Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_istoriya_ukra_nskogo_suspilstva.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
745.98 Кб
Скачать

14. Релігійне життя Київської Русі. Історичне значення прийняття християнства. Роль монастирів.

Древні слов'янські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів.

Найбільше вражали слов'ян явища природи, пов'язані з виявом сили та міці: блискавка, грім, сильний вітер, палахкотіння вогню. Не випадково верховним божеством був Перун — бог блискавки і грому, який, як і всі інші боги, втілював у собі добрий і злий початок. Не менш сильними і грізними були Сварог; Стрибог; Даждьбог. Серед богів , які безпосередньо втілюють інтереси і заняття людини можна назвати Велеса (Волоса), Мокош (Мокошу), Дану. Ідоли богів встановлювалися не в храмах, а в гаях, на берегах річок і т. д., такі місця називалися капищами.

Якісно нові культурні процеси в Русі відбулися вже після прийняття християнства у 988 році. Спочатку князь Володимир зробив спробу модернізації язичництва, спробу пристосувати його до потреб централізованої держави. Однак проведена реформа язичництва не досягла своєї мети.

Прийняття християнства мало для Русі, при всій суперечності наслідків його для країни і народу, величезне позитивне значення. 1. сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов'ян. 2. стало надійним ґрунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни. 3. зростанню міжнародного авторитету держави. 4. відбулася докорінна зміна світобачення та світосприйняття населення Давньоруської держави. 5. якісно нові підвалини в культурній сфері, сприяла розвитку писемності, літератури, архітектури та мистецтва.

Водночас прийняття християнства візантійського зразка спричинило появу низки негативних явищ, тенденцій та процесів:1.Православна церква не стала справжнім гарантом захисту різних соціальних верств, вагомою противагою самодержавній владі. 2.Прилучення до багатств світової культури було обмежене.

Монастирі засновували подвижники - ченці, князі, аристократи. Монастирі були важливими осередками церковно-релігійного, науково-освітнього та культурно-мистецького життя. Монастирі грали велику роль в колонізації незайманих земель, а оборонні споруди міських монастирів мали неабияке військове значення.

Отже, запровадження християнства на Русі, безумовно, було явищем прогресивним. Воно сприяло формуванню та зміцненню феодальних відносин, розвитку державності, зростанню міжнародного авторитету, розвитку культури. Однак візантійська модель християнства згодом стала підґрунтям не тільки позитивних, а й низки негативних зрушень, процесів і тенденцій.

15. Суспільно-політичні рухи (спр). Ідеологія правителів Київської Русі.

У VII —VIII ст. у середньому Подніпров'ї склався племінний союз полян, який став основою держави під назвою "Русь" з центром у Києві, її розбудова супроводжувалася появою нової ідеології.

Княгиня Ольга на підвласних землях організувала владні структури з представниками княжого оточення. Вона створила осередки князівської влади на місцях, які називали новостами.

Важливою подією було прийняття у 988 р., за князя Володимира Великого, християнства, яке з того часу стало державною релігією. Остання санкціонувала розвиток феодальних відносин, сприяла піднесенню влади київського князя, поширенню писемності, появі оригінальних творів, у тому числі й політичного характеру.

Політичні ідеї правителів Київської Русі залишили помітний слід у тогочасних літописах. Останні відображали точку зору панівного класу, хоча містили й елементи народної творчості, передаючи певною мірою настрої низів. У Лаврентіївському та Іпатіївському списках до наших часів дійшла "Повість временних літ", яку написали ченці Нестор та Сильвестр.

Одна з центральних ідей літопису — єдність Руської землі. Документ ідеалізує державний устрій, встановлений Ярославом Мудрим, коли всі князі називаються братами і всім їм ставиться в обов'язок підкорятися великому князю в Києві. "Повість", даючи характеристику князям, засуджує як їхні усобиці, так і народні повстання. Сповнене роздумів про державу "Повчання" Володимира Мономаха, де він виступає противником княжих непорозумінь і воєн.

Мономах для посилення влади вдосконалив «Закон Руський» та «Статут земельний» і сприяв посиленню монархічних тенденцій, прагнучи чіткої реалізації влади на місцях. Поява цих документів свідчить про посилення залежності простого люду від феодалів, зміцнення княжої влади.

СПР надзвичайно активно існували в усіх верствах с-ва від духовенства до боярства. Причинами були: невдоволення діями князя, прагнення феод верхівки до більшої влади, вороже ставлення народу до експансії, питання релігії.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]