Основні проблеми для обговорення:

• Значення російського формалізму для розвитку науки про літературу.

• Основні концепти російського формалізму й можливість аналізу літературних текстів за його методологічними здобутками.

• Структуралізм як дослідницький метод у літературознавстві.

• Російський формалізм і його «перетікання» у структурально-семіотичні студії (на прикладі ідей Я. Мукаржовського та Р.Якобсона).

• Структуралістська орієнтованість літературознавчих досліджень (К.Леві-Стросс, Р.Барт).

• Практика аналізу літературних текстів за методологією структуралізму.

• Сфера і методологія семіотичних студій в літературознавстві.

• Специфіка семіотичного вивчення літературних творів (Ю.Лотман, У.Еко).

• Практика аналізу літературних текстів за методологією семіотики.

• Наратологія як наука про оповідні структури.

• Аналіз художніх текстів за методологічними принципами наратології.

Теми доповідей (самостійних наукових розвідок):

1. Життєвий шлях та основні ідеї В. Шкловського.

2. Внесок у літературознавство Ю.Тинянова.

3. Значення ідей В.Проппа для світового літературознавства.

4. Роль у науці про літературу Празького лінгвістичного гуртка.

5. Постать Р.Якобсона: основні етапи творчості, провідні концепти.

6. Науковий шлях Р.Барта.

7. Тартуська школа: постаті, ідеї, специфіка.

Основна література:

1. Баррі, Пітер. Вступ до теорії: літературознавство та культурологія.

2. Барт Р. Від твору до тексту (фрагменти). – Антологія.

3. Еко У. Поетика відкритого твору (фрагменти). – Антологія.

4. Леві-Стросс К. Міт та значення (фрагменти). – Антологія.

5. Лотман Ю. Текст у тексті (фрагменти). – Антологія.

6. Мітосек Зоф’я. Структуралістські орієнтації в літературознавчих дослідженнях // Література. Теорія. Методологія. – С. 198 – 215.

7. Мукаржовський Я. Мова літературна і мова поетична (фрагменти). – Антологія.

8. Овчарек Богдан. Поняття та еволюція літературної семіотики // Література. Теорія. Методологія. – С. 216 – 234.

9. Пєштак Пшемислав. Російський формалізм // Література. Теорія. Методологія. – С. 136 – 175.

10. Якобсон Р. Лінгвістика і поетика (фрагменти). – Антологія.

Додаткова література:

1. Барт Ролан. Избранные роботы. – М., 1989.

2. Барт Ролан. S/Z. – М., 1994.

3. Еко Умберто. Роль читача. – Львів, 2004.

4. Пропп В. Морфология сказки. – Л.: Асаdemia, 1928 (або будь-яке інше видання).

5. Пропп В. Исторические корни волшебной сказки. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1986. – 366 с. (або будь-яке інше видання).

6. Світоглядно-методологічні інновації в західноєвропейській філософії. – К.: Укр. Центр дух. культури, 2001. – 296 с.

7. Структурализм: “за” и “против”. – М., 1975.

8. Тынянов Ю.Н. Поэтика. История литературы. Кино. – М., 1977.

9. Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму / Пер с фр. Г.К. Косикова. – М.: Прогресс, 2000. – 536 с.

10. Шкловский В. О теории прозы. - М., 1983 (або будь-яке інше видання).

11. Эйхенбаум Б. О прозе. О поэзии: Сб. статей / Сост. О. Эйхенбаум. – Л.: Худож. лит., 1986. – 456 с.

12. Якобсон Р. Избранные работы. – М.: Прогресс, 1985.

13. Якобсон Р. Работы по поэтике. – М.: Прогресс, 1987.

14. Якобсон Р. Язык и бессознательное / Пер. с англ., фр. – М.: Гнозис, 1996.

Прокоментуйте наступні фрагменти текстів:

Порушення літературної норми, і особливо її систематичне порушення, дає змогу використовувати мову для поезії, без цієї можливості поезії не було б взагалі

Я. Мукаржовський

Назва “літературний критик” так само мало пасує дослідникові літератури, як назва “граматичний (“лексичний”) критик” – лінгвістові.

Р.Якобсон

Літературознавство, центром якого є поетика, розглядає, як і лінгвістика, два типи проблем: синхронні та діяхронні […]. Відбір класиків та їхня реінтерпретація сучасними течіями – найважливіша проблема синхронного літературознавства.

Р.Якобсон

Текстові притаманна багатозначність. Це означає, що він має не просто кілька значень, але те, що у ньому здійснюється властива йому множинність сенсу – множинність така, що не підлягає усуненню, а не та, що є тільки припущенням.

Р.Барт

Щодо Тексту, то він безпосередньо пов’язаний із задоволенням, він є задоволенням без почування відчуженості.

Р.Барт

Устрій твору мистецтва такий же, як і устрій імперіяістичного і теократичного суспільства; закони прочитання є законами авторитарного уряду, вони керують кожним вчинком людини, приписуючи їй певні наміри і пропонуючи сфери для їхнього втілення.

У.Еко

Ризиковано стверджувати, що метафора чи поетичний символ, звукова реальність чи пластична форма є досконалішим знаряддям пізнання реальності, аніж ті, котрі пропонує логіка. Пізнання світу в науці має свій дозволений шлях, а кожне поривання митця до осяяння, навіть коли воно поетично плідне, завжди має у собі щось двозначне. Крім того, що мистецтво пізнає світ, воно ще й продукує доповнення світу, продукує незалежні форми, що долучаються до тих, які вже існують, виявляючи власні закони і проживаючи власним життям.

У.Еко

Текст – це механізм, який має завдання витворити свого зразкового читача. […] зразковий читач це не той, що висуває «єдиний властивий» здогад. Текст може передбачити зразкового читача, що має право випробовувати нескінчену кількість домислів.

У.Еко

Спостерігаючи динамічний стан семіотичних систем, ми можемо зазначити одну цікаву особливість: під час повільного і поступового розвитку система втягує у себе і такі, що легко перекладаються на її мову.

Лотман

Культуру взагалі можна розглядати як текст. Однак надзвичайно важливо зазначити, що це складно побудований текст, він розпадається на ієрархію «текстів у текстах» і творить складні переплетення текстів, оскільки саме слово «текст» включає етимологію переплетення, то можна сказати, що таким тлумаченням ми повертаємо поняттю «текст» його початкове значення.

Лотман

Семінар 1. 4. Психоаналіз і літературознавство