22. Розкрийте головні положення теорії пізнання та етики і.Канта

Родоначальником німецької класичної філософії вважається І.Кант.В його творчості виділяють два періоди: докритичний та критичний. У першому періоді увага приділяється природничим наукам. А другий період присвячений вивченню походження пізнавальноі діяльності, її закономірностей та меж.На його думку філософія повинна дати відповібь на 3 питання: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я мушу сподіватись?

Сутність, на його думку, полягає в обгрунтуванні сутності добра і краси. Кант намагається подолати однобоке тлумачення джерел істини, а саме в межах емпіризму і раціоналізму. Пізнання – це синтез чуттєвого та раціонального. Наші знання – це щось невідоме. Річь сама по собі діюча на наші органи сприйняття породжує потік почуттів, які упорядковуються за допомогою таких форм споглядання як категорії простору і часу. Завдяки цьому виникає предмет сприйняття, який носить індивідуальний і суб`єктивний характер. Щоб це знання перетворилось в об`єктивне, потрібна участь мислення. Саме воно конструює предмет пізнання. Людина пізнає те, що фактично сама створює. Тобто людина не тільки пасивно споглядає, а й активно творить світ. В своій пізнавальній діяльності людина керується цілями, які задає розум. Наше пізнання спрямоване на пізнання ідеї душі, світу і бога. Усі ці ідеї виконують регулятивну функцію, роль надзавдання, виконати яке повинна кожна людина. Кант робить висновок, що скільки б ми не проникали в сутність речей, наше знання ніколи не буде абсолютно повним, тобто сутність речей буде завждм поза межама нашого пізнання.Але головною для Канта є проблема людини, тому він будує теорію моральної поведінки людини. Головною рисою практичного розуму є його самозаконність. Людина керуеться тими законами, які вона сама встановила. Людина – це істота автономна, вона належить до чуттєвого та духовного світу. Правила поведінки Кант поділив на: гіпотетичні та категоричні імперативи. Гіпотетичні – ті, що спрямовані на досягнення прагматичних цілей. Категоричні – не мають на меті досягнення зовн. цілей. Вони лежать в основі моральної поведінки людини. Він виступає проти погляду на людину як на засіб досягнення якихось цілей. «Стався до іншого так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе.» Не можна виправдовувати злачин. Ніколи не називай свій поганий вчинок моральним, якщо створений за для якогось добра. Мораль не повинна мати виключень. Найбільш міцною опорою моральності є безумовне виконання обов`язку. «Виконуй свій обов`язок і хай буде, що буде.» Вавжає, що на допомогу бога спиратись не варто, бо не можна сподіватись на те, існівання чого ми не можемо безумовно довести. Треба сподіватись на власні вчинки. Але віра в бога необхідна, т.я. страх перед богом стримує людину. Запорукою моралі ще є право, країною повинні правити не люди, а закони і кожна з гілок влади не повинна переступати своїх повноважень.

23. Охарактеризуйте філософську систему та метод Гегеля.

Вершиною розвитку німецької філософії є вчення Гегеля (1770-1831р.р.). Воно характеризується глибиною змісту та важливістю поставлених проблем. Гегель створив теорію розвитку суперечності та її подальшого вирішення в синтезі. Представник об’єктивного ідеалізму. Основу всього сущого складає світовий дух, який втілює себе в системі категорій – система природи – суспільство – всесвітня історія.Вихідним пунктом філософської концепції Гегеля є тотожність буття та мислення. При цьому Гегель розглядає мислення (абсолютну ідею) не як нерухому, незмінну першосутність, а як процес неперервного розвитку пізнання, як процес сходження від нижчого до вищого. Абсолютна ідея є активною і діяльною, вона мислить і пізнає себе: вчення про буття, вчення про сутність, вчення про поняття.Ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіка-філософія природи-філософія духу. Логіка є найважливішою частиною гегелівської системи, оскільки тотожність буття та мислення означає, що закони мислення, які й досліджує логіка, є дійсним законами буття. Логіка, на думку Гегеля, є вченням про сутність усіх речей. Перш ніж говорити про систему логіки Гегеля, слід зупинитись на характеристиці ним діалектичного методу. Гегель виділяє три сходинки діалектичного методу, які діють у розвитку як загальнолюдського, так і індивідуального мислення і проявляються у кожному конкретному пізнавальному аналізі, утворюючи при цьому потрійну єдність. Першою сходинкою «логічного» діалектичного методу, на думку Гегеля, є розсудок. Він вважає, що розум і розсудок мають складати єдину висхідну послідовність, як провідний та підлеглий чинники.Значним досягненням Гегеля було дослідження і виклад логіки, як цілісної системи принципів та категорій. Ця система є відображенням процесу, що відбувається за певною схемою: теза, антитеза, синтез. Поняття, на думку Гегеля, перебувають у безперервному русі, переходять одне в одне, змінюються, розвиваються, передять у свою протилежність, виявляючи внутрішньо притаманні їм суперечності, які складають рушійну силу їхнього саморозвитку.

Гегель сформулював також основні принципи діалектики:1)принцип переходу кількісних змін у якісні і, навпаки, принцип тотожності протилежностей,принцип заперечення заперечення.Вищою сходинкою у розвитку абсолютної ідеї є абсолютний дух – людство та людська історія. Філософія духу включає в себе вчення про суб’єктивний дух, вчення про об’єктивний дух, вчення про абсолютний дух.юУ філософії Гегеля слід чітко розрізняти діалектичний метод та систему, що суперечать одне одному, перебувають у суперечності, яка виявляються в таких моментах.1.Метод виходить з визнання все загальності розвитку. Система вимагає обмеження розвитку.2.Метод заснований на визнанні все загальності суперечності.3.Метод вимагає відповідності руху думки стану, характерному для реальних процесів.4.Метод вимагає постійного перетворення дійсності, а система-незмінності існуючого стану речей. Система і метод Гегеля знаходиться у протиріччях, оскільки діалектичний метод, вимагає розглядати усе суще у постійному розвитку. Усе суще варте на загибель, тобто потребує постійного самовдосконалення.Філософська теорія Гегеля справила значний вплив на всю наступну філософську думку.