20. Джерела римського права.

Джерелами римського права були «Закони ХІІ таблиць», постанови народних зборів, постанови сенату, едикти преторів, консультації юористів, а з І ст. н.е. –розпорядження імператорів.

21.Кодифікація римського права. Римське право класичного періоду.

У VІ ст. у Східній Римській імперії (Візантії) імператором Юстиніаном було проведено кодифікацію. Результатом кодифікації було створення «Зводу римського цивільного права». «Звід» включав не тільки імператорське законодавство, але й найважливіші конструктивні елементи праць відомих римських вчених-правників.

Усі закони, які не було введені до Кодексу Юстиніана, автоматично втрачали чинність Він супроводжувався зводом спеціальних правничих текстів- Дігест(грец. мовою Пандект).

«Звід римського цивільного права» ще до Дігест було доповнено підручником Гая «Інституції».

Значення «Зводу римського цивільного права», до якого входили Дігести, Кодекс та інституції, полягає в тому що він відігравав роль основного джерела для відродження римського права в середньовічній Європі, створив умови для реконструювання самого метода формування римського права.

Головною рушійною силою розвитку права в класичний період були праці правників – попри те, перебували вони на службі в імператора чи ні, – у вигляді коментарів до едикту або звичаєвого права і зводів висновків з приводу реальних чи гіпотетичних справ. Класичні правники запровадили в римське право різноманітні термінологічні тонкощі, а до того ж зробили його занадто розгалуженим, і в середині ІІ століття юрист Гай, нікому не відомий учитель права, розробив для своїх учнів «інституціональну» систему. За системою Гая право було поділено на три розділи, що стосувалися відповідно осіб, речей та дій.

• Категорія осіб пов’язувалася з нормами, які регулювали різні види відносин, розглядуваних у трьох аспектах: свободи (вільні громадяни і раби), громадянства (громадяни та іноземці) і становища в сім’ї (незалежні члени родини і ті, хто підвладен іншому).

• Категорія речей прийняла на себе головний удар у цій класифікації. Вона включала що завгодно, якщо воно мало вартість у грошовому виразі. Гай визнавав і матеріальні, і нематеріальні речі. До останньої категорії він зараховував, по-перше, боргові зобов’язання у вигляді майна в руках кредитора, які були наслідками або угод, або порушень закону (цивільні правопорушення), по-друге, групи речей, які переходять повністю від однієї особи до іншої, такі як спадок померлого, що потрапляє до рук спадкоємців як певна цілісність.

• До третьої категорії належали способи діяльності та визначені різновиди діяльності. Хоча ця схема не мала значного безпосереднього впливу, її залюбки сприйняли як структуру системи приватного права загалом, тож її вплив можна помітити й у сучасних кодексах цивільного права.

Класичний період римського права увінчався в ІІІ столітті появою величезних узагальнювальних коментарів Павла та Ульпіана, які тривалий час обіймали найвищі в імперії посади преторіанських префектів. Опісля того занепад стабільного управління унеможливив розвиток права.