- •1. Особливості виникнення та розвитку експериментальної психології в Німеччині.В.Вунд і становлення експериментальної психології.
- •3. Розвиток і становлення експериментальної психології в Україні.
- •2. Порівняльний аналіз особливостей виникнення та розвитку експериментальної психології в Європі та Америці.
- •4. Особливості розвитку методології наукового психологічного дослідження. Феномен методу в експериментальній психології.
- •5. Способи класифікацій методів психологічного дослідження, характеристика основних груп.
- •7. Експериментальна психологія як наука і парадигма. Основні завдання експериментальної психології на сучасному етапі розвитку науки.
- •6. Принципи наукового дослідження в психології.
- •9. Етапи проведення цілісного психологічного дослідження.
- •8. Типи психологічних досліджень. Рівні наукового психологічного дослідження.
- •11. Психологічний тренінг в дослідницькій діяльності психолога. Тренінг і формуючий експеримент.
- •10. Особливості використання малюнкових методів в психологічних дослідженнях.
- •12. Характеристика методу тестування в експериментальній психології.
- •13. Теорія і психологічне експериментальне дослідження. Аналіз особливостей використання в психологічних дослідженнях теоретичних методів.
- •14. Особливості застосування проективного методу в експериментальній діяльності психолога.
- •18. Правила побудови анкети та здійснення процедури анкетування в психологічному дослідженні.
- •15. Планування бесіди як психологічного дослідження, етапи її проведення.
- •24. Види спостережень:
- •16. Характеристика процедури психологічного інтерв'ю, його плюси і мінуси.
- •19. Спостереження як один з основних методів психологічного дослідження. Історія використання методу спостереження при вивченні психологічних явищ.
- •22. Етичні проблеми спостереження.
- •22. Етичні проблеми використання методу спостереження в психологічних дослідженнях. Використання прийомів візуальної психодіагностики в спостереженні.
- •21. Характеристика особливостей предмету та об'єкту психологічного спостереження. Порівняльний аналіз особливостей прихованого та неприхованого психологічного спостереження.
- •23. Надійність та валідність спостереження.
- •27. Самоспостереження та інтроспекція: історія застосування в психологічних дослідженнях. Схема спостереження за Ассаджолі.
- •30. Порівняльна характеристика ідеального та реального експерименту. Безмірний експеримент.
- •29. Історія експерименту як методу в психології. Види експериментів у психології.
- •36. Вплив особистості досліджуваного на ситуацію психологічного експерименту.
- •31. Незалежна змінна в психологічному експерименті. Проблема виділення незалежної змінної з-під впливу інших змінних.
- •32. Види змінних в експерименті. Характеристика залежної змінної, її особливості.
- •33. Типи взаємозв’язків між основними змінними. Контроль змінних.
- •35. Гіпотеза в психологічному експерименті. Принцип фальсифікованості.
- •37. Помилки експериментатора в оцінці діяльності досліджуваного. Експериментатор як незалежна змінна.
- •38. Валідність експерименту, види та фактори, що порушують валідність експерименту.
- •41. Особливості планів психологічних експериментів з однією незалежною змінною.
- •39. Характеристика етичних проблем експериментатора. Етичний кодекс психолога-дослідника. Анкетування після експерименту.
- •4 Групи (2 е та 2к):
- •40. Стратегії формування експериментальних груп.
- •43. Аналіз плану «тест-вплив-ретест».
- •48. Порівняльна характеристика доекспериментальних і класичних планів в експериментальній психології.
- •44. Особливості планування психологічного експерименту для одного досліджуваного.
- •45. Факторні плани для двох і кількох незалежних змінних.
- •46. Виявлення причин взаємодії двох незалежних змінних з допомогою графічного зображення результатів експерименту.
- •47. Планування за методом латинського і греко-латинського квадратів.
- •49. Квазіекспериментальні плани.
- •50. Планування експериментів за методом часових серій та альтернативних впливів.
- •51. Експеримент ex-postfacto. Перспективи розвитку планування психологічного дослідження.
- •52. Експериментальна вибірка. Спосіб підбору досліджуваних за методом квот та бажаючих.
- •53. Аналіз процедури підбору досліджуваних за методом рандомізації.
