. М. Джужи доктора юридичних наук, професора, Київ Юрінком Інтер, 2002.
Кримінологія: Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Ва-К82 Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пшеничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Прецедент, 2004. - 208 с.
Кримінологія: Підручник / За заг. ред. Л. С. Сміяна, Ю. В. Нікітіна. — К.: Національна академія управління, 2010. — 496 с.
Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина І — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.
Вступ
У країні майже 100 років тому започатковані кримінологічні дослідження.
Десятки років викладається курс кримінології в українських вищих навчальних закладах, розвивається кримінологічна наука.
У часи її відродження в СРСР у 60-х роках XX ст. саме українські кримінологи П. П. Михайленко та Й. А. Гельфанд опублікували одну з перших монографій на кримінологічну тематику (1964), ще до того, як ЦК КПРС своєю постановою «санкціонував» можливість кримінологічних досліджень, викладання у вищих навчальних закладах курсу кримінології, видання підручників з цієї дисципліни.
Нині кримінологічні дослідження проводять фахівці понад 20 наукових установ та навчальних закладів України.
За неповними даними, понад 230 з них мають науковий ступінь з кримінології, у тому числі майже півтора десятка є докторами наук.
Головною метою викладання курсу кримінології є:
потреба висвітлити саме сучасний стан української кримінологічної думки;
дати об'єктивну наукову оцінку сучасній кримінологічній ситуації в країні, що складалася у період докорінних соціально-економічних та політичних трансформацій, яких потребувало українське суспільство в часи переходу від тоталітарного режиму до демократичного цивілізованого устрою з ринковою економікою, соціальне орієнтованою правовою державою, що проголошена у Конституції 1996 р.
Потреба в такій кримінологічній оцінці особливо актуалізувалася тим, що:
через істотні викривлення та гальмування необхідних перетворень країна отримала переважно тіньову, напівкриміналізовану економіку;
її анти-суспільну, недемократичну, кланово-олігархічну модель з елементами авторитаризму;
а розвиток підприємництва, малого та середнього бізнесу, іноземних інвестицій фактично був паралізований.
Згадані процеси та їх результати викликали гострі суперечності та кризові явища у соціальній сфері, кричущі диспропорції між багатомільйонними прибутками менш ніж 0,5 % населення та зубожінням переважної його маси.
Хронічні матеріальні нестатки, обмеження освітніх можливостей, культурного розвитку призвели до втрати життєвої перспективи, особливо значною частиною молоді.
Лицемірство і фальш, імітація суспільної довіри і лояльності, що стали неписаною нормою поведінки на всіх рівнях влади, мали своїм наслідком тотальне падіння суспільної моралі, правовий нігілізм, моральну та духовну деградацію, депресію серед більшості прошарків населення та на їх ґрунті — поширення алкоголізму, наркоманії, сексуальних збочень, СНІДу.
Пошук засобів виживання, задоволення у будь-який спосіб нагальних потреб привели значну масу населення, передусім молоді, до нехтування правом і законом, протиправної поведінки та злочинних проявів.
Питання №1. Поняття, предмет, функції, мета, завдання і система кримінології. Історія розвитку кримінології як науки в Україні.
Для будь-якого суспільства, включаючи сучасне українське суспільство, однією з найбільш актуальних і гострих є проблема злочинності, суспільної протидії їй.
Оскільки злочинність — це:
безперечно суспільне небажаний;
соціальне неприйнятний;
антисуспільний феномен, що суперечить інтересам суспільства;
проблема полягає у пошуку, визначенні і застосуванні засобів запобігання та протидії йому, скорочення суспільної шкоди від нього.
Вирішення цих проблемних завдань забезпечується у двох напрямах:
- Перший — це практична діяльність державних органів, передусім правоохоронних та судових, щодо запобігання та протидії злочинності і її проявам.
У широкому розумінні — це завдання всього суспільства.
Водночас це й спеціальна правоохоронна діяльність стосовно викриття та розслідування злочинних проявів, притягнення до кримінальної відповідальності осіб, обвинувачених у їх вчиненні, визначення вини останніх та застосування судом до них передбаченого кримінальним законом покарання за вчинені злочини, а після цього їх утримання в установах виконання покарання, забезпечення перевиховання та ресоціалізації.
Через цю діяльність забезпечується загальна превенція злочинності, виконання запобіжної функції покарання.
Другий напрям — це наукове забезпечення вирішення згаданих практичних проблем.
