Методические указания / складальна одиниця

Кафедра інженерної та комп’ютерної графіки

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ

Завдання до теми “Виконання креслення складальної одиниці” займає найголовніше місце в розділі дисципліни “Інженерна графіка”. Запропоновані методичні вказівки знайомлять студентів з правилами виконання даного завдання.

Мета завдання – придбання навичок конструювання, ознайомлення з призначенням деталей у різноманітних пристроях. В процесі виконання завдання перевіряється уміння збирати та розбирати машинобудівні складальні вузли, креслення ескізів деталей та самого складального креслення, виконувати специфікацію.

З правилами складання специфікації та оформлення складальних креслень необхідно ознайомитись у рекомендованій літературі [1 – 3].

ЗМІСТ ТА ОБСЯГ ЗАВДАННЯ

Для виконання складального креслення студенти одержують машинобудівні вироби (форсунка, циліндр гальмовий, шатунно–поршнева група, тощо), які супроводжуються спеціальними паспортами.

Склад завдання:

1.Альбом ескізів оригінальних деталей з натури (без стандартизованих), що складають даний машинобудівний вузол. Формат А3. Титульним аркушем закінчується оформлення альбому.

2.Виконання складального креслення за ескізами. Формат А2 або А1.

3.Специфікація. Формат А4.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1.Одержати у лаборанта машинобудівний виріб.

2.Ознайомитись з призначенням виробу та його роботою у механізмі, з порядком збирання та розбирання деталей, їх назвою та матеріалами, з яких вони виготовлені.

3.Ознайомитись з особливостями конструкції деталей, звернути увагу на спряжені розміри.

4.Виконати ескізи всіх нестандартних деталей, проставити розміри та шорсткість поверхонь.

5.Показати ескізи викладачу для перевірки.

6.Виконати складальне креслення та скласти специфікацію виробу.

7.Технічну документацію зшити в альбом у такій послідовності:

титульний аркуш, специфікація, ескізи, складальне креслення. Найменування деталей записують у називному відмінку в однині. Якщо

найменування складається з декількох слів, то спочатку ставлять іменник. Наприклад: “Гвинт спеціальний”.

ВИКОНАННЯ ЕСКІЗІВ ДЕТАЛЕЙ МАШИНОБУДІВНОГО ВИРОБУ

Нагадуємо, що ескіз – це креслення, виконане рукою, без застосування креслярських інструментів, без дотримання масштабу, але з збереженням пропорційних розмірів між елементами деталі. Приклади виконання ескізів і правила нанесення розмірів на кресленнях деталей наведені у підручниках

[3, 5] та на рис. 1 – 3.

Ескізи виконують, починаючи з більш простих деталей, поступово ускладнюючи завдання. Ескізи деталей складної конфігурації слід виконувати у збільшеному вигляді, застосовуючи формати А3, або А2. На форматі креслять тільки одну деталь; кількість видів та розрізів вибирають із міркування дати найбільше інформації стосовно форми та розмірів деталі. Далі завершують ескіз, оформлюючи основний напис, де повинна бути назва деталі та матеріал, з якого вона зроблена.

При виконанні ескізів слід дотримуватись такої послідовності:

1.Підготувати аркуш необхідного формату (гладкий, або в клітинку) і накреслити рамку та основний напис.

2.Вивчити форму деталі, з’ясувати її призначення та конструктивні особливості.

3.Вибрати положення деталі для побудови головного зображення. Головний вид повинен давати найбільш повну уяву щодо форми та розмірів деталі (ГОСТ 2.305–68). При визначенні головного виду враховувати робоче положення деталі, технологію її виготовлення. Деталі, що мають форму тіл обертання (осі, вали, втулки і т.п.) як правило, оброблюють на токарних станках. Тому їх зображують так, щоб вісь займала горизонтальне положення. Штамповані деталі розташовують згідно їх положення при штампуванні.

4.Встановити необхідне число зображень (видів, розрізів, перетинів), які разом вичерпно визначають форму деталі.

5.Виконати компонування креслення. Тобто виділити на форматі відповідну площу для кожного зображення, провести осьові лінії, нанести контур спочатку тонкими лініями. Зробити необхідні розрізи.

6.Після уточнення конфігурації креслення можна навести основною лінією (ГОСТ 2.303–68). Проставити розмірні та виносні лінії. Заштрихувати розрізи.

7.Виконати обмір деталі. Для цього досить мати штангенциркуль, лінійки (бажано, металеві), кутомір, різьбомір, шаблони.

8.Нанести числа розмірів (висота розмірних чисел 3.5 або 5 мм). Схема постановки розмірів повинна відповідати вимогам ГОСТ 2.307–68. Розміри декількох однакових елементів деталі виконують один раз з вказівкою кількості таких елементів.

