79Естетичне виховання — педагогічна діяльність, слрямовзнз на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за за- нонами краси.

Метою естетичного виховання е високий рівень есте­тичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

Естетична культура — сформованість у людини естетичних знань, смаків, Ідеалів, здібностей до естетичного сприйманий явищ дійс­ності. творів мистецтва, потреба вносити прекрасне а оточуючий світ, оберігати природну красу.

Її рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, сма­ків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, по­буті, людських взаєминах.

Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, яка є худож- НЬОСМОЦІЙНИМ освоєнням ДІЙСНОСТІ через естетичні сприйняття, по­чуття. судження, смаки. Ідеали і виражається а естетичних погля­дах та мистецькій творчості

Структуру естетичної свідомості складають:

1. Естетичні сприйняття.

2. Естетичні почуття.

3. Естетичні судження.

4. Естетичні смаки.

5. Естетичний ідеал.

Найважливішим завданням естетичного виховання є формування і розвиток естетичного сприйняття, яке скла­дає основу естетичного почуття.

Зміст естетичного виховання конкретизується у про­грамах з літератури, музики, образотворчого мистецтва, основ наук, у різних самодіяльних об'єднаннях учнів (хо­ри, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні, хорео­графічні гуртки, кіно- і фотогуртки), у роботі студій (ху­дожніх, спортивних тощо), під час факультативних за­нять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва тощо.

Джерелами естетичного виховання є художня літера­тура, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика шкільних приміщень, зовнішній ви­гляд учителів та учнів, взаємини між учнями івчителя­ми та ін.

Естетичне виховання є багатогранним процесом, осно­ву якого складають такі напрями:

1. Життя і діяльність дитини в сім'ї.

2. Виховна діяльність дошкільних закладів.

3. Навчально виховна діяльність загальноосвітніх за­кладів.

4. Навчально-виховна робота позашкільних дитячих виховних закладів

5. Діяльність професійних навчально-виховних закла­дів.

б. Вплив засобів масової Інформації.

80 Фізичне виховання — система заходів, спрямованих на змщнен-

нй здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичнихможливостей, рухових навичок і амінь.

Його завданням е створення оптимальних умов для забезпечення оптимального фізичного розвитку особистос­ті, збереження її здоров'я, отримання знань про особли­вості організму, фізіологічні процеси в ньому, набуття са- нітарно-гігіеяічних умінь та навичок догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потенціальних мож­ливостей.

До основних засобів фізичного виховання в школі на­лежать:

• теоретичні відомості

• заняття гімнастикою

• заняття з легкоїатлетики

• рухливі ігри

• спортивні ігри

• лижна, кросова, ковзанярська підготовка, плавання.

У школі існують різноманітні форми фізичного вихо­вання: уроки з фізичної культури, фізкультурно-оадоровчі заходи в режимі шкільного дня позакласна спортивно-масова робота Позашкільні виховні заклади здійснюють спортивно-масову роботу за місцем проживання уч­нів, в дитячо-юнацьких спортивних школах, дитячих клу­бах, туристських станціях, спортивних товариствах. Са­мостійно учні займаються фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах, у пар­ках тощо.

Найчастіше використовують такі способи організації учнів на уроці фізкультури: фронтальний (одночасне ви­конання учнями вправ); потоковий (виконання учнями вправи по черзі один за одним); змінний (учнів поділяють на зміни, які по черзі виконують вправи); груповий (пе

редбачас розподіл учнів класу на групи, кожна з яких займається окремою вправою); Індивідуальний (виконанні учнями вправ на оцінку, при скла­данні навчальних нормативів); колове тренування (учні невеликими групами викону­ють певну кількість різних вправ послідовно, переходячи «по колу» від одного спеціально підготовленого місця до іншого).

Українська скаутська організація «Пласт». Заснована 1911 р. Петром Франком, Іваном Чмолою та Олександром Тисовським, маючи своїм завданням всебічне патріотич­не і національне виховання, розвиток моральних, духов­них і фізичних рис юнаків та дівчат. У 1924 р. організа­ція «Пласт» в колишній УРСР була заборонена Лише в 1989—1990 pp. «Пласт» відновив роботу в Львів­ській, Тернопільській та Івано-Франківській областях, де поступово посів провідні позиції серед дитячих організа­цій. Офіційне відродження «Пласту» в Україні відбулося 13 квітня 1991 р. на установочному з'їзді.

