57 Класно-урочиста система її основні особливості переваги і недоліки Особливості класно-урочної системи:

Учні приблизно одного віку і рівня підготовки складають клас (від лат classis – розряд, група) , який зберігає в основному постійний склад на весь період навчання;

Клас працює за єдиним навчальним планом і програмою згідно постійного розкладу;

Основною одиницею навчання є урок ;

Урок, як правило, присвячений одній навчальній дисципліні і темі;

Роботою учнів на уроці керує учитель.

Крім того, характеристиками класно-урочної системи є

навчальний рік: 1 вересня і не пізніше 1 липня наступного року, не може бути меншою 175 робочих днів у школі І ступеня та 190 днів – у школі ІІ-ІІІ ступенів

навчальний рік поділяється на чверті, півріччя, семестри, триместри, між яким є канікули різної тривалості. Не менше 30 календарних днів…

навчальний день

розклад уроків

відвідування уроків є обов»язковим…

щоденник… електронний варіант…

Які переваги класно-урочної системи?

Чітка організаційна структура, яка забезпечує впорядкованість всього навчально-виховного процесу, послідовне, систематичне вивчення матеріалу;

Можливість взаємодії дітей між собою у процесі колективного обговорення питань;

Постійний емоційний вплив особистості учителя на учнів, їх виховання у процесі навчання;

Економність навчання, раціональне використання навчального часу.

Недоліки:

Важко здійснювати індивідуальний підхід до учнів;

Орієнтована в основному на середнього учня: створює труднощі для слабших учнів і затримує розвиток здібностей у більш сильніших;

Часта зміна предметів на протязі короткого відрізку часу – учні не можуть довести розпочаті справи до кінця, продумати їх…

58 Урок як основна форма організації навчання в сучасній школі елементи урок До 90 % навчального часу витрачається на урок.

Урок – це така форма організації навчання, при якій навчальне заняття проводиться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.

59Типологія і структура уроків класифікація уроків за основною дидактичною метою Типологія і структура уроків.

Для чіткої організації навчального процесу уроки необхідно класифікувати, виявити їх особливості і функціональні можливості. Основною класифікаційною одиницею уроків є поняття «тип».

В залежності від того, які ознаки (сторони) уроків беруться за основу виділяють різні типи навчальних занять.

За способом проведення: урок-лекція, урок-бесіда, урок самостіної роботи, урок- лабораторна роботиа та ін.

За основним етапами навчального процесу: урок вступний, урок первинного ознайомлення з матеріалом, урок формування понять, урок застосування знань на практиці, тренувальні уроки, повторення та узагальнення

Найбільш визнаною є класифікація за основною дидактичною метою. (В.Онищук)

1.Урок оволодіння новими знаннями2. урок формування і вдосконалення умінь і навичок

3.урок узагальнення і систематизації знань

4.Урок комплексного застосування ЗУНІв

5.Урок перевірки,корекції ЗУНІв

6.Комбінований урок

Кожен урок має свою структуру ( або побудову). В поняття структури вкладаються три ознаки

1.Cклад (з яких елементів або етапів складається урок)

2. Послідовність ( в якій послідовності вони входять в заняття)

3. Звязок ( як вони між собою пов»язані)

60 Основні вимоги до уроку підготовка вчителя до уроку Успіх уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя. Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.

Попередня підготовка до уроку

Передбачає вивчення навчальної програми; її поясню­вальної записки, змісту самої програми, усвідомлення ме­ти і завдань навчальної дисципліни в цілому та мети і зав­дань, які вирішує кожна тема. Учитель знайомиться з під­ручником, навчальними посібниками, зі спеціальною, пе­дагогічною і методичною літературою, з досвідом роботи інших учителів, аналізує власний досвід. Він має знати, що учні вивчали з цього предмета в попередніх класах і що вивчатимуть у наступних. Для здійснення міжпредметних зв'язків треба орієнтуватися в змісті суміжних нав­чальних дисциплін. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО УРОКУ Сформулюємо основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку: - пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу ; - орієнтація на процес навчання за методикою співробітництва; - орієнтація на особистісні досягнення учнів ; - створення емоційно-актуального фону уроку, ситуацій успіху; - чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку ; - раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання ; - використання активних методів навчання мультимедійних систем; - зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем; - формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці; - заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

61колективно-групова форма роботи на уроці сутність основні види Фронтально-колективна робота. Означає постановку перед класом проблемних питань або пізнавальних завдань, у вирішенні яких беруть участь усі учні: вони пропонують варіанти розв'язання, перевіряють, обґрунтовують, розвивають найбільш вдалі, відкидають неправильні. Вчитель при цьому керує колективним пошуком рішень, спрямовує пізнавальну активність учнів.    Групова робота. Полягає у спільних зусиллях учнів щодо вирішення поставлених учителем завдань. Вони здійснюють планування, обговорення і вибір способів вирішення навчально-пізнавальних завдань, взаємоконтроль і взаємооцінку. Серед форм групової роботи основними є: ланкова, бригадна, парна.    Ланкова форма передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів з 4—6 осіб (на чверть або навчальний рік) з однаковою або з різною успішністю. Ефективнішою є група зі змішаним складом учнів (учні з високими, середніми та низькими навчальними можливостями). Вони працюють над єдиним завданням (вчитель пояснює матеріал, у групах здійснюють повторний аналіз за питаннями, запропонованими учителем). Оптимальна тривалість роботи в групах 5—7 хв. для молодших школярів, 10—15 хв. — середніх, 15—20 хв. — старших.

