119.Концепцiя і шляхи «перебудови» в срср I Украiна.

Причини перебудови:1.Стагнація в економіці, наростання науково-технічного відставання від Заходу, провали в соціальній сфері.2. Політична криза, яка виразилася у розкладанні керівництва, в його нездатності забезпечити економічний прогрес, у зрощенні партійно-державної номенклатури з ділками тіньової економіки та злочинністю, що призвело до формування в середині 1980-х рр. стійких мафіозних угруповань.3. Апатія та негативні явища в духовній сфері суспільства.4. Прихід до керівництва країни молодих політиків (М. С. Горбачов, М. І. Рижков, О. М. Яковлєв, Е. А. Шеварнадзе), які не тільки прагнули до зміцнення своєї влади, а й виступали за оновлення держави та суспільства.

У березні 1985 р. після смерті К. У. Черненка на пост Генерального секретаря ЦК КПРС був обраний Михайло Горбачов. Його обрання стало свідченням бажання частини партійного апарату суттєво модифікувати радянську систему. На першому етапі (1985-1986) Перебудови перетворення в СРСР здійснювалися на основі попередніх, переважно адміністративних підходів. Не підлягала перегляду і сама соціалістична система, на основі якої керівництво прагнуло «прискорити» соціально-економічний розвиток країни.II етап (січень 1987 — літо 1988 р.) — кристалізація та усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соціальної бази. III етап (літо 1988 — травень 1989 р.) — зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз. На XIX Всесоюзній конференції КПРС (червень — липень 1988 р.) вперше за роки радянської влади було порушено питання про необхідність глибокого реформування політичної системи. IV етап (травень 1989 — лютий 1990 р.) — розмежування, консолідація та протистояння політичних сил. V етап (лютий — грудень 1990 р.) — поступове зміщення вправо акцентів політики керівництва СРСР і радикалізація народних мас. У цей період ситуація в країні особливо загострилася. Спад в економіці був найвідчутнішим за останні роки. VI етап (грудень 1990 — серпень 1991 р.) — кінець перебудови. Відмова Горбачова підтримати проект переходу до ринку, підготовлений комісією Шаталіна — Явлінського, криваві події у Вільнюсі та ін. засвідчили наростаючу схильність горбачовського керівництва до союзу з консерваторами. На IV з'їзді народних депутатів СРСР окреслився поворот від демократії до політики «міцної руки». У зв'язку з цим «команду Горбачова» покинули Е. Шеварнадзе та О. Яковлев.

120. Стан української економіки у другій половині 1980-х років та назрівання економічної кризи.

Прагненням прискорити розвиток народного господарства була просякнута економічна політика, що проводилася в Україні під безпосереднім впливом квітневого (1985р.) Пленуму ЦК КПРС. Але чіткого плану, спрямованого на реалізацію цієї політики, вироблено так і не було. Так, у червні 1985р. була проведена Всесоюзна нарада з питань науково-технічного прогресу, вслід за якою пленум ЦК КП України прийняв постанову про заходи щодо прискорення науково-технічного прогресу в республіці.

У 1987р. почався бурхливий розвиток кооперативів у сфері послуг, громадського харчування, торгівлі. Проте до 1997 р становище з промисловими і продовольчими товарами у республіці погіршувалося. Необхідність поглиблення економічних перетворень ставала все очевиднішою. Спроби радикальної економічної реформи: встановлення контролю народу над господарським життям, «передачу економічної влади трудящим» шляхом радикальної економічної реформи. У 1990 р. боротьба навколо економічної реформи вкрай загострилася. Економічне становище в країні в цей час швидко погіршувалося. Це виявлялося у наростанні темпів інфляції, поглибленні дефіциту державного бюджету. Усе це в комплексі призвело до логічного результату: в 1990 р. вперше за багато років в СРСР скоротилися обсяги суспільного виробництва. Таким чином економічний застій попередніх десятиліть у другій половині 80-х років так і не змінився очікуваним прискоренням. У 1980-х роках економіка Радянського Союзу все більше набувала ознак кризового стану. Аналіз економічного розвитку України за останню чверть існування Радянського Союзу свідчить, що темпи приросту валового продукту, національного доходу і основних виробничих фондів мали загальну тенденцію до зниження. Економічний потенціал України у складі народногосподарського комплексу СРСР був доволі значний, найбільша увага приділялася розвитку в Україні сільського господарства і промисловості. Однак становище села помітно погіршилося. Будівництво, транспорт, торгівля і сфера послуг були менш розвинуті, порівняно із загальносоюзним рівнем.