Основні проблеми лекції:

• Художній твір як складна система.

• Оволодіння методикою традиційного аналізу – передумова опанування модерністськими і постмодерністськими методологіями та методиками інтерпретації художніх текстів.

• Основи традиційного аналізу віршових творів.

• Методи й методики аналізу прозових творів.

• Залежність аналізу художнього твору від методологічної позиції дослідника.

Основні проблеми для самостійного опрацювання:

• Формозміст як єдність.

• Елементи змісту, або змістові прояви художньої форми.

• Елементи форми, або формальні проявники художнього змісту.

• Тема, ідея, проблема, тенденція, пафос, конфлікт (колізія).

• Фабула, мотив, сюжет, композиція.

• Позафабульні чинники композиції.

• Лексико-фразеологічна сфера художньої мови. Тропи.

• Синтаксична сфера художньої мови. Стилістичні фігури.

• Звукова сфера художньої мови. Фоніка.

• Силабічна система віршування.

• Силабо-тонічна система віршування.

• Тонічна система віршування.

• Декламаційно-тонічне віршування.

• Верлібр.

• Строфіка.

Вихідні теоретичні положення:

В.М. Жирмунский. Теория литературы. Поэтика. Стилистика:

…розподіл на що й як у мистецтві являє собою лише умовність. Любов, сум, трагедійна душевна боротьба, філософська ідея тощо існують у поезії не самі по собі, проте у тій конкретній формі, у котрій вони висловлені у даному творі. […]. Будь-який новий зміст обов’язково маніфестує себе у мистецтві в якості форми: змісту, що не знайшло свого втілення в формі, […] у мистецтві не існує. Аналогічним чином будь-яке змінення форми є тим самим уже розкриття нового змісту… (с. 16-17).

Матеріалом поезії є не образи й не емоції, а слово. Поезія є словесне мистецтво, історія поезія є історія словесності (с. 22).

Г.В.Ф. Гегель. Лекції з естетики:

…Пафос утворює справжній осередок, справжнє царство мистецтва; його втілення є головним як у творі мистецтва, так і в сприйнятті останнього глядачем (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 94).

В основі колізії лежить порушення, яке не може зберігатися як порушення, а мусить бути усунене. Колізія є такою зміною гармонійного стану, який у свою чергу повинен зазнати змін. Проте і колізія ще не є дія, а містить у собі лише початки і передумови дії (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 115-116).

Зображення дії як єдиного, цілісного в собі руху, який містить у собі акцію, реакцію і вирішення їх боротьби, становить переважно предмет поезії, бо інші мистецтва можуть відбивати лише один момент у розвитку дії (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 117).

О.Веселовський. Поетика сюжетів:

Під мотивом я розумію формулу, що відповідала на перших етапах суспільності на питання, яке природа ставила людині ….Найпростіший вид мотиву може бути виражений формулою а+b: зла стара не любить красуню – і ставить перед нею небезпечну для життя задачу. Кожна частина формули здатна видозмінюватись, особливо підлягає нарощенню b; задач може бути дві, три… (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 122-123).

Сюжети – це складні схеми, в образності яких узагальнились відомі акти людського життя і психіки у формах, що чергуються в побутовій дійсності. (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 123-124).

І мотиви і сюжети входять до вжитку історії: це форми для вираження наростаючого ідеального змісту. Відповідаючи цій вимозі, сюжети варіюються: в сюжети входять деякі мотиви, або сюжети комбінуються один з одним…(Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 124).

Ернст Роберт Курціус. Європейська література і латинське Середньовіччя:

Без образної схеми (за Платоном ейдос [грецьке слово передано українськими літерами – Б.Н.]), що невиразно маячить перед очима, поет не може творити. Такими схемами виступають літературні жанри, метричні й строфічні форми (с. 435).

Основна література:

1. Баррі, Пітер. Вступ до теорії: літературознавство та культурологія.

2. Вступ до літературознавства. Хрестоматія.

3. Література. Теорія. Методологія.

4. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства.

5. Хализев В.Е. Теория литературы.

Додаткова література:

1. Жирмунский В.М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. – Л.: Наука, 1977. – 407 с.

2. Літературознавча енциклопедія: У двох томах.

3. Літературознавчий словник-довідник.

4. Курціус Е.Р. Європейська література і латинське Середньовіччя / Пер. з нім. – Львів: Літопис, 2007.