- •54. Вимірювання та психологічний експеримент.
45. Факторні плани для двох і кількох незалежних змінних.
Факторні експерименти застосовуються тоді, коли необхідно перевірити складні гіпотези про взаємозв'язки між змінними. Факторні експерименти є окремим випадком багатомірного дослідження, в якому намагаються встановити відносини між кількома незалежними і кількома залежними змінними. У факторному експерименті перевіряються одночасно, як правило, два типи гіпотез: 1) гіпотези про роздільне вплив кожної з незалежних змінних; 2) гіпотези про взаємодію змінних, а саме - як присутність однієї з незалежних змінних впливає на ефект впливу на інший. Факторний експеримент будується за факторному плану.Факторне планування експерименту полягає в тому, щоб всі рівні незалежних змінних поєднувалися один з одним.Число експериментальних груп дорівнює числу сполучень рівнів всіх незалежних змінних.
У факторних планів психологічних експериментів є змінна Y, яка є залежною і є дві незалежні змінні: X1 X2. Кожна із незалежних змінних повинна мати мінімум два рівні. У факторних планах незалежна змінна має рівні і дослідження відбуваються так, що створюються ситуації, щоб дослідити вплив різних рівнів різних незалежних змінних на залежну змінну. Найпростіші факторні плани типу 2х2 або 2х2х2 припускають використання двох і відповідно трьох незалежних змінних з двома рівнями градації.
2*3*2 для експериментатора це означає, що є одна залежна змінна і три незалежні. Для першої незалежної є два рівні, для другої три, а для третьої два рівні.
46. Виявлення причин взаємодії двох незалежних змінних з допомогою графічного зображення результатів експерименту.
Рассмотрим возможные результаты простейшего факторного эксперимента 2 • 2 с позиций взаимодействия переменных. Для этого нам надо представить результаты опытов на графике, где по оси абсцисс отложены значения первой независимой переменной, а по оси ординат — значения зависимой переменной. Каждая из двух прямых, соединяющих значения зависимой переменной при разных значениях первой независимой переменной (А), характеризует один из уровней второй независимой переменной (В). Применим для простоты резулматы не экспериментального, а корреляционного исследования. Условимся, что мы исследовали зависимость статуса ребенка в группе от состояния его здоровья и уровня интеллекта. Рассмотрим варианты возможных отношений между переменными.
Первый вариант: прямые параллельны — взаимодействия пере-
Больные дети имеют более низкий статус, чем здоровые, независимо от уровня интеллекта. Интеллектуалы имеют всегда более высокий статус (независимо от здоровья).
Второй вариант: физическое здоровье при наличии высокого уровня интеллекта увеличивает шанс получить более высокий статус в группе.
В этом случае получен эффект расходящегося взаимодействия двух независимых переменных. Вторая переменная усиливает влияние первой на зависимую переменную.
Третий вариант: сходящееся взаимодействие — физическое здоровье уменьшает шанс интеллектуала приобрести более высокий статус в группе. Переменная "здоровье" уменьшает влияние переменной "интеллект" на зависимую переменную. Есть и другие случаи этого варианта взаимодействия: переменные взаимодействуют так, что увеличение значения первой приводит к уменьшению влияния второй с изменением знака зависимости.
Последний, четвертый, возможный вариант наблюдаемых в исследованиях отношений между независимыми переменными: случай, когда между ними существует пересекающееся взаимодействие, представленное на последнем графике.
Итак, возможны следующие взаимодействия переменных: нулевое; расходящееся (с различными знаками зависимости); сходящееся (с одинаковым и разными знаками зависимости); пересекающееся.
Оценка величины взаимодействия проводится с помощью дисперсионного анализа, а t-критерий Стьюдента используется для оценки значимости различий групповых X.
Во всех рассмотренных вариантах планирования эксперимента применяется способ балансировки: различные группы испытуемых ставятся в разные экспериментальные условия. Процедура уравнивания состава групп позволяет производить сравнение результатов.
Однако во многих случаях требуется планировать эксперимент так, чтобы все его участники получили все варианты воздействия независимых переменных. Тогда на помощь приходит техника контрбалансировки.