Воно потребує, насамперед, теоретичного осмислення та наукового обґрунтування методологічних засад діяльності щодо запобігання та протидії злочинності.
Останнє ж вимагає визначення:
1) природи злочинності;
2) її походження та детермінації;
3) з'ясування причин і умов вчинення злочинів;
4) місця і ролі у цьому механізмі особи того, хто вчинив злочин, або, як прийнято називати, особи злочинця;
5) теоретичних основ системи запобігання та протидії злочинності, передусім усунення або скорочення дії її детермінантів.
Перед наукою стоїть також завдання опрацювати та надати рекомендації щодо удосконалення відповідної практичної діяльності.
Завдання наукового забезпечення вирішення проблем запобігання та протидії злочинності реалізується комплексом наук, насамперед наук кримінально-правового циклу.
Термін «кримінологія» складається з двох слів: латинського сrітеп (злочин) та грецького Іо§05 (вчення, поняття) і буквально перекладається як «вчення про злочин».
Цей термін у науковій термінології вперше був використаний італійським вченим Рафа-елом Гарофало, який у 1885 р. опублікував книгу «Кримінологія».
Нині до наукової сфери кримінології належить:
розробка загальних проблем протидії злочинності, що включає багатосторонній аналіз походження та природи останньої;
причин і умов її існування та відтворення;
поглиблене вивчення особи людей, які вчиняють злочини — «особи злочинця»;
обґрунтування та визначення, у тому числі на прикладному (рекомендаційному) рівні, напрямів, заходів та засобів запобігання злочинності, її окремих видів та конкретних злочинів.
Залежно від основного предмета вивчення всі науки поділяються на:
а) суспільні;
б) природничі;
в) технічні.
Різновидом суспільних наук є юридичні науки.
Кримінологія, основним предметом вивчення якої є суспільний феномен злочинності, належить до суспільних наук.
А те, що у поясненні природи злочинних проявів особи вона використовує знання з деяких природничих наук, не виводить її за межі суспільних наук в якусь «комплексну» сферу.
Це є також аргументом того, що кримінологія не обмежується вивченням питань, які регулюються правом, і не дає змоги повною мірою вважати її правовою, і навіть юридичною.
Кримінологію слід вважати самостійною суспільною наукою, яка знаходиться на стику юридичних, економічних, політичних, соціологічних, психологічних і, частково, природничих наук, використовуючи крім безпосередньо кримінологічних, тобто здобутих шляхом кримінологічних досліджень, знання зі згаданих наук.
Отже, кримінологія є самостійною теоретико-прикладною суспільною наукою про злочинність, а ще ширше — про її природу, сутність, закономірності виникнення, суспільного прояву та запобігання.
Наведене поняття визначає кримінологію як науку.
Крім того, вона є навчальною дисципліною, що містить комплекс кримінологічних знань, якими повинен володіти фахівець, що здобуває освіту певного профілю.
Останній визначається причетністю до виконання завдань кримінології, зокрема до теоретичного обґрунтування діяльності щодо запобігання та протидії злочинності.
Зрозуміло, що таку діяльність можливо предметне здійснювати лише за наявності знань щодо її предмета.
Останній становить насамперед злочинність, спеціальні знання стосовно якої дає кримінологія.
Отже, кримінологія визначається як навчальна дисципліна, що охоплює комплекс кримінологічних знань щодо злочинності, закономірностей її виникнення, функціонування та запобігання їй.
Предмет кримінологічної науки.
Основним предметом кримінології є злочинність.
До елементів предмета кримінології, що органічно пов'язані зі злочинністю, належать:
злочини як її діяльнісні прояви;
особа злочинця;
детермінація злочинності та злочинних проявів;
запобігання дії цих детермінантів;
запобігання злочинності загалом.
До елементів кримінології, що дають можливість глибше вивчити сутність її основного предмета, слід віднести:
методологію кримінології;
організаційні та методичні засади кримінологічного дослідження;
кримінологічну інформацію;
історію кримінології як джерело здобуття кримінологічних знань.
Межі предмета науки не є сталими.
Вони змінюються відповідно до того, як розвивається наука, які нові можливості відкриває її розвиток стосовно тих суспільних функцій і завдань, які постають перед нею з урахуванням ступеня ЇЇ розвитку.
Предмет науки, зокрема кримінології, визначається її метою, функціями, які вона має виконувати.