5. Современное зарубежное литературоведение: Энциклопедический справочник. – М.: Интрада - ИНИОН, 1996. – 318 с.

6. Теория литературы: учеб. пособие в 2 т. / под ред. Н.Д. Тамарченко. – Т. 1. Теория художественного дискурса. Теоретическая поэтика. – Т. 2. Историческая поэтика.

7. Ткачук О. Наратологічний словник.

8. Томашевский Б.В. Теория литературы. Поэтика. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 334 с.

9. Успенский Б.А. Поэтика композиции. – СПб.: Азбука, 2000. – 352 с.

10. Хрестоматия по теории литературы.

11. Шмид В. Нарратология. – М.: Языки славянской культуры, 2003. – 312 с.

До уваги! З цієї теми Ви маєте відпрацювати два семінарсько-практичні заняття.

Крім традиційних методів і методологій Ви, узгодивши з викладачем, можете запропонувати ті методи та методики аналізу конкретного твору, які найповніше розкривають його художню специфіку.

Ви також можете актуалізувати, поновити ті навички та вмінні, що були Вами набуті під час вивченні нормативних курсів з історії літератури та курсів за вибором.

Семінар 2.1. Аналіз віршового твору

До уваги! Зміст цього семінарського заняття складає аналіз віршових ліричних творів, тобто під час семінару на основі опрацювання теоретичної та навчальної літератури Ви аналізуєте конкретні віршові твори, попередньо узгодивши це з викладачем. Повна схема такого аналізу є в підручнику А.Ткаченка Мистецтво слова на сторінці 410 (видання 2003 р.).

Можливе паралельне аналізування віршів, написаних однією із західноєвропейських мов, та їхнього перекладу українською мовою.

Для аналізу пропонується наступна скорочена схема, яку можна розширити за рахунок різноманітних методологічних та методичних інновацій.

Схема аналізу:

• Метрика.

• Строфіка.

• Фоніка.

• Стилістика.

• Іконіка.

• Ейдологія.

• Формозмістовна єдність.

• Жанр.

Один із варіантів розширення попередньої схеми:

• Яку ситуацію розкриває ліричний герой (персонаж)?

• Яким чином розвивається подія?

• Як розвивається подія розповіді?

• Які мовленнєво-образні засоби використовує поет?

• Чи є в даній поезії ліричний герой близьким до біографічного (дійсного) автора? Якщо «так», то в якій мірі?

• Чим є побудова тексту від першої особи – маскою поета чи творенням образу ліричного героя (персонажа)?

• Яким є образ ліричного героя: образом-характером чи образом-особистістю?

• На кого направлений даний текст: на самого автора-персонажа чи на читача-персонажа?

• Хто може бути для поета ідеальним реципієнтом його тексту?

• Як віддзеркалюється у поезії літературно-стильова течія, до якої належить автор?

Семінар 2. 2. Аналіз прозового твору

До уваги! Під час семінару на основі опрацювання теоретичної та навчальної літератури Ви аналізуєте конкретні твори, попередньо узгодивши аспект аналізу та текст, що буде аналізуватися, з викладачем.

Аналіз одного із творів малої прозової форми (новели, ліричного оповідання або фрагменту роману, повісті, оповідання) відбувається за схемою-планом, що подається нижче.

Можливий аналіз за одним чи кількома аспектами з цієї схеми.

Схема аналізу:

• Аналіз побудови подієвості.

• Система персонажів твору.

• Побудова художнього простору.

• Побудова художнього часу.

• Роль і значення позаподієвих елементів.

• Форми фокалізації.

• Форми побудови нарації.

• Образ автора.

• Образ читача.

• Особливості мовленнєвої організації тексту.

• Роль та значення художніх деталей.

• Жанрові ознаки твору.

• Належність твору до певного історичного стилю, його ознаки.

Один із варіантів розширення попередньої схеми:

• Якщо твір побудовано від імені всезнаючого автора (нарація від третьої особи), то які його формозмістовні особливості?

• Якщо твір побудовано від імені обмежено всезнаючого автора, то які його формозмістовні особливості?

• Якщо твір побудовано від першої особи (від імені головного персонажа, від імені другорядного персонажа). то які його формозмістовні особливості?

• Якщо у творі присутні кілька самостійних нараторів (форма полілогу), то які його формозмістовні особливості?

• Яким чином співвідноситься побудова нарації у творі із належністю його до певної історичної літературно-стильової течії?

• Яку наративу побудову мають інші тексти того ж самого автора?