3. Ж. Дерріда про подію розповіді

Цей текст, отже, є частиною, можливо, одним боком фальшивої монети, тобто машини, яка спровокувала події: спочатку подія тексту, який подано тут, як розповідь, яку надали чи одержали для прочитання <…> подія, яка може спровокувати інші, без визначеного кінця, у безкінечній серії, велика оповідь інших оповідей <…> [с. 115].

Ця історія (цей зміст оповіді), передає, отже, одночасно, але образно й непрямо, історію фальшивої монети, фікції чи підробки, і розповідь (те, що розповідає), і нарацію (розказане) [с. 113].

Загалом, оповідач говорить нам, і слід розуміти це, радше у події оповіді, ніж у змісті історії або оповіді (якщо ще послуговуватися цими трьома категоріями): ось що зі мною трапилося, ось, що з нами трапилося: з моїм другом і зі мною [с. 140].

Подія має місце в структурованій товщині оповіді, у полотні наративного переказу, який пов’язує оповідача з його другом. Адже навіть відношення як зв’язок між ними або як релігія їхньої дружби набуває, між ними, також декларативної форми наративного переказу. Якби друг не розповів оповідачеві те, що відбулося в дійсності («… – Це була фальшива монета, відповів він мені спокійно, ніби щоби виправдатися за свою щедрість»), якби друг не розповів, що відбулося насправді, якби він, ніби вихваляючись, не зізнався, не сказав факту правди, нічого б не сталося з оповідачем і з розповіддю [с. 140-141].

Основна подія оповіді як такої, те, що рухає її, знаходиться на передньому плані, можна було б сказати, це те, що відбувається з оповідачем. А те, що з ним відбувається, – це те, що відбувається в його дружбі, те, що втручається у неї, щоб захопити зненацька цю дружбу, але, ще точніше, подія не зводиться до того, що відбувається з оповідачем, щоб вразити його дружбу. Вона набуває форми медитації про випадок і медитації, не позбавленої раціоналізації або теоретизування – до безконечності [с. 139].

Запитання для обдумування

1. Яким чином Ж.Дерріда визначає відкритість даного тексту?

2. Які, за вченим, події обумовлюють рух тексту?

4. Ж. Дерріда про творення події конфлікту в тексті

Щось, отже стається, якась подія має місце. Де вона має місце? Де вона відбувається? З ким вона відбувається? У чому вона полягає? [с. 141].

Ми гадаємо, як правило, що наративний дискурс передає події, які відбулися за його межами і до нього. Вважається, що наративна оповідь, не розповідається сама по собі, вона несе в собі зміст, який дано за її межами і до неї [с. 141-142].

<…> ми маємо повне право вважати, що він [друг оповідача – Б.Н.] хотів справити враження саме на оповідача. Це враження повинно було торкнутися оповідача або дружби, яка пов’язує його з оповідачем. З цього боку також йшлося про те, щоб «створити подію». <…> можна уявити, що сам на сам із жебраком друг, може, не подарував би йому фальшивої монети: він зробив це лише у присутності оповідача і для того, щоб спровокувати оповідача своєю сповіддю [с. 141].

Запитання для обдумування

1. У чому, за Ж.Деррідою, полягають колізії тексту?

2. Яким чином, на Ваш погляд, можна інтерпретувати сутність конфліктів у тексті?