Закони грошового обігу. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи.
Сутність закону грошового обігу. Грошовий обіг – це процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту.
Закон грошового обігу полягає в дотриманні в економіці необхідної кількості грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Закон грошового обігу полягає в дотриманні в економіці необхідної кількості грошей. Закон грошового обігу виражається рівнянням Мф=Мн, де Мф – фактична грошова маса в обігу, а Мн – об’єктивно необхідна для обігу маса грошей. Коли Мф>Мн, в обігу знаходяться зайві гроші, а якщо Мф<Мн – існує нестача грошей в обігу.
За умов золотомонетного обігу рівновага грошового обігу забезпечувалась автоматично, що пояснювалось виконанням золотом грошової функції засобу нагромадження. Кількість повноцінних золотих грошей, необхідних для обігу, визначалась такою рівністю:
Мн = (СЦ – К + ПЛ – ВП)/О,
де: СЦ – сума цін усіх товарів і послуг, реалізованих протягом року;
К – сума цін товарів і послуг, проданих у кредит;
ПЛ – сума платежів за борговими зобов’язаннями;
ВП – сума платежів, що взаємно погашаються (без застосування наявних грошей);
О – швидкість обороту грошової одиниці.
Ця формула також відображає кількість грошових знаків, що замінюють повноцінні гроші в обігу. В обох випадках визначається необхідна кількість готівки. Зростання значення безготівкових грошей за сучасних умов робить непридатним даний метод визначення необхідної кількості грошей. Тепер для цього широко застосовується рівняння американського теоретика І. Фішера (виведене у 1947 р.), яке має такий загальний вигляд: І. Фішера (виведене у 1947 р.):
або
де М — кількість грошей в обігу (грошова маса); Q — фізичний обсяг товарів і послуг; Р — середня ціна, за якою продається кожен товар; V — швидкість обігу грошей протягом року.
Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи.
Інфляція та її види і форми. Купівельна спроможність грошової одиниці - маса товарів, яку можна придбати за цю грошову одиницю. Потрібно також зазначити, що в умовах зростання загального рівня цін купівельна спроможність кожної окремої грошової одиниці буде зменшуватись, тобто на кожну грошову одиницю можна буде придбати все менше товарів.
Інфляція - процес зменшення купівельної спроможності грошової одиниці. Причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них. Це й викликає зростання загального рівня цін. Провідним чинником інфляції є зростання грошової маси. Проте саме по собі зростання грошової маси не спричиняє інфляції. Інфляція з’являється лише тоді, коли темпи зростання грошової маси випереджають не тільки темпи зменшення швидкості обігу грошової одиниці, а й темпи зростання суспільного продукту, реалізацію якого й обслуговує грошова маса.
Саме тому до чинників інфляції крім зростання грошової маси можна віднести зростання швидкості обігу грошової одиниці та зменшення загального обсягу суспільного продукту. Вплив кожного з цих чинників може призвести до порушення законів грошового обігу, внаслідок чого кількість неповноцінних грошей в обігу перевищить потреби в них, що і зумовить початок процесу інфляції чи знецінення грошей.
Інфляція не лише відображає у своєму розвитку динаміку цін, а й вимірюється останньою. Вона є обернено пропорційною величиною цінової динаміки. Якщо протягом року ціни зросли на 10 %, то можна сказати, що на такий самий відсоток грошова одиниця знецінилася чи втратила свою купівельну спроможність.
Види інфляції:
Повзуча інфляція (ціни зростають темпом до 10% на рік).
Галопуюча інфляція (ціни зростають темпом від 10 до 100% на рік).
Гіперінфляція (темпи зростання цін перевищують 100% на рік).
Форми інфляції: відкрита та придушена.
Відкрита - інфляція, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) проявляється у пiдвищеннi цін.
Придушена - інфляція, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) призводить до появи дефіциту товарів, а не до підвищення цін.
Забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці та грошові реформи. Потрібно зазначити, що в умовах інфляції гроші поступово припиняють виконувати таку свою функцію, як засіб збереження вартості. А це призводить до того, що їх все більш неохоче починають брати і в обмін на свій товар, намагаючись якомога швидше їх позбутись, і все менше роблять заощаджень у грошовій формі.
Стабілізація купівельної спроможності грошової одиниці:
Обмеження грошової емісії (емісія — це випуск в обіг додаткової кількості грошей). Крім того, можуть здійснюватися заходи щодо стимулювання зростання суспільного продукту.
Грошові реформи. Вони можуть допомогти й у вирішенні завдання щодо зменшення вже наявної в обігу грошової маси. Грошова реформа — це перебудова державою наявної в країні грошової системи. При цьому грошові реформи можуть переслідувати не тільки вузькі цілі стабілізації грошової одиниці, а й більш широкі — загальної перебудови чинної в країні системи грошово-кредитних відносин.
Види грошових реформ:
Формальна грошова реформа зводиться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує.
Деномінаційна полягає в тому, що разом зі зміною зразка купюри відбувається зміна існуючого масштабу цін (зменшення кількості нулів на купюрах).
Конфіскаційна грошова реформа полягає в безоплатному вилученні державою частини грошей суб’єктів економіки.