62позаурочні форми навчання семінарські заняття факультативи домашня робота навчальні екскурсії призначення вимоги до проведення У навчально-виховному процесі сучасної школи, крім уроку використовують позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, індивідуальні або групові додаткові заняття, предметні гуртки, домашню навчання Семінарські заняття — обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів). Факультативні заняття впроваджено в шкільну практику як форму диференційованого навчання. Для факультативів розроблено варіанти програм, навчальні посібники.    За освітніми завданнями виділяють такі види факультативів: з поглибленого вивчення навчальних предметів (позапрограмове поглиблення знань з метою вступу до вищого навчального закладу); з вивчення додаткових дисциплін; з вивчення додаткової дисципліни з одержанням спеціальності; міжпредметні факультативи. Кожен з видів факультативу може поділятися залежно від дидактичної мети на теоретичні, практичні, комбіновані.    Теоретичні факультативи організовують для поглибленого вивчення окремих тем, розділів, висвітлення складних теоретичних проблем, узагальнення й систематизації знань. Структура теоретичних факультативів передбачає обґрунтування актуальності теми, теоретичного й практичного значення питань, що розглядаються, створення проблемних ситуацій. Розкриття проблеми здійснюють у формі викладу матеріалу вчителем, виступів учнів з рефератами, доповідями. Теоретичні факультативні заняття проводять у формі лекцій, семінарських занять, науково-теоретичних конференцій. Навчальна екскурсія (лат. excursio — прогулянка) — форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання. Домашня робота — самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків.Їх виконують не тільки вдома, а й у школі, зокрема, в групах подовженого дня. Тому її ще називають самопідготовкою. Необхідність домашніх завдань зумовлена тим, що знання, навички й уміння засвоюються не відразу, а через періодичне повторення. Крім того, лише в домашній роботі учень може якнайкраще виявити, випробувати свої можливості, набути уміння самостійно вчитися, переборювати труднощі.

63Сутність функції і педагогічні вимоги до контролю за успішністю учнів Для ефективного контролю успішності учнів важливо не тільки виявити те, що знають і вміють учні, але й об’єктивно оцінити їх знання та вміння. Оцінка – кількісний показник якості результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Оцінка передбачає співставлення того, що учні засвоюють, з тим, що вони повинні засвоїти відповідно до вимог навчальної програми. Основними компонентами оцінки є встановлення фактичного рівня знань, співвідношення виявлених знань з еталонними, оформлення результату навчальної діяльності учнів у вигляді оцінки-балу. Отже, оцінка – це не тільки результат перевірки знань учнів (виставлення балу), але й процес виявлення цього результату. Вона може бути виражена у формі: якісної словесної характеристики (“правильно”, “неправильно”, “погано”, “добре”, “досконало” та ін.), числового балу (12-бальна система). Оцінка опосередковано характеризує розвиток учня, його здібності, ставлення до навчання. Оцінка є важливим засобом стимулювання учнів до навчання тоді, коли вона сприймається як нагорода за наполегливу та сумлінну працю. Оцінка може впливати на учнів і негативно. Це має місце тоді, коли вона неправильно вмотивована, Основними критеріями оцінки знань є: глибина, повнота, міцність, оперативність, якість, гнучкість, систематичність.

Глибина – критерій оцінки, під яким розуміють кількість усвідомлених учнем істотних зв’язків і відношень у знаннях.

Повнота – критерій оцінки, який визначається кількістю всіх елементів знання про вивчений об’єкт.

Міцність – критерій оцінки, що передбачає збереження в пам’яті вивченого матеріалу, безпомилковість його відтворення.

Оперативність – критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання у стандартних однотипних умовах.

Якість – критерій оцінки, під яким розуміють повноту, міцність, глибину, оперативність знань тощо.

Гнучкість – критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання в змінних, варіативних умовах.

Систематичність – критерій оцінки, що передбачає засвоєння навчального матеріалу в його логічний послідовності та наступності.

64 Основні види і методи контролю успішності учнів Контроль – важливий структурний компонент навчального процесу, який взаємопов’язаний з його цілями, змістом і методами. Види контролю.

Контроль знань здійснюється на всіх етапах навчання. Розрізняють різні види контролю в залежності від: дидактичної мети і місця застосування у навчальному процесі (попередній, поточний, тематичний, періодичний, підсумковий, самоконтроль); здобуття інформації в процесі контролю (усний, письмовий, лабораторний); засобів, які використовуются під час контролю і самоконтролю (машинний і безмашинний); способу організації контролю (програмований і непрограмований). Для ефективного контролю успішності учнів важливо не тільки виявити те, що знають і вміють учні, але й об’єктивно оцінити їх знання та вміння. Оцінка – кількісний показник якості результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Оцінка передбачає співставлення того, що учні засвоюють, з тим, що вони повинні засвоїти відповідно до вимог навчальної програми. Основними компонентами оцінки є встановлення фактичного рівня знань, співвідношення виявлених знань з еталонними, оформлення результату навчальної діяльності учнів у вигляді оцінки-балу