Основні проблеми для обговорення:

• Психоаналіз З. Фройда та його вплив на літературознавство.

• З.Фройд – творець класичного психоаналізу.

• Вчення Фройда про Едіпів комплекс.

• Потяг до Смерті (Танатосу) за Фройдом як основа психології людини.

• Фройдівська теорія художньої творчості;

• Аналіз конкретних художніх текстів за методологічними принципами класичного психоаналізу Фройда.

• Теорія архетипів К.Г. Юнга:

• творчий процес для вченого;

• вплив на розвиток архетипної (архетипової) критики (міфокритики);

• Аналітичний розгляд конкретних художніх текстів за міфокритичною методологією.

Теми доповідей (самостійних наукових розвідок):

1. Фройдизм як прояв модернізму в гуманітаристиці.

2. Несвідоме у психічній структурі особистості.

3. Психоаналіз – універсальна методологія аналізу творчої психології людини.

4. К.-Г. Юнг – творець аналітичної психології.

5. Структурний психоаналіз Ж.Лакана.

6. Теорія архетипних значень за Н.Фраєм.

7. Концепція героя за Дж. Кемпбелом.

8. Жіночий архетип за К.П.Естес.

Основна література:

1. Баррі, Пітер. Вступ до теорії: літературознавство та культурологія.

2. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство: Посібник. – К.: «Академвидав», 2003. – 392 с.

3. Леві-Стросс К. Міт та значення (фрагменти). – Антологія.

4. Потканський Ян. Психоаналіз у літературознавчих дослідженнях // Література. Теорія. Методологія. – С. 292 – 311.

5. Росінська Зоф’я. Самототожність реципієнта. Психоаналітичні точки зору // Література. Теорія. Методологія. – С. 312 – 332.

6. Фрай Н. Архетипний аналіз: теорія мітів (фрагменти). – Антологія.

7. Фройд З. Поет і фантазування (фрагменти). – Антологія.

8. Юнг К.-Г. Психологія та поезія (фрагменти). – Антологія.

Додаткова література:

1. Волошинов В.Н. (Бахтин М.М.) Фрейдизм. – М.: Лабиринт, 1993. – 120 с. (або інше видання).

2. Кемпбел Джозеф. Герой із тисячею облич / Пер. з англ.. О.Мокровольського. – К.: «Альтернативи», 1999. – 392 с.

3. Лакан Ж. Функция и поле речи и языка в психоанализе / Пер. с фр. А.К.Черноглазова. – М.: «Гнозис», 1995. – 192 с.

4. Пригодій С.М., Горенко О.П. Американський романтизм. Полікритика: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2006. – 440 с.

5. Смирнов Игорь. Психодиахронологика. – М., 1994.

6. Фрейд З. Психология бессознательного: Сб. произведений / Сост., науч. ред. М.Г.Ярошевский. – М.: Просвещение, 1989. – 448 с. (або інші видання).

7. Эстес Кларисса Пинкола. Бегущая с волками: Женский архетип в мифах и сказаниях / Пер. с англ. – М.: ООО Изд-во «София», 2007. – 496 с.

8. Юнг К. Г.. Душа и миф: шесть архетипов / Пер. с англ. – К.: Гос. библиотека Украины для юношества, 1996. – 384 с. (або інші видання).

Прокоментуйте наступні фрагменти текстів:

Поет робить те саме, що й дитина, яка грається, - він витворює світ фантазії, який сприймає дуже серйозно...

Фройд

…дорослий соромиться своїх фантазій, приховує їх від інших, леліє як щось найпотаємніше, інтимне.

Фройд

Гра дитини керувалася бажанням, по суті, одним бажанням, що допомагає виховувати дитину, а саме бажанням «бути великим і дорослим».

Фройд

Невдоволені бажання – рушійні сили фантазій, і кожна окрема фантазія – це здійснення бажань, коректура невдоволеної дійсності.

Фройд

Усі психічні струмені у свідомості можуть бути пояснені причинно, але творчі первні, що кореняться у безмежності підсвідомого, назавжди закриті для людського пізнання.

Юнг

Зведення візіонерського переживання до особистого досвіду перетворює це переживання у щось невластиве, у звичайний «ерзац». Тим самим візіонерський зміст втрачає свій «прадавній характер», «правізія» стає симптомом і хаос вироджується в душевне збурення.

Юнг

Поет творить радше із «прадавнього переживання», темна природа якого потребує мітологічних постатей, і тому жадібно притягає до себе все споріднене, щоб у ньому «виразитися». «Прадавнє переживання» є безсловесним і не має якогось образу, оскільки є візією «у темному дзеркалі». Це просто наймогутніше передчуття, що хоче стати Словом…»

Юнг

Кожна творча людина є подвійність чи синтез парадоксальних властивостей. З одного боку, вона є по-людські особистий, а з іншого, - позбавлений особистісного, творчий процес.

Юнг

З погляду нарації, міт є імітацією дії, яка знаходиться близько або на можливій грані бажань.

Н. Фрай

З погляду значення або діялогу, міт – такий самий світ, на який дивляться як на поле дії, але пам’ятають про наш принцип, що значення або зразок поезії є структурою образів із концепційними імплікаціями.

Н. Фрай

Семінар 1. 5. Літературознавчі ідеї М. Бахтіна