34. Розкрийте діалектику чуттєвого і рац. У пізнанні

Будь - яке знання є поєднанням 2 протилежних сторін- чуттевих та рац. знань.

Чуттєве пізнання здійсн-ся за допомогою органів чуття у 3 головних формах- відчуття, сприйняття та уявлення. Відчуття- відображення певних якостей предметів у свідомості людини. Сприйняття- цілісний образ предмета в сукупносі всіх його якостей. Уявлення – узагал. образ предмета, який мав вплив в минулому але вже не має зараз( образи пам’яті, образи уяви). У сприйняття є зв’язок з реальним об’єктом, в уявленні – ні.Хоч уявлння і нечіткий образ, але йому притаманне узагальнення з виділенням певних ознак.

Рац. пізнання найб. повне виражене в мисленні. Мислення- процес узагальнення і відображення дійсності, що забезпеч. на основі чуттевих даних виявляти закономірні зв’язки цієї дійсності. Результати мислення фіксуються в мові, яка може бути природною і штучною. Рівні мисленя: розсудок і розум.Розсудок- початковий рівень мислення, здатність послідовно будувати свої думки, систематизувати факти.Це побутова, повсякденна форма мислення. Головна фун-ія – розкладання та обчислення. Поняття розглядається як стале, незмінне.Розум – вищій рівень рац. пізнання.

Голов.завданням є дослідити причини та чинники дослідження явищ. Основою форм мислення є поняття, судження та умовиводи. Поняття- форма мислення, що відображає заг. зв’язки і ознаки явищ, поданих у їх визначеннях. Судження – форма мислення, що відображає явища; процеси дійсності і їх зв’язки. Умовиводи- форма мислення, при якій з попереднього судження виводиться нове. Є індуктивні і дедуктивні умовиводи.

35. Визначте сутність та роль практики у процесі пізнання

Філософи-матеріалісти заперечують субєктивний підхід у питанні про істину і звертаються до такого обєктивного її критерія як практика Бекон, Дідро, Фейєрбах вважали критерієм істини саму практику. Проте вони обмежено розуміли її Вони тлумачили практику лише як науковий експеримент, чуттєвий досвід Поза їх увагою залишалась виробнича дільність людей, яка є реальною основою розвитку суспільства і наукового пізнання Сучасна наука і матеріалістична філософія вбачають критерій істини у цілеспрямованій матеріальній діяльності людей Якщо істиною є вірне відображення обєкта у свідомост субєкта, то переконатися в істності тих чи інших знань можна шляхом їх співсталення з обєктом пізнання Таке співставення відбувається у процесі практичної діяльності Практика є загальним критерімм істини Вона - критерій як у відношенні до наших чуттєвих знань, так і до абстракцій Практика - це чуттєво-матеріальна дільність людей, спрямована на перетворення світу в їх інтересах, практика має суспільно-історичний характер Основою практики є суспільне виробництво матеріальних благ, тобто процес перетворення речей природи у відповідності з потребами людей Але зміст практики не слід обмежувати тільки матеріальним виробництвом Можна виділити лие три найбільші форми практики : 1) трудова діяльність; 2) соціально-перетворююча діяльність єполітичні, ідеологічні відносини); 3) практика наукового експерименту єспостереження, дослід) Практика виступає як основа, рушійна сила пізнання і критерій істини. Практичні потреби породжують науку, яка є вищою формою пізнавальної діяльності Породовши науку практика виступає як постійний стимул та рушійна сила її розвитку Коли у супільстві виникають нові технічні потреби, віповідно зявляються нов наукові напрями На кожному етапі історії суспільства практика визначає основні напрями розвитку наукової думки, а також найважливіші проблеми тієї чи іншої науки