24. Види спостережень:

1. випадкове і систематичне Несистематичне спостереження проводиться в ході польового дослідження і широко застосовується в етнопсихології, психології розвитку, соціальної психології. Для дослідника, який проводить несистематичне спостереження, важливі не фіксація причинних залежностей і строгий опис явища, а створення деякої узагальненої картини поведінки індівідалібо групи в певних умовах. Систематичне спостереження проводиться за певним планом. Дослідник виділяє реєстровані особливості поведінки (змінні) і класифікує умови зовнішнього середовища. План систематичного спостереження відповідає схемі квазіексперимент або кореляційного дослідження (про них мова піде в гл. 5).

2. суцільне і вибіркове. У першому випадку дослідник (або група дослідників) фіксує всі особливості поведінки, доступні для максимально детального спостереження. У другому випадку він звертає увагу лише на певні параметри поведінки або типи поведінкових актів, наприклад фіксує тільки частоту прояву агресії або час взаємодії матері та дитини протягом дня і т.д.

3. констатуюче і оцінююче

4. стандартизоване (існує чітка схема) і нестандартизоване (немає чітких параметрів і оцінок)

5. включене (спостерігач входить в спостереження) і не включене

6. явне (психолог каже, що веде спостереження) і приховане

7. польове (відбувається в природніх умовах) і лабораторне

8. пряме (дослідник сам спостерігає) і опосередковане (досліднику хтось передає результати)

9. самоспостереження

21. Предметом спостереження можуть бути різні особливості вербального та невербального поведінки. Дослідник може спостерігати: 1.) Мовні акти (зміст, послідовність, частоту, тривалість, інтенсивність і т.д.), 2) виразні рухи, експресію обличчя, очей, тіла та ін; 3) руху (переміщення і нерухомі стану людей, дистанцію між ними, швидкість і напрям рухів тощо);. 4) фізичні дії (торкання, поштовхи, удари, зусилля, передачі і т.д.).

16. Характеристика процедури психологічного інтерв'ю, його плюси і мінуси.

Интервью определяется как «псевдобеседа»: интервьюер все время должен помнить, что он — исследователь, не упускать из внимания план и вести разговор в нужном ему русле.

Существует несколько классификаций интервью в зависимости от выбранного основания:

по целевому назначению:

а) интервью мнений и отношений;

б) документальные интервью.

по технике или по форме:

а) неформализованное (вопросы, их последовательность и количество заранее не определяются);

б) формализованное (вопросы и регистрация стандартизированы).

по процедуре:

а) панельное (повторное) - изучают эволюцию отношений, мнений;

б) клиническое (глубокое, интенсивное);

в) многократное - изучают одно лицо много раз;

г) фокусированное.

Процедура интервью

1. Начальный этап всякого интервью - установление социально-психологических контактов интервьюера и респондента. Затем интервьюер называет организацию, которую он представляет, объясняет задачу интервью и причины выбора данного респондента.

2. Второй этап - основное интервьюирование - осуществляется в соответствии с разработанным заранее вопросником.

3. Третий этап интервью - анализ результатов опроса.

Все вопросы классифицируют по содержанию, форме и функции.

По содержанию:

а) о фактах, действиях в прошлом и настоящем, а также о продуктах деятельности;

б) о мотивах, оценках и мнениях индивидов.

По форме:

а) открытые и закрытые;

б) прямые и косвенные.

Прямые вопросы задаются "в лоб", а косвенные представляют серию уточняющих вопросов.

По функции:

а) фильтрующие;

б) контрольные вопросы.

Основная функция фильтрующих вопросов - отсеять респондентов некомпетентных, а контрольных вопросов - проверить достоверность полученных ответов (шкала "лжи").

Требования к вопросам:

• при подборе вопросов исследователь должен соблюдать принцип рациональности, т.е. не должно быть вопросов "на всякий случай";

• язык вопросов (стиль) определяется предметом исследования и характеристиками респондента. Не должно быть двусмысленных вопросов;

• вопросы должны быть сформулированы так, чтобы респондент мог на них ответить;

• не должно быть таких вопросов, которые бы вызывали у респондента нежелание давать искреннюю информацию.

Сферы применения интервью:

• на ранних стадиях исследования с целью уточнения общей проблемы и гипотезы;

• для разработки методики больших опросов-обследований;

• в качестве основного метода сбора социально-психологической информации;

• в качестве дополнительного метода совместно с другими методами исследования;

• в контрольных исследованиях для уточнения и проверки данных других методов.