9.Нанести позначення шорсткості поверхні згідно ГОСТ 2.309–73. При визначенні класу шорсткості слід керуватися:

а) умовами роботи поверхні (тобто, чи буде вона пов’язана у з’єднанні з іншими деталями, чи ні). Так, наприклад, шорсткість поверхонь деталей нерухомого з’єднання з зазором повинна бути 3-5 класу; деталей нерухомого з’єднання без зазору повинна бути 5-6 класу; деталей рухомого з’єднання – 5-10. Необхідний клас шорсткості поверхні забезпечується відповідною технологією виготовлення деталі;

б) класом точності виготовлення поверхні. Чим вищий клас точності, тим вищий клас шорсткості;

в) способом обробки поверхонь. Шорсткість поверхні оцінюється порівнянням з відповідним еталоном шорсткості.

10.Заповнити основний напис по ГОСТ 2.104–68. У графі, відведеної для вказівки матеріалів, дати умовне позначення матеріалу, з якого виготовлена деталь, та ГОСТ на матеріал.

11.Завершити оформлення ескізів після перевірки та узгодження спряжених розмірів деталей (для спряжених деталей повинні бути додержані однакові номінальні розміри).

ВИКОНАННЯ СКЛАДАЛЬНОГО КРЕСЛЕННЯ

Структура складального креслення

Складальне креслення повинно мати:

-зображення складальної одиниці, що дозволять зрозуміти розташування та взаємозв’язки її основних частин та забезпечити контроль виробу;

-розміри і вимоги, які повинні бути виконані по даному кресленню;

-вказівки про способи з’єднання деталей (зварених, паяних та ін.);

-габаритні розміри виробу;

-лінії-виноски, на полицях яких вказані номера позицій складових частин виробу згідно з номерами у специфікації;

-габаритні, установлювальні, приєднувальні та інші необхідні довідкові розміри;

-основний напис згідно ГОСТ 2.104–68.

Умовності та спрощення

Згідно ГОСТ 2.109–73 на складальному кресленні допускають не показувати:

а) фаски, проточки, накатку та інші малі конструктивні елементи; б) зазори між отворам і стержнем, що знаходиться в цьому отворі;

в) кришки, перегородки, кожухи і т.д. у випадку, коли необхідно на складальному кресленні показати деталі з’єднання, закриті ними. Причому над таким зображенням необхідно помістити відповідний напис, наприклад: “Кришка не показана” або “Кришка поз. 3 не показана”;

г) видимі частини виробу або їх елементи, що знаходяться за пружиною або сіткою, а також частково закриті спереду розташованими деталями;

д) напис на табличках, фірмових планках, шкалах і других подібних деталях, а також маркірувальні технічні дані у написах на виробі. У цьому випадку слід зображувати тільки контур таблички, планки і т. д.

Вироби із скла або другого прозорого матеріалу, зображувати непрозорими.

Якщо на кресленні зображені вироби, які знаходяться за гвинтовою пружиною, показаною лише розрізом витків, то ці вироби зображують тільки до зони, умовно закритою виробом.

У тих випадках, коли на складальному кресленні немає необхідності зображувати кріпильні деталі згідно відповідних стандартів, їх зображують умовно або спрощено.

ГОСТ 2.315–68 запроваджує спрощення і умовне зображення як на окремі кріпильні деталі, так і в з’єднаннях на складальних кресленнях усіх галузей промисловості.

Послідовність виконання

1.Вибрати масштаб зображення відповідно з габаритними розмірами. Накреслити зовнішню та внутрішню рамки формату, основний напис. Відвести місце для технічної характеристики та технічних вимог.

2.Визначити робоче положення, головний вид та необхідну кількість зображень.

3.Нанести осі та габаритні прямокутники всіх зображень.

4.Накреслити в тонких лініях усі зображення, причому починати треба з найбільш складної деталі.

5.Виконати необхідні розрізи та заштрихувати окремі деталі згідно ГОСТ 2.305–68. Одна і та ж деталь повинна бути заштрихована на всіх проекціях однаково. Сусідні деталі штрихують в різних напрямках або змінюють дистанцію між штрихами.

6.Підписати у викладача креслення, обвести зображення.

7.Нанести необхідні розміри, номера позицій деталей.

8.Заповнити специфікацію.

9.Записати технічну характеристику та технічні вимоги.

10.Заповнити основний напис.

Правила нанесення розмірів

На складальному кресленні відповідно ГОСТ 2.109–73 проставляють розміри, що мають бути виконані і проконтрольовані за цим складальним кресленням, а також такі довідкові розміри (рис. 4):

−габаритні, що визначають граничні зовнішні та внутрішні контури виробу

(розміри 62, 102);