В основі пластового виховання — заборона політиза- ції дитини. Його метою е сприяння розвитку молодих людей для реалізації їх інтелектуального, громадського та духовного потенціалу, відповідальних громадян, учас­ників місцевих, національних та міжнародних співто­вариств. Скаутський рух заснований на таких принци­пах:

• обов'язок перед Богом;

• обов'язок перед іншими;

• обов'язок щодо себе.

Хлопці і дівчата виховуються окремо до 17 років. З 17 до ЗО років (старшим пластунам дозволяється працювати з дітьми, якщо вони не належать до політичних організа­цій). Пласт має чітку структуру, атрибутику (гімн, герб, розпізнавальні знаки та форму), присягу,

Наприкінці XX ст. скаутські організації почали діяти майже у всіх регіонах України. Вони опираються на за­гальнолюдські цінності, норми християнської моралі.

Залежно від віку, скаути належать до певних категорій:

• хлопчики 7—10 років: кабскаути (дитинка, щеня), дівчатка — браунскаути (пташенята);

• хлопчики 11—14 років: бойскаути (розвідники), дів­чатка — герлскаути;

• юнаки та дівчата 15—21 року: «гідні», «пошука- чі», «дослідники».

Спілка Української молоді (СУМ). Утворена 1925 р. в Києві. Своє головне завдання вбачала у звільненні Украї­ни, створенні української самостійної соборної держави. У 1929—1930 pp. почалося переслідування СУМу. У 1945 p.. після закінчення Другої світової війни, СУМ знову відно­вила свою діяльність (в Німеччині). 1989—1991 pp. — від­родження діяльності СУМу на території України.

Спілка поділяється на три основні організаційні лан­ки: молодше юнацтво юнацтво старше юнацтво Старші члени організа­ції — дружинники.Прагне виховувати мо­лодь в українському патріотичному дусі, чесними і пра­цьовитими людьми, свідомими громадянами, спираючись на традиції та морально-етичні засади християнства, дер­жавні цілі та ідеали. Гасло СУМу — «Бог і Україна».

Українське днтячо-юнацьке товариство «СІЧ». Запо­чатковане в лютому 1993 р. Мета його полягає у відродженні національної свідомості, утвердженні «державницької ідеї», формуванні нового ти­пу українського характеру, основними рисами якого були фізична досконалість, витривалість, свідомий патріотизм.

вихованість, культурність, освіченість, висока моральність. Головні напрями роботи — вивчення історії козацтва, військово-партіотичне вихован­ня на засадах козацької педагогіки, фізичне загартуван­ня, створення недільних козацьких шкіл, спортивних та інших гуртків, організація оздоровчих таборів.

Українське днтячо-козацьке товариство «Сокіл». Виник­ло у 1894 р. у Львові. Основна мета — виховання в похо­дах по рідному краю та в табірних умовах духовно і фізич­но розвиненої особистості з високою національною свідо­містю і гідністю. У даний час організація відроджується.

Установи освіти намагаються розширити свою співпра­цю з дитячими та молодіжними організаціями у справі виховання учнівської молоді. Ця робота охоплює спільні семінари працівників освіти і дитячих та молодіжних ор­ганізацій, співучасть в організації спортивних, оздоров­чих таборів, надання пснхолого-педагогічкої допомоги ке­рівництву дитячих та молодіжних організацій.Ще були такі організації як:Спілка піонерських організацій України (СПОУ),Асоціація гайдів України та ін.

81 Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвитку людини культури, взаємодії з природою.

Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів:

• національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;

• гуманістичну спрямованість і зростаючу роль еколо­гічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпе­чення населення екологічно чистими продуктами харчу­вання, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);

• збереження фізичного і духовного здоров'я людини;

• об'єктивності у розкритті основних екологічних за­конів та понять, що дають підстави вважати екологію на­укою, яка розвивається, намагаючись вирішувати пробле­ми довкілля;

• зв'язку між набутими екологічними знаннями і жит­тям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.

Практична реалізація завдань і мети екологічної освіти в сучасній школі будується на засадах: комплексного роз­криття проблем охорони природи; взаємозв'язку теоретич­них знань з практичною діяльністю учнів у цій сфері; вклю­чення екологічних аспектів у структуру предметних, спе­ціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи; поєднання аудиторних занять а безпосереднім спілкуванням з приро­дою (екскурсії, трудові екологічні практикуми, польові та­бори тощо); використання проблемних методів навчання (рольові ігри, екологічні клуби та ін.); поєднання класної, позакласної і позашкільної природоохоронної роботи.