Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпорі дял печати.DOC
Скачиваний:
0
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
324.1 Кб
Скачать

1 Визначення філософії: історичні форми і сучасність

Філосо́фія  «любов до мудрості»— особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу.Історичні форми

Міфологічний світогляд. Історично міфологія передує релігії та філософії. Вона є лоном, у якому вони формувалися. Міфологія є світоглядом нерозвинутого класового суспільства. Суб'єктом-носієм міфу є рід або інша спільнота, з якої ще не виокремилась особа. Міфологія є цілісною формою свідомості. В ній органічно поєднані зародки релігії, філософії, моралі, права, естетичних канонів і навіть науки. Міфологія не знала того що існує поза реальним світом, тобто поза простором і часом, тобто Бога. Її боги хоча й відрізняються від людей, але тільки за ступенем могутності, розуму, а не за суттю, своєю природою.

Релігія – форма світогляду, в якій освоєння світу здійснюється через його подвоєння на земний (природний) і потойбічний (надприродний, небесний).

Сучасні форми:-Позитивізм Філософія як теорія світогляду постійно взаємодіє з наукою. Конкретні науки активно впливають на філософію, а в певні періоди розвитку наукового пізнання змушують філософію формувати філософські концепції, що знаходяться під значним впливом окремих галузей знання. У середині XIX ст., після розпаду гегелівської філософії, в Європі виникає безліч філософських напрямів, але вони довго не існували. У цей час набирає популярності вчення французького математика Огюста Конто (1798-1857 pp.), який, вивчаючи філософію, доходить до висновку, що вона не може бути наукою, тому що її положення розмиті, спекулятивні. Справжня наука, писав Кант, повинна спиратись на реальні факти, а її положення тоді достовірні, коли доведені і підтверджені досвідом. Називаючи свою філософію «позитивною», О. Конт хотів тим самим підкреслити, що її завданням є:а) вивчати зміст реальних предметів та явищ, ігнорувати проблеми, які мають вигаданий, нечіткий характер;б) розробляти ті теми, які мають практичну цінність, а не працювати заради пустої цікавості;в) не обмежуватись критикою поглядів того чи іншого мислителя,. -Прагматизм Філософський напрям прагматизму виник у кінці XIX ст., був надзвичайно популярним у першій чверті XX ст. Його популярність знов зросла в кінці XX і на початку XXI ст. Прагматизм теоретично оформив світогляд американської нації, що зорієнтована на цінності ринкової економіки. Ключовими поняттями цієї філософії є користь, вигода, ефективність. Людина з прагматично зорієнтованим світоглядом - це, перш за все, активна, ініціативна особистість, що зорієнтована на досягнення отримання максимального ефекту при розв'язанні будь-яких життєвих ситуацій.Засновником цього напряму був американець Чарльз Пірс (1839-1914). Його філософська концепція сформувалась як гносеологічна, і в роботах послідовників гносеологічний аспект постійно був на першому місці. 

.

2. Форми існування філософського знання

філософія – специфічний вид знання, що має свій предмет пізнання, свої проблеми, які не зводяться до окремих наук.Також специфіка філософського знання полягає в його плюралістичному, діалогічному і водночас толерантному стосовно інших точок зору характері.Головна мета філософського пізнавального процесу – пошук істини, сенсу будь-якого буття. Центральне місце у філософії займає людина як суб’єкт діяльності, її походження, сутність, призначення і сенс її буття.Філософія і наука  досить сильно взаємозалежні, у них є багато загального, але є й істотні розходження. Тому філософію не можна однозначно зараховувати до науки і навпаки не можна заперечувати її науковість.На відміну від точних наук, філософії завжди притаманне особистісне відношення до явищ громадського життя. Жодна з наук не досліджує найскладніші світоглядні питання про сенс життя людини, про його смерть і безсмертя, про покликання людини в суспільстві. Для філософії ж усе це є одна з найважливіших її задач. Філософське знання є завжди світоглядним. Знання звільнене від світоглядно-оціночних моментів перестає бути філософським і стає водночас науковим.Філософія та мистецтво схожі між собою в тому, що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено; окрім того, для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди й усюди знаходять предмет своєї уваги.Філософія і мистецтво надають суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. Співвідношення між філософією та релігією історично змінні і різноманітні. Протягом свого існування вони як протиставлялись один одному так і вступали в союз.В загальному можна сказати, що філософію та релігію споріднює те, що вони постають різновидами світогляду, тобто дають людині найважливіші орієнтири. Обидві вони претендують на роль життєвого наставництва

3. поняття і функції світогляду

Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини зі світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення.

Світогляд в цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному стані. Саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність, адже люди дуже по-різному уявляли та уявляють собі світ, і себе самих.Світогляд це найважливіший фактор ненасильницького об’єднання суспільства. Суспільство, де над переважною частиною існує певний світогляд (набір цінностей) здатне до існування. Складовими світогляду постають: • погляди, • переконання, • принципи, • ідеали, • цінності, • вірування, • життєві норми.За своїми функціями  світогляд постає такою формою духовного освоєння світу, яка покликана:

- інтегрувати людину у світ;

- надати їй найперших життєвих орієнтирів;

- подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

Виділяють два рівні світогляду:

- життєво-повсякденний – складається стихійно, в процесі повсякденної життєдіяльності. Це світогляд широких шарів суспільства.

- теоретичний – це філософський рівень світогляду, коли людина підходить до світу з позицій розуму, діє, спираючись на логіку, обґрунтовуючи свої висновки і твердження.

4. Співвідношення світогляду та філософії

Філософія виконує ряд важливих функцій і тому відіграє важливу роль у житті суспільства. Філософський світогляд– формує загальну систему поглядів на розуміння природи, людини, суспільства в їх сутнісних характеристиках, тобто вирішує загальнотеоретичні проблеми їх наукового розуміння. Вона припускає розгляд філософії як умову вдосконалювання світогляду людини, виведення її з рівня світовідчуття на рівень світорозуміння. Під світоглядом слід розуміти не просто систему узагальнених знань про світ і людину, а ту систему знань, яка для соціального суб’єкта набуває значення властивого йому способу бачення, розуміння, аналізу, оцінки явищ, що визначає характер відношення людини до світу і до себе, усвідомлення цілей і сенсу життя, характер вчинків і дій. Воно є спосіб духовно-практичного освоєння світу. За способом свого існування світогляд поділяється на груповий та індивідуальний, хоча поза особистістю та без особистості не може існувати жодна світоглядна система. За ступенем та чіткістю самосвідомості світогляд поділяється на життєво-практичний, тобто здоровий глузд, та теоретичний, різновидом якого і є філософія. Здоровий глузд закарбовується в афоризмах життєвої мудрості та у максимах духовного життя народу, а теоретичний світогляд – у логічно впорядкованих системах, в основі яких лежить певний категоріальний апарат і логічні процедури доведень та обґрунтувань.

5.Філософія і наука 

-досить сильно взаємозалежні, у них є багато загального, але є й істотні розходження. Тому філософію не можна однозначно зараховувати до науки і навпаки не можна заперечувати її науковість.Філософія – окрема форма пізнання, що має наукові основи, що виявляє себе в ті моменти і в тих областях наукового знання, коли теоретичний потенціал у цих областях або малий, або взагалі відсутній.Філософія і наука прагнуть пояснювати дійсність, проте кожна наука має відносно чітко окреслений предмет свого вивчення та дослідження, який постає частиною реальної дійсності, а предмет філософії, постає значною мірою невизначеним, майже безмежним, та ще й історично змінним. На відміну від точних наук, філософії завжди притаманне особистісне відношення до явищ громадського життя. Жодна з наук не досліджує найскладніші світоглядні питання про сенс життя людини, про його смерть і безсмертя, про покликання людини в суспільстві. Для філософії ж усе це є одна з найважливіших її задач. Окрім цього, лише філософії властиве гранично широке узагальнення, науки ж, постаючи обмеженими предметами, узагальнюють лише в їх межах.Філософське знання є завжди світоглядним. Знання звільнене від світоглядно-оціночних моментів перестає бути філософським і стає водночас науковим.Наука – не просто сукупність знань, а продукт певного роду діяльності. Діяльність ця носить специфічний тільки їй властивий характер і направлена на виробництво цих знань. Нові знання проходять перевірку в суспільній практиці, потреби якої є стимулом розвитку науки.

6.Роль філософії в сучасному житті суспільства

Існуючи в певному суспільному середовищі, філософія прямо чи опосередковано впливає на умонастрої цього суспільства. Водночас освітню функцію не слід уявляти спрощено, вузько. Йдеться не про формування однотипних поглядів і переконань, єдиного світобачення, спрямованого на уніфікацію особи, своєрідну «підгонку» всіх під єдиний стандарт. Мета вивчення філософії в системі вищої освіти полягає не лише в засвоєнні певного обсягу філософських знань і формуванні вміння їх застосовувати (що є дуже важливим і бажаним), а й у тому, щоб актуалізувати інтелектуально-творчу діяльність людини, адже справжня філософія — це завжди теоретизування, завжди праця думки. Опанування змістом філософії є важливою передумовою нашого духовного збагачення, інтелектуального розвитку, світоглядно-методологічної культури, здатності як до адекватного розуміння найскладніших і найрізноманітніших проблем сучасного людського буття, так і участі в їх розв'язанні.Філософія за своєю суттю спрямована на утвердження демократичного суспільства, побудованого на засадах свободи особи і пошанування загальних принципів співжиття вільних людей. В утвердженні та функціонуванні громадянського суспільства їй належить особлива роль. Вона покликана розробляти принципи, на основі яких відбувається легітимізація державної влади і права, утверджується соціальна справедливість, досягається громадянська злагода, формуються загальнолюдські цінності.

7.Культурно-історичні передумови виникнення філософіїВ Европе рождение философии было одной из составных частей великого культурного переворота в Древней ГрецииVIII—V веков до н. э., в контексте которого возникла и наука(прежде всего греческая математика VI — IV веков до н. э.).В Древней Греции философия формируется тогда, когда смысл человеческой жизни, ее привычный строй и порядок оказываются под угрозой. Возникновение античной философии приходится на тот период (VIвек до н. э.), когда прежние традиционно-мифологические представления обнаруживают свою недостаточность, свою неспособность удовлетворять новые мировоззренческие запросы.Разрушение сложившихся форм связи между людьми потребовало от индивида выработки новой жизненной позиции. Философия была одним из ответов на это требование. Она предложила человеку новый тип самоопреде­ления: не через привычку и традицию, а через собственный разум. Философ говорил своему ученику: не принимай все на веру, думай сам. На место обычаев приходило образование, место отца в воспитании занимал учитель, а тем самым и власть отца в семье до известной степени ставилась под вопрос. Философія возникает в момент кризиса традиционного уклада жизни и традиционных ценностей. С одной стороны, она выступает как критика традиции, углубляющая сомнение в значимости устояв­шихся веками форм жизни и верований, а с другой — пытается найти фундамент, на ко­тором можно было бы возвести новое здание, новый тип культуры.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]