Тема друга «Жанрова системність вербальної культур»

Лекція 2 (4). Проблематика жанрової системності літературно-художніх текстів

Основні проблеми лекції:

• Умовність та історизм генологічної класифікації літературних творів.

• Жанр як основна реальна категорія буття літературного твору.

• Жанрові системи різного рівня.

• Основні жанри епіки в історичному контексті.

• Основні драматичні жанри у літературному процесі.

• Жанрові модифікації лірики.

• Специфіка сучасного стану літературних жанрів.

Основні проблеми для самостійного опрацювання:

• Форми класифікації літературних творів в історії поетики та теорії літератури.

• Форми класифікації лірики.

• Різновиди, види, жанри лірики.

• Форми класифікації епосу.

• Різновиди, види, жанри епосу.

• Форми класифікації драми.

• Різновиди, види, жанри драми.

• Специфіка ліро-епосу.

• Специфіка ліро-драми.

• Специфіка епо-драми.

• Кіносценарій з точки зору генології.

Вихідні теоретичні положення:

Г.В.Ф. Гегель. Лекції з естетики:

Надавати завершення таким подіям є завдання епічної поезії, оскільки вона поетично розповідає про якусь цілісну в собі дію, а також про характери, якими породжується ця дія у своєму субстанціональному достоїнстві або ж у фантастичному сплетінні із зовнішніми випадковостями (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 205.)

…По-друге, інший, протилежний епічній поезії, бік творить лірика. Зміст її – усе суб’єктивне, внутрішній світ, душа, яка розмірковує і почуває, яка не переходить до дій, а затримується в собі як внутрішнє життя і тому як єдина форма й кінцева мета може брати на себе словесне самовираження суб’єкта (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 205).

Ця об’єктивність, яка йде від суб’єкта, і це суб’єктивне, що зображується в своїй реалізації та об’єктивній значущості, є дух у його цілісності; будучи дією, він визначає форму і зміст драматичної поезії (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 206-207).

…одна з найбільш значних і придатних для роману колізій – це конфлікт між поезією серця і прозою житейських стосунків, яка їй протистоїть, а також випадковістю зовнішніх обставин (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 206-207).

П.Н.Медведев (М.Бахтин). Формальный метод в литературоведении:

Між іншим виходити поетика має саме із жанру. Бо саме жанр є типовою формою цілісного твору, цілісного висловлювання. Реально твір існує лише у формі певного жанру. Конструктивне значення кожного елементу може бути зрозумілим лише у зв’язку з жанром (с. 175).

Жанр є типовим цілим художнього висловлювання, при цьому суттєвим цілим, цілим завершеним і розв’язаним (с. 175).

Кожен жанр є особливим типом розбудовувати і завершувати ціле, при тому […] суттєво, тематично завершувати, а не умовно-композиційно закінчувати (с. 176).

…кожен жанр має свої способи, свої засоби бачення й розуміння дійсності, що є притаманними виключно для нього (с. 180).

Митець зовсім не втискує готовий матеріал у площину твору. Площина твору служить йому задля відкриття, бачення й розуміння матеріалу (с. 182).

М. Бахтин. Проблемы поэтики Достоевского:

Літературний жанр за самою своєю природою віддзеркалює найбільш сталі, «віковічні» тенденції розвитку літератури. В жанрі завжди зберігаються невмирущі елементи архаїки. Щоправда, ця архаїка зберігається у ньому лише завдяки постійному її оновленню, так би мовити, осучасненню. Жанр завжди є таким і не таким, завжди є старим і новим водночас. Жанр відроджується й оновлюється на кожному новому етапі розвитку літератури й в кожному індивідуальному творі даного жанру. В цьому полягає життя жанру. Тому й архаїка, що зберігається в жанрі, не мертва, а вічно жива, тобто така, що здатна оновлюватися. Жанр живе сучасним, але завжди пам’ятає своє минуле, свій початок. Жанр – це представник творчої пам’яті в процесі літературного розвитку. Саме тому жанр і здатен забезпечити єдність і неперервність цього розвитку (виділено автором – Б.Н.; с. 141-142).

Ніколи новий жанр, народившись на світ, не відміняє й не замінює ніяких жанрів, що вже раніше існували. Будь-який новий жанр лише доповнює старі, лише розширює коло жанрів, що вже існують. Адже кожний жанр має свою привілейовану сферу буття . по відношенню до котрої він є незамінним (с. 360).

…кожен суттєвий і значний новий жанр, одного разу з’явившись, має вплив на все коло старих жанрів: новій жари робить старі жанри, так би мовити, більш свідомими; він змушує їх краще усвідомити свої можливості й свої кордони, тобто подолати свою наївність (виділено автором – Б.Н.; с. 360-361).

М. Бахтин. Проблема речевых жанров:

Форми мови й типові форми висловлювань, тобто мовленнєві жанри, приходять у наш досвід і в нашу свідомість разом і в тісному зв’язку один з одним. Навчитися розмовляти – означає навчитися будувати висловлювання (тому що розмовляємо ми висловлюваннями, а не окремими реченнями, і, вже безумовно, не окремими словами). Мовленнєві жанри організують наше мовлення майже таким же чином, як її організують граматичні форми (синтаксичні). Ми навчаємося відливати наше мовлення в жанрові форми, і, коли чуємо чуже мовлення, ми вже із перших слів вгадуємо його жанр, передбачаємо певний обсяг (тобто приблизну довжину мовленнєвого цілого), визначаємо композиційну побудову, передбачаємо закінчення, тобто із самого початку ми маємо відчуття мовленнєвого цілого, котре потому диференціюється в процесі мовлення (с. 257-258).

Х. Ортега-і-Гассет. Думки про роман:

Суть романічного (йдеться лиш про новочасний роман) полягає не в подіях, а навпаки, в чистому існуванні, в житті-пожитті персонажів, взятих укупі, в їхньому середовищі (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 239).

Матеріал роману – це, властиво, психологія уяви (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 241).

М.Бахтін. Епос і роман:

Вивчення роману як жанру відрізняється особливими труднощами. Це зумовлено своєрідністю самого об’єкта: роман – єдиний неготовий жанр, який перебуває у становленні (Вступ до літературознавства: Хрестоматія. – С. 241).

Х. Л. Борхес. Чотири цикли (з книжки «Золото тигрів):

Історій лише чотири. Одна, найстаріша, – про фортецю, котру штурмують й обороняють герої. Захисники знають, що місто приречене бути підданим мечу та вогню, а опір марний; найславніший із завойовників, Ахілл, знає, що приречений загинути, не дочекавшись перемоги […].

Друга історія, що пов’язана з першою, – про повернення. Про Улісса, котрий після десяти років мандрів по грізним морям і зупинок на зачарованих островах приплив до рідної Ітаки… […].

Третя історія – про пошук. Її можна вважати варіантом попередньої. Це Ясон, що пливе за золотим руном, і тридцять перських птиць, які перетинають гори та моря, щоби побачити лице свого Бога – Симурга, котрий є кожна із них і всі вони разом. У минулому кожне починання завершувалося перемогою. Один герой врешті-решт викрадав золоті яблука, іншому насамкінець вдавалося захопити Грааль. Наразі пошуки приречені на невдачу. […] на героїв Джеймса і Кафки може очікувати лише поразка. Ми настільки бідні на відвагу й віру, що бачимо в щасливому кінці лише брутально сфабриковане потурання масовим смакам. Ми не здатні вірити в рай, однак ще менше у пекло.

Остання історія – про самогубство бога. Атис у Фрігії нівечить та вбиває себе; Один жертвує себе Одину, самому собі, коли дев’ять ночей висить на дереві, прибитий списом; Христа розпинають римські легіонери.

Історій лише чотири. І скільки б часу нам не залишилось, ми будемо переповідати їх – у тому чи іншому вигляді.

Основна література:

1. Вступ до літературознавства. Хрестоматія.

2. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства.

3. Хализев В.Е. Теория литературы.

Додаткова література:

1. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. – М.: Сов. писатель, 1963. – 363 с.

2. Бахтин М. Проблема речевых жанров / М.М.Бахтин. Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1979. – С. 237-280.

3. Борхес Х.Л. Проза разных лет: Сборник / Пер с исп. – М.: Радуга, 1984. – 320 с.

4. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник.

5. Медведев П.Н. Формальный метод в литературоведении: Критическое введение в социологическую поэтику. – Л.: Прибой, 1928. – 232 с. (Цитується вище за цим виданням. Читати пропонується одне з більш сучасних видань).

Тема третя: «Аналіз літературного твору»

Лекція 3 (5). Основні методи та методики аналізу